Презентація на тему "Національно-культурне життя поляків, євреїв, німців, кримських татар на теренах України"

Тема уроку: Національно-культурне життя поляків, євреїв, німців, кримських татар на теренах України. Вчитель: Лутченко Наталія Віталіївна

Вітаю!!! Сьогодні закінчуємо вивчати ІІІ розділ історії України «Повсякденне життя та культура України кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.». В Україні, як і в інших країнах, жили і живуть представники різних етносів (народів), різних релігій і конфесій. Їхні взаємовідносини формувалися в часи тривалого мирного співіснування й добросусідства, а також в періоди протиріч і конфліктів. В зошиті запишіть дату і тему уроку!Попрацюйте з презентацією!Упродовж уроку визначте, які етнічні та релігійні групи населяли терени України в кінці ХVІІІ – першій половини ХІХ ст.».

Зовнішні міграційні рухи ХІV — першої половини ХVІІІ ст. призвели до утворення на території українських земель кількох різних за величиною етнічних груп, представлених в Україні. Євреї та поляки Правобережжя були одними з найчисленніших національних груп, які відігравали важливу роль в економічному, громадсько-політичному та соціально-культурному житті українських земель. Саме в цей період сформувалася порівняно велика й тепер (близько 0,5% людності) етнічна група євреїв. Євреї

Євреї вперше з'явилися в межах території сучасної України в добу до існування християнства. Вперше вони прибули на східне узбережжя Чорного моря та у Крим; відомі з IV-го сторіччя до н. е.

Драматичною була історія євреїв. Майже два тисячоліття євреї не мали власної держави та були розсіяні по світу. У XV-XVI ст. відбувалося масове переселення євреїв з території Польщі на українські землі. Вони селилися в містах і містечках, селах Галичини, Поділля, Волині, Буковини та Закарпаття разом з українцями та білорусами, вірменами, греками, німцями, поляками, ромами (циганами), росіянами, угорцями, словаками, татарами, турками, чехами тощо. Важливо зауважити, що євреї не мали права володіти землею, а саме землеробство було основним видом господарства в ті часи. З іншого боку, за Литовськими статутами на євреїв не поширювалася заборона оренди землі. Поширеним явищем була єврейська корчма. Здебільшого доступними для євреїв були лише ремісництво, орендарство, лихварство, торгівля і посередництво. Останні заняття, хоч і необхідні для економічного життя, часто сприймалися іншим населенням як такі, що дають можливість несправедливо наживатися за рахунок селян.

1742 року російська імператриця Єлизавета Петрівна видала указ, про вигнання з країни всіх євреїв, незалежно від їх віку, статі та становища. Залишатися дозволялося лише тим, хто погодиться прийняти православну віру. Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 р., до Російської імперії відійшли Волинь, Поділля та Київщина з чисельним єврейським населенням. У 1794 р. була розширена смуга осілості — євреям з колишніх польських земель було дозволено селитися і на лівобережжі — у Чернігівській, Полтавській та Київській (без Києва) губерніях, але тільки у містах та містечках. 

Смуга осілості Межа, або смуга осілості  — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання їх проникнення у внутрішні губернії, і захисту тамтешніх підприємців від єврейської конкуренції.

Синагога Золота Роза у Львові На території східної Галичини під час її приєднання до Австрії у 1773 р. мешкало 151 тис. євреїв (бл. 10 % населення), переважно у шляхетських та магнатських містечках. На території Буковини у 1821 р. жили 7 тис. євреїв, у 1857 р. — 25 тис. (8 % населення). У Північній Буковині основними місцями проживання євреїв були Чернівці а також містечка Садагора та Вижниця. На Закарпатті євреї мешкали переважно у містах Мукачеве та Ужгород.

