Презентація на тему: "Майстер часу Іван Кочерга - драматург із Чернігівщини"

Майстер часу Іван Кочерга - драматург із Чернігівщини

Народився 6 жовтня 1881 р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. 1891 - родина оселяється в Чернігові, де 1899 р. він закінчує гімназію. Далі - Київський університет (юридичний факультет, право). 1903 - повертається до Чернігова і стає на службу чиновником у контрольній палаті.

Із 1904  виступає з театральними рецензіями на сторінках чернігівських газет. 1910 р. - перша п'єса (російською мовою) «Пісня в келиху» (поставлена в Харківському народному театрі лише 1926 р. в перекладі П. Тичини під назвою «Легенда про пісню», успіху не мала). Нова російськомовна п'єса — «Дівчина з мишкою» (1913) мала помітний, хоч і скандальний успіх.

1914 - переїхав у Житомир. П'єси російською мовою «Зубний біль сатани» (1922) та «Викуп (Весільна поїздка Марусі)» (1924) завершують етап драматургічного розвитку, починає писати українською мовою. 1925 - завершує роботу над п'єсою «Фея гіркого мигдалю». 1927 - нова п'єса «Алмазне жорно». 1928 р. - кілька п'єс, безпосередньо пов'язаних тематикою і проблематикою з тогочасною дійсністю. Із посади ревізора житомирської робсельінспекції переходить працювати літредактором у міську газету «Робітник», а згодом - у «Радянську Волинь».

Комедія «Натура і культура» (1928), драма-феєрія «Марко в пеклі» (1928) і низка так званих «кооперативних» п'єс-агіток, типових для 20-х років. Вистава «Марко в пеклі» в харківському Червонозаводському театрі (режисер В. Василько) мала успіх, але до самої п'єси рецензенти поставилися стримано. Обласний музично-драматичний театр ім. І. Кочерги в Житомирі

14 липня - 9 серпня 1929  - газета «Робітник» , 11 рецензій на вистави театру української опери. Драматична поема «Свіччине весілля» (1930; інша назва - «Пісня про Свічку»), водевіль «Ліза чекає погоди…» (виданий 1931 ), п'єса «Майстри часу» (інша назва - «Годинникар і курка», 1933). Драматичну поему «Свіччине весілля» поставлено лише 1935 р. в Запоріжжі, після чого вона почала тріумфальний хід по сценах десятків театрів. П'єса «Майстри часу» спочатку була відхилена українським реперткомом, а на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів у 1934 p. здобула (під назвою «Годинникар і курка») третю премію.

1934 - Київ, отримує квартиру в будинку письменників Роліт і поринає в активну громадську, критико-публіцистичну та творчу роботу. Продовжує художню розробку проблемних філософських питань, працює і над кіносценаріями, перекладами. Із початку ІІ світової війни живе в Уфі, де редагує газету «Література і мистецтво» й працює в Інституті літератури АН УРСР. У цей період створює кілька невеличких п'єс, які не стали, досягненнями автора. Дещо пізніше написані твори «Чаша» (1942), «Досить простягти руку» (1946).

Нагороди: Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1915)Заслужений діяч мистецтв України (1950)

1944  - Київ, романтична драма «Ярослав Мудрий» (1944, друга редакція — 1946) - історична трагедія, але деяка ідеалізація самого образу князя не дозволила автору домогтися по-справжньому трагедійного звучання твору. Як романтична драма «Ярослав Мудрий» - високе досягнення в літературі. 1948 - робота над драматичною поемою про Т. Г. Шевченка «Пророк».

Помер 29 грудня 1952 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.