Презентація на тему "Постіндустріальне суспільство"

§ 3 ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ(ІНФОРМАЦІЙНЕ) СУСПІЛЬСТВО

1. КОНЦЕПЦІЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО(ІНФОРМАЦІЙНОГО) СУСПІЛЬСТВАНаприкінці 1960-х — на початку 1970-х років у розвинених країнах Заходу відбулися якісні соціально-економічні зміни, що знаменували перехід від індустріального суспільства до постіндустріального

Деніел Белл, американський соціолог і публіцист. Постіндустріальне суспільство засноване на послугах, тому воноє грою між людьми. Головне значення мають уже не мускульна сила і не енергія, а інформація. Основною діючою особою стає професіонал. Постіндустріальне суспільство визначається якістю життя, вимірюється послугами — охороною здоров’я, відпочинком і культурою.

Постіндустріальне суспільство — якісно новий етап суспільного розвитку, наступний за індустріальним суспільством. Провідна роль у ньому належить науці, освіті, розвитку й ефективному використанню нових технологій; більшість населення працює не в промисловості та сільському господарстві, а у сфері послуг.

2. ЗМІЦНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ НА ЗАХОДІ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: РОЗШИРЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИПоширення демократії у другій половині XX ст. було головним напрямом політичного розвитку країн Західної Європи і Північної Америки. Якщо до війни головним критерієм демократії були вибори і конституція, то після 1945 р. — не лише вони, а й реальне виконання проголошених прав і свобод. Ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Загальної декларації прав людини. ООН згодом прийняла понад 80 інших документів у цій царині.

Основні права людини були зафіксовані також у Заключному акті Наради з питань безпеки і співробітництва, підписаному 1975 р. в Гельсінкі всіма європейськими країнами (крім Албанії), США і Канадою. Уперше дотримання прав людини було покладене в основу європейської безпеки (на цій основі створено Організацію з безпеки і співробітництва у Європі — ОБСЄ)У більшості країн Заходу після Другої світової війни відбувалося становлення правової держави — державної системи, для якої характерна вищість прав людини, рівність незалежно від етнічного походження, мови, релігійного віросповідання і т. ін.

Із розвитком нових інформаційних технологій і створеннямрізних електронних баз даних актуальним стало питання про правона вільний доступ до інформації, а конференція ООН у справах людиниу 1993 р. визнала невід’ємним правом людини право на розвиток. У 1993 р. рішенням ООН засновано посаду Комісара у справах людини — своєрідного «світового омбудсмена».

3. ПАДІННЯ АВТОРИТАРНИХ РЕЖИМІВУ ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ в 1970-х роках1. Португалія. З 1932 р. в Португалії існувала профашистська диктатура, яку очолював Антоніу де Олівейра Салазар. Диктатор намагався реалізувати ідею «корпоративної держави» за італійським зразком Беніто Муссоліні. Салазару вдалося на певний період поліпшити фінансово-економічну ситуацію в країні. Корупція, порушення демократії, колоніальні війни в Африці спричинили кризу режиму Салазара. У 1968 р. старий диктатор отримав травму, після тривалої хвороби помер у 1970 р. Існування режиму закінчилася 25 квітня 1974 р. Переворот, який захоплено зустріла більшість населення, дістав назву Революція гвоздик.

2. Греція. У Греції в 1967 р., після тривалої політичної кризи, військові здійснили переворот. Влада була зосереджена в руках тріумвірату —Г. Пападопулоса, С. Паттакоса, Н. Макарезоса. Перший із них згодом став одноосібним правителем Греції. Режим «чорних полковників» установив військову диктатуру. Було придушено опозицію. Дійшло навіть до створення в країні концентраційних таборів. Був розпущений парламент і всі політичні партії країни. Усі роки перебування при владі хунти проходили під гаслами боротьби з комунізмом. З 1972 р. Г. Пападопулос почав проводити політику поступової лібералізації, обмежив роль армії. За підсумками референдуму 1 червня 1973 р. він ліквідував монархію, а 19 серпня став президентом Греції. Проте криза в країні посилювалася.17 листопада 1973 р. спалахнуло повстання