Протягом всього ХІХ ст. основним осередком єврейського життя в Україні залишалася громада. Громади допомагали своїм членам у вирішенні соціальних проблем, містили школи для дітей бідняків, синагоги, молитовні будинки і микве, яких в результаті швидкого зростання єврейського населення стало бракувати до кінця ХІХ ст. Ще до цього були встановлені особливі обмеження частки єврейських студентів в окремих інститутах. Наприклад в Харківському технологічному інституті п'ять відсотків, а в деякі навчальні заклади, такі як Харківський ветеринарний інститут, євреїв взагалі перестали приймати. Обмеження торкнулися і початкової школи.

«Бейс Штерн Шу́льман» — синагога у Кривому Розі, одна з найбільших синагог у Європі

З кінця ХІХ ст. Східна Галичина - один з важливих центрів єврейської культури: тут діяли єврейські книжкові видавництва, працювали єврейські письменники (Р. А. Браудес, Н. Х. Имбер, Ш. Я. Имбер).

Упродовж усього періоду відбувався з перервами наплив польських емігрантів. Спольщення русинів (українців) у порубіжних західних районах також додавало полякам ваги. Масове переселення польських селян відбувалося у ХVІІ - ХVІІІ ст. Наслідком саме цієї еміграції і є сучасна польська етнічна група, яка становить 0,3% людності. Поляки

Поляки Наприкінці XVIII ст.- в першій половині ХІХст. в усій Правобережній Україні налічувалось близько 350 тис. поляків. У цей період вони становили більшість серед пануючої поміщицької верхівки, католицького духовенства, службовців і меншою мірою — серед «чиншевої шляхти», міщан і селян. Поляки брали участь і у військово-землеробській колонізації Півдня України, заснували ряд селищ у складі поселенців козацького полку.

Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки повстання 1830—1831 рр. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд репресивних заходів до польської освіти та культури. Таким чином у 30—40-х рр. XIX ст. поляки на Правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений етнос, який у подальшому помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, Одесі, Харкові, Миколаєві та ін. За переписом 1897 року їх кількість становила 1,6 % населення України (без західних земель).

Кременецький ліцей1805 -1833 рр. Був закритий після невдалої революції 1830-1831, як вогнище крамольних ідей

У Львові діяло кілька культурних осередків поляків. До найважливіших з них належав Національний заклад - дім Оссолінських (Оссолінеум), відкритий 4 червня1817р., що мав багату публічну бібліотеку з рукописами й книжковими виданнями, художні збірки (картини, скульптура, нумізматика тощо) та вів науково-дослідну і видавничу діяльність (від 1878 р. видавав головним чином підручники, а від 1919р., маючи виключне у Польщі право, - твори класиків польської художньої літератури). Співочій хор з поляками

Гуго Коллонтай (1 квітня 1750  — 28 лютого 1812) Польський релігійний діяч, політик, просвітник. Він був одним з ідеологів польського повстання 1794 р. Увійшов у історію як подвижник просвітительства в Польщі, Росії та на Україні. З його ініціативи у 1802—1808 рр. в Москві і Кременці відкриваються ліцеї.

Наполеон Цибульський  (14 вересня 1854 — 26 червня 1919)  Польський і російський вчений-фізіолог, ендокринолог, один з відкривачів адреналіну та електричної активності головного мозку (1890), піонер застосування методу електроенцефалографії, доктор медицини, громадський діяч, публіцист і філософ.

Зи́гмунт Флоре́нтій Врубле́вський (28 жовтня 1845 — 16 квітня 1888) — польський фізик, член Польської АН (1880) Навчався в Київському університеті. За участь у Польському повстанні 1863 був засланий до Сибіру, де перебував до 1869. У 1874 був вибраний асистентом по кафедрі фізики в Мюнхенському університеті, а в 1875 перейшов на таку ж посаду в Страсбурзі. Професор Ягеллонського університету в Кракові (1882). Помер у 1888 через отримані опіки у своїй лабораторії.

Кароль Станіслав Ольшевський (29 січня 1846 — 24 березня 1915) — польський фізик і хімік, член Краківської академії наук (з 1888 року) Спільно з фізиком Зигмунтом Врублевським 1883 року вперше одержав рідкий кисень, 1895 року — рідкий аргон. Одержав також деякі інші зріджені гази.

Перебування німців на українських теренах сягає раннього середньовіччя, але масові поселення почали з'являтися наприкінці 1780-х рр. На запорозьких землях у 1789–1790 р.р. поселяють релігійну громаду менонітів з Німеччини й Голландії. Найбільше їх оселяється 1803 року на річці Молочній. Меноніти переселилися в далеку й незалюднену місцевість, аби уникнути переслідування своєї релігії. Після Маніфесту Олександра І від 20 лютого 1804 року на південь України прибувають вихідці з німецьких земель. Німцям-колоністам надавалися певні пільги. Вони на 30 років звільнялися від будь-яких податків, мали право відкривати промисли з припискою до них кріпаків-селян. Тільки протягом перших двадцяти років XIX ст. 50-ти німецьким колоніям наділено 214 тисяч десятин землі в Бердянському й Мелітопольському повітах. Таврійські німці. Колонія Дармштадт. Німці

У німецьких колоніях розвивалося громадське життя, кооперативний рух, створювалися аграрні спілки, кредитні установи тощо. У середині ХІХ ст. в Одесі діяло 9 німецьких цехових управ: слюсарна, каретна, столярна, годинникових справ, кондитерська та ін. Німецькі купці здійснювали торгівельні операції з європейськими країнами, організовували міжнародні товарні перевезення. Діяли прусське, гамбурзьке, баварське, баденське, саксонське, вюртемберзьке та ін. консульства. У кожній німецькій колонії були початкові школи, відкривалися училища підвищеного типу, жіночі гімназії та центри училища, де здобували середню освіту. У середині ХІХ ст. в Таврійській, Катеринославській і Херсонській губерніях було 156 початкових шкіл.

Функціонували сирітські та інвалідські будинки, лікарні, будинки для глухонімих та інші соціальні установи. Заклади утримувалися на кошти колоністів та їхніх громадськи організацій. Німці зберігали свої національні особливості, традиції, культуру, віросповідання. Вони створювали національно-культурні товаривства. Від 1863 р. виходила "Одеська німецька газета", з 1906 р.– католицька "Німецька хроніка". Німецькою мовою видавалися підручники наук і художня література.

Кримські татари Кри́мські тата́ри — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму; разом з нечисленними караїмами та кримчаками кримські татари є корінним народом Криму, а також одним із корінних народів України. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка входить до тюркської мовної сім'ї. Гноблення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян спричинили масову еміграцію кримських татар до Османської Імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині, Болгарії та Румунії.

Покинуті будинки в Карасубазарі Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-ті та 1850-ті роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства і практично повного знелюднення степової частини Криму. Саме в цей час Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти.

Кримськотатарське відродження Кримськотатарське відродження пов'язане з ім'ям видатного діяча культури Ісмаїла Гаспринського (1851—1914). Він доклав великих зусиль, спрямованих на відродження та виживання кримського народу. Він фактично створив нову літературну кримськотатарську мову. І. Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджиман» («Перекладач»), яка незабаром стала відомою далеко за межами Криму, розробив нову методику шкільної освіти, завдяки чому сформувалася нова генерація кримськотатарської інтелігенції.

Думки істориківІгор Гирич, український історик В традиційній спільноті, де існувало соціальне розмежування за етнічною ознакою, був закладений вибуховий механізм... Якщо селяни — це передусім українці, торгівці і лихварі — євреї, ремісники — німці, землевласники — поляки, то військовий конфлікт рано чи пізно мусив у такому суспільстві відбутися і мати яскраво національне забарвлення.1. Як ви розумієте слова про «закладений вибуховий механізм»?2. Про які особливості становища українців свідчить історик?

1. Опрацювати презентацію;2. Складіть уявний діалог між представниками двох етнічних груп, що проживали на українських землян наприкінці ХVІІІ – у ХІХ ст. (усно). Домашнє завдання: