Біографія Батько, військовий інженер, вважав себе невдахою і для сина прагнув іншої долі, тільки для батька це асоціювалося з кар’єрою адвоката чи банкіра, а хлопець хотів поринути в мистецьке життя. Його захоплювали вірші поетів - символістів, хоча справді великим Поль вважав лише одного поета - Шарля Бодлера.
Біографія Закінчивши ліцей (1862), юнак записався до університету на юридичний факультет, але через байдуже ставлення до професії адвоката його студентське життя було коротким. У 1864 р. Верлен вступив на службу до страхового товариства, а потім до мерії одного з паризьких районів і, нарешті, до міської ратуші.
Біографія Він мав одного літературного вчителя - Шарля Бодлера, чиї «Квіти Зла» також великою мірою визначили тематику і загальну песимістичну атмосферу його творчості. Проте вже в цей час стала очевидною згубна пристрасть Верлена до богемного життя, з якою він так і не зумів упоратись і яка врешті - решт призвела його до падіння.
Біографія На коротку мить Верлен повірив, що знайшов захист від згубного потягу в шлюбі з шістнад-цятирічною Матильдою Моте (1870), сподівався, що подружнє життя подарує йому ідилію щастя. Ці настрої знайшли відображення в збірці поета «Добра пісня» (1870). Але всі ті сподівання зазнали краху.
Віктор Гюго назвав збірку «Добра пісня» «квіткою в бомбі». Бомба вибухнула тоді, коли в дім Верленів прийшов юний Артюр Рембо. Він нагадував Матильді варнака. Вона намагалася врятувати сімейне вогнище, але нічого з того не вийшло. Верлен теж захотів досягти внутрішньої свободи й неза-лежності від обивательського оточення. А що може бути вільнішим, аніж незалежне життя блукачів, якімандрують світом?
Дворічна подорож Бельгією та Англією разом із Рембо стала чи не найпродуктивнішим періодом для становлення Верлена - поета. У цей час виникають основи Верленової поетики «пісні без слів». Поет прагнув осягнути природу поетичної творчості, цікавився пошуками Моне, сугестивним впливом музики на людину.
Напружене інтелектуальне життя Верлена стало конт-растом до його богемних блукань, почуття провини перед дружиною,переживань Рембо. Дружні стосунки поетів погіршилися, між ними вини-кали сварки, під час однієї з яких Верлен вистрелив у Рембо й поранив його. Брюссельський суд виніс вирок Верлену про позбав-лення волі терміном на два роки.
Біографія Безперечно,за таких умов про подружнє життя не могло бути й мови, і Матильда розлучається з Полем назавжди. Щоправда, для Верлена це був період не тільки авантюр і пригод, а й час най-вищих поетичних досягнень. Саме тоді він створив чи не найкращу збірку поезій «Романси без слів» (1874), але занепад його як людини можна було тільки за-гальмувати, але не зупинити.
У в’язниці Поль Верлен звернувся до Бога, навіть спробував навернути до католицизму й Рембо. Після повернення до Парижа він намагався помиритися з дружиною, але ця спроба була невдалою. Поет вирішив розпочати нове життя. Він поїхав до Лондона й улаштувався там на посаду викладача в коледжі. Його життя стало іншим. Основне в ньому - Мудрість і Віра. Згодом Верлен повернувся до Парижа, довго не міг знай-ти роботу, зрештою став пра-цювати вчителем.
Біографія Обраний «королем поетів», немічний і хворий Верлен помер 8 січня 1896 р. у ма-ленькій жалюгідній квартир-ці. Він відчував себе поетом. Він і жив, як поет. Кохав, але його надії на щасливе подружнє життя не справдилися. Визнання метром і захоп-лення його творами наздо-гнало вже зневіреного митця.
Висновки Життя П. Верлена було сповнене злетів і падінь, добропорядного існування й ув'язнення, пошуками Бога, радощами богеми і безпритульного злидарювання. Пристрасний і неврівноважений, чутливий і надзвичайно емоцій-ний, він постійно шукав себе у суперечностях долі, виливаючи щастя і біль, тугу і самотність у віршах.
Загальні риси європейського модернізму:-особлива увага до внутрішнього світу особистості;-орієнтація на вічні закони філософії буття і мистецтва;-надання переваги творчій Інтуїції;-схильність до містицизму, підсвідомості;-пошук нових форм у мистецтві;-прагнення віднайти вічні ідеї, що можуть перетво-рити світ за законами краси і мистецтва.
Особливості поетики П. Верлена1. Модернізм. Поет став новатором у поетичному мистецтві. Його поезія відноситься до такого літературного напряму як модернізм.(Модернізм - (від фр. - сучасний, найновіший) - загальна назва літературно-мистецьких тенденцій, що виникли у європейських літературах на межі XIX - XX ст.)2. Сугестивна лірика. Сугестія (лат. - натяк, навіювання ). Слово у поета діє не стільки своїм прямим значенням, скільки смисловим ореолом, який «навіває» інші настрої. 3. Імпресіонізм і символізм. Це течії модернізму. Сучасник Верлена,поет-теоретик Банвіль, писав йому: «Часом ви, можливо, плаваєте так близько від меж поезії, що ризикуєте потрапити в музику. Хто знає, може, ви й маєте рацію».4. Мелодійність. Найхарактернішою рисою творів поета є мелодійність, дивовижне поєднання звуків Із почуттями. У своїй поезії П. Верлен наблизився до розуміння душі, яка прагнула гармонії, але не знаходячи її у світі, плакала і страждала, виливаючи весь свій сум у мелодіях ліричних віршів.
“Осіння пісня” «Осіння пісня» - один із найвідоміших творів. Поля Верлена. Вірш входить до першої збіркипоета «Сатурнічні поезії». Цей верленівський шедевр, який вимагає не-абиякої перекладацької майстерності, неодно-разово відтворювали українською мовою. Першим це зробив Павло Грабовський у 1897р. До цієї праці долучилися також Борис Тен, Мико-ла Лукаш, Григорій Кочур, Святослав Гординский, Михайло Москаленко, Ігор Качуровський, Всево-лод Ткаченко та інші майстри художнього пере-кладу.
“Осіння пісня” Поезії збірки сповнені тривоги, туги й відчаю. Глибокий біль ліричного героя суголоснийсумним пейзажам, які стали своєріднимсимволом - уособленням людської душі. Тож ці пейзажні мініатюри П. Верлена почалиназивати пейзажами душі. Саме таким«пейзажем душі» став і вірш «Осіння пісня»,який увійшов до циклу «Сумні пейзажі».
“Осіння пісня”НеголосніМлосні пісніСтрун осінніх. Серце тобіТоплять в журбі,В голосіннях. Блідну, коли. Чую з імли. Б'є годинник: Линуть думки. В давні роки. Мрій дитинних. Вийду надвір -Вихровий вир. В полі млистім. Крутить, жене. Носить мене. З жовклим листям. Переклад Григорія Кочура
“Осіння пісня” Довгі жалі, Вийду - й мене Скрипок в імлі Вітер жене Спів осінній, - Напропале, Крають, смутні, Кине і знов Серце мені, Носить, немов Млосні й плинні. Лист опалий. Сил не стає, Переклад Михайла Москаленка Блідну, як б’є Час, як завше; Плачу, прудкі Давні роки Пригадавши.
“Осіння пісня”: художні засоби Мелодичність вірша досягається за допомогою алітераційта асонансу. Центральним образом твору є метафора «пісеньскрипки осені». Це може бути і нескінченний осінній дощ, і монотоннезавивання листопадового вітру, і тужливі ридання. Саме цяосіння пісня стискає серце ліричного героя, потопивши його вжурбі. Спогади про минуле контрастують із трагічним світо-відчуттям і примушують ліричного героя йти в морок ночі, де його крутить і жене «вихровий вир». Символом непри-каяності і приреченості ліричного героя став жовтий листок,зірваний злим осіннім вітром; опалий листок у французькій мові називають «мертвим». Ритм вірша неначе повторює рух осіннього листка, який, кружляючи, падає додолу...
“Поетичне мистецтво” Свій знаменитий вірш «Поетичне мистецтво» П. Верлен написав у 1874 , коли Франція відзначала двохсотріччя появи «Поетичного мистецтва» Ніколя Буало. Традиції мистецтва класицизму з його унормованістю і приписами були у французькій поезії надзвичайно міцними. Проте опублікувати його вдалося лише у листопаді 1882 р. Уперше твір був надрукований у "Парі модерн", а згодом увійшов у поетичну збірку Верлена “Колишнє і недавнє“.
“Поетичне мистецтво” У вірші йдеться і про символізм (прагнення сягнути інших небес, тобто світу втаємниченого і прекрасного), і про імпресіонізм (тяжіння до передачі "пейзажу душі" - настрою, його найтон-ших відтінків і нюансів). Втім, сам Верлен зауважував, що не слід сприймати його вірш як новий догмат, нову естетичну програму.
“Поетичне мистецтво” Найперше - музика у слові!Бери ж із розмірів такий,Що плине, млистий і легкий,А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів,Які б в рядку без вад бриніли,Бо наймиліший спів - сп’янілий: Він невиразне й точне сплів,В нім - любий погляд з-під вуалю,В нім - золоте тремтіння дняІ зірок осіння метушня. На небі, скутому печаллю.
“Поетичне мистецтво” Люби відтінок і півтон,Не барву - барви нам ворожі: Відтінок лиш єднати може. Сурму і флейту, мрію й сон. Винищуй дотепи гризькі ті,Той ум жорстокий, ниций сміх,Часник із кухонь тих брудних. Від нього плач в очах блакиті. Хребет риториці скрути. Та ще як слід приборкай рими: Коли не стежити за ними,Далеко можуть завести.
“Поетичне мистецтво” Хто риму вигадав зрадливу?Дикун чи то глухий хлопчак. Скував за шаг цей скарб, що так. Під терпугом бряжчить фальшиво?Так музики ж всякчас і знов!Щоб вірш твій завше був крилатий,Щоб душу поривав - шукати. Нову блакить, нову любов,Щоб мчав, де далеч непохмура,Де чари діє вітерець,Де пахне м’ята і чебрець... А решта все - література. Переклад Григорія Кочура
Естетичні погляди Поля Верлена У своєму мистецькому маніфесті Верлен виступаєза новий погляд на призначення поезії: поезія маєбути подібною до музики - майже безтілесною,побудованою на нюансах, невизначеною, нерито-ричною, ірраціональною, спрямованою до іншого, ідеального світу. Він виступає за природну музич-ність вірша, за недомовленість, натяк і відтінки, болише вони можуть з’єднати непоєднуване -«сурму й флейту, мрію й сон».
Естетичні погляди Поля Верлена Поезія(за П. Верленом)має бути звернена не дорозуму, а до почуттів читача, тож пробуджуватив його уяві неймовірну кількість різноманітнихкартин і символів. Саме в цьому полягає завдан-ня справжньої поезії, якій протистоїть... літерату-ра, тобто поезія, що має бодай натяк на якийсьрозгорнутий сюжет. І ось до неї поет ставитьсядещо іронічно...
Поль Верлен повів за собою не тільки покоління французьких символістів. Його творчістю захоплювались і відчували на собі його вплив Р. М. Рільке та О. Блок, Гарсіа Лорка та Б. Пастернак, А. Ахматова та П. Тичина, Л. Костенко. Тож нехай і у ваших душах назавжди залишиться П. Верлен, його прагнення красою змінити світ. Висновки