Презентація на тему Лотоцький Антін Львович

Лотоцький Антін Львович. Народився 13 січня 1881 у с. Вільховець (нині Тернопільський район) на Галичині (Австро-Угорщина) у родині педагога і письменника Лева Лотоцького. У сім'ї панувала творча атмосфера та український патріотичний дух. Це вплинуло на світогляд хлопчика, сформувало любов до України, до її історії, до свого народу. Змалку почав складати казки, писати оповідання, віршував.

Біографія. Народився в сім'ї галицького педагога і письменника Льва Лотоцького. Після закінчення Бережанської гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету. Співпрацював з редакцією газети «Дело», вирішив продовжити розпочату ще в гімназії заняття літературною творчістю. У цей період були опубліковані його перші книги, розповіді, легенди та перекази Квіти з поля (1907), Медведєвська попівна (1909), історична повість часів Хмельницького Триліси (1910). У 1911 р А. Лотоцький почав працювати вчителем гімназії в Рогатині. Педагогічну роботу, поєднував з літературною працею.

Освіта. Навчався у Бережанській гімназії, в якій разом із братом Володимиром видавав гумористичний журнал «Небелиці». Під час навчання в гімназії був членом таємного гуртка «Молода Україна». Після гімназії продовжив навчання у Львівському університеті на філософському факультеті, де історичну тему його літературній творчості прищепив український історик Михайло Грушевський. Співпрацював з газетою «Діло». За студентських часів (1907–1910) з'явилися перші друковані літературні твори А. Лотоцького, які були видані Товариством «Просвіта». З 1911 року викладав у Рогатинській приватній гімназії.[1] 1912 року, учні та вчителі Рогатинської гімназії здійснили мандрівку «Пішки на гору Маркіяна», присвячену 100-річчю натхненник національного пробудження Галичини Маркіяна Шашкевича.

Біографія. Після початку Першої світової війни в 1914 р Лотоцький вступив старшиною в легіон Українських Січових Стрільців (УСС), підрозділ армії Австро-Угорської імперії, яке формувалося з галичан українофільського спрямування, які проживали на території імперії. Активно співпрацював з ідеологічним, культурно-просвітницьким відділом легіону УСС під назвою Пресова квартира. Був співредактором стрілецьких журналів. Друкував свої твори майже у всіх виданнях Пресової квартири.

Біографія. Після закінчення війни А. Лотоцький повернувся педагогом в гімназію в Рогатині. З 1923 р повністю присвятив себе письменницькій і видавничої діяльності. Разом з М. Угрина-безгрішним (Микола Венгжин) в тому ж році заснував в Рогатині видавництво Журавлі, Сині дзвіночки, став видавати друкований орган Українського педагогічного товариства - журнал Рогатинець. У ньому був поміщений ряд гостросюжетних творів А. Лотоцького.

Біографія. У 1934 А. Лотоцький видав 4-хтомную Історію України для дітей. Тоді ж з'явилися на світ Подорожі Мишки-Грізокніжкі по Львову, розповіді Три побратима і ін. Згодом окремими книгами вийшли його історичні оповідання та повісті, науково-популярні географічні розповіді: На світанку, Козак Гайда, Легендарні розповіді про початки Києва (1935), Княжа Галиця (1936), Отрок князя Романа, Роксолана. Історичне оповідання XVI століття (обидві - 1937); Від Ла Плати до Анд, Колосся Божої Матері. Марійські легенди (обидві - 1938), вірші Пригоди Ромка ПОМК (1938), цикл оповідань з вітчизняної історії Були часи на Україні (кн. 1 - 5, 1934-1938), поема Золоті ворота (1937), книга Сім. Помер у Львові і похований на Личаківському цвинтарі.

Доробок у українську літературу. У його доробку близько 13 книг оповідань, сценічних картин, віршів, повістей. Перші друковані літературні твори побачили світ за сприяння Товариства «Просвіта» — «Цвіти з поля» (1907), «Ведмедівська попівна» (1909), історична повість з часів Хмельниччини «Триліси» (1910). У творах проявилося життєве кредо молодого письменника — розповідати дітям про події героїчної та складної історії українського народу, виховувати любов до рідного краю. Разом з М. Угрином-Безгрішним видав «Коротку граматику української літературної мови» (1936). У 1930-х роках твори Антона Лотоцького поширювались серед української діаспори, зокрема у США через українську газету «Свобода»[3] (наприклад, книжки для дітей «Роксоляна», «Козак Байда», «Мандрівка Мишки-Гризикнижки по Львові»).