Презентація на тему Остап Вишня

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ОСТАПА ВИШНІ. ГУМОРЕСКИ Моя зброя – сміх!

“… що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати, навіть насміятись із своєї рідної людини?” “Треба любити людину більше, ніж самого себе” Остап Вишня

Усмішка – різновид гуморески, введений Остапом Вишнею. Специфіка жанру полягає в поєднанні жартівливих замальовок, жанрових сценок, фейлетонових компонентів з елементами семантичної дотепності.

Життєпис Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї. Батько працював на поміщика, його дід по батьковій лінії був у Лебединi шевцем, дід по матері — у Грунi хлiборобом[2]. Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, далі навчався в Київській військово-фельдшерській школі, по закінченню якої (1907) працював фельдшером — спочатку в російській армії, а згодом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізниці. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 вступив до Київського університету; однак невдовзі залишив навчання та цілком віддався журналістській і літературній праці. Вчився добре.

Офіцер медичної служби УНР З 1918 року мобілізований до Армії УНР у медичні частини. Зробив швидку кар'єру — у полон до більшовиків потрапив 1919 у ранзі начальника медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. У його розпорядженні були всі залізничні шпиталі, в яких лежали хворі офіцери і вояки Української Галицької армії, Дієвої армії Української Народної Республіки. ВЧК вважало великим успіхом полон офіцера Губенка — високопоставлений «петлюрівський» урядовець утримувався у Харкові до 1921 — «до повного закінчення громадянської війни» (таким було формулювання ревтрибуналів для опонентів окупаційної радянської влади). «Визволив» Губенка мало не сам Микола Скрипник — соратник Леніна. Скрипник буцімто читав його гуморески в офіційних виданнях УНР. Павло Губенко справді писав чесно та їдко: попри військовий стан, немилосердно висміював вади Директорії, на кпини брав і особисто Головного Отамана Симона Петлюру. Саме йому приписується крилата фраза: «У вагоні Директорія, під вагоном територія…». Але ця слава не допомогла Вишні — офіцеру Армії УНР згодом помстилися за службу Україні: була ленінська в'язниця і сталінський концтабір (СРСР).

"А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному".

І він живе сьогодні серед нас. Заходить кожний рік до нас у клас, І пише сторінки вже вашими руками, Бо вже такий ми рід, - Де гумор й філософія Крокують поряд з нами, Не може бути іншого шляху: Інтимно шелестить листок – і вже В коханні меж нема. А побрехеньок наскладать – Ми, українці, як чума. Аби лиш вчасно зупинились, Навколо себе подивились, До Вишні кинули хоч оком, То може зміним щось нероком ?