Презентація на тему: "Нетрадиційна народна медицина. Апітерапія"

Анотація

до презентації на тему: «Нетрадиційна народна медицина. Апітерапія»

При лікуванні дедалі більше людей надають перевагу нетрадиційним методам, народним. Популярність методу апітерапії на Україні, як одного із напрямів нетрадиційної медицини вражає: вже нині регулярними стали організації курсів і конференцій, проведення конгресів і чималі публікації у науковій літературі. Основний акцент в дослідженнях зосереджують на описах окремими ентузіастами випадків позитивної дії продуктів бджільництва для наукових досліджень з вивчення механізмів впливу продуктів бджільництва на організм людини, з докладним фізико-хімічним і мікробіологічними аналізом, і навіть на комбінацію різних методів лікування з апітерапією. Досвід попередніх років засвідчує, що апітерапія - універсальний напрям медицини, що дозволяє боротися з великим числом захворювань. Сьогодні ефективність і безпека цього методу поза сумнівами.

Основна дилема, яку кожен із нас вирішує під час виборів способу лікування, - вибір між ефективністю й безпекою запропонованих засобів. Ця робота засвідчує, що апітерапія є напрямом у медицині, здатним вирішити цю проблему.

Давні єгиптяни широко використовували мед, віск і прополіс для бальзамування мумій. Мед використовували для консервування їжі, при лікуванні шкірних хвороб. У лейденському папірусі ("Книжка про приготування ліків всім частинам людського тіла", 1200 років до нашої ери) описано чимало рецептів для лікування шлункових, ниркових, очних та інших захворювань, способів застосування мазей, пластирів, припарок та інших засобів догляду за шкірою за допомогою меду.

Доглядаючи за бджолами, люди помітили, що відбулося після ужалення бджолою: підвищується життєвий тонус, з'являється приплив сил, поліпшується настрій, зменшуються прояви багатьох захворювань. Багато вчених всіх часів приділяли велику увагу дослідженню дії продуктів бджільництва на організм людини.

Вчений, філософ і лікар Діоскорид використовував мед для очищення і лікування ран і фістул, лікування шлунково-кишкових захворювань, біль у вухах, горла, зокрема кашлю, при укусах змій і скажених собак, отруєння грибами. Він зазначав, що "застосування меду покращує зір».

Видатний давньогрецький мислитель - Демокріт, прожив понад 100 років і вважав, що мед сприяє збереженню активного довголіття.

Гіппократ, Піфагор, Птолемей, Аристотель та інші вчені й мислителі Стародавньої Греції пропонували й використовували багато рецептів ліків із застосуванням продуктів бджільництва.

Фелікс Палациус (іспанський фармацевт XVIII століття), який написав "Галено-хімічний фармацевтичний трактат", визнавав мед кращим із ліків.

Відомий римський лікар Гален, основоположник виготовлення лікарських форм з сировини і родоначальник військово-польової хірургії, широко застосовував мед і бджолину отруту для лікування різноманітних захворювань.

Знаменитий лікар Авіценна у своїй праці "Канон лікарської науки" дає майже півтори сотні рецептів застосування меду, як у чистому вигляді, так і у суміші з різними ліками. Авіценна писав: "Мед зміцнює душу й надає бадьорості, допомагає травленню, полегшує відхаркування, збуджує апетит, зберігає молодість, відновлює пам'ять, загострює розум".

У Західній Європі, Китаї, Індії розуміння ролі бджолиного отрути досягло вершин. У Китаї бджолина отрута використовувалась як засіб проти отруєнь отрутами, для омолодження, при захворюваннях суглобів. У Індії виготовили еліксир молодості з урахуванням бджолиної отрути. Гіппократ лікував хворих за допомогою бджолиних укусів. Він говорив: «Лікар лікує, а природа виліковує». Папа Іван XXI написав книжку про апітерапію «Скарби бідних», у якій розповів про широке використання меду, бджолиного воску і, найголовніше, отрути.

Бджоли спочатку жили у лісах. Жилищами їм служили найчастіше дупла дерев, щілини в скелях, і навіть нори в землях. Дупла дерев, у яких селилися бджоли, називалися бортяли. Пізніше, вXII–XIV ст., слов'яни здогадалися вирізати частину дерева з дуплом, зайнятим бджолами, перенесли його ближче до свого будинку і зверху прикрили корою, листям, соломою тощо. Таке житло бджіл почали називати колодою.

У середньовіччі бджільництво розвивалося у чернечих монастирях. Там існували так звані «лікувальні хати». Щоранку безліч онкохворих та немічних людей збиралося біля монастиря, до них виходив патріарх і ченці. Оглянувши стражденних, зціляли їх, довіряючись лише бджолі.

В наш час існує дуже багато «хвороб цивілізації», тому застосовуйте продукти бджільництва і будьте здорові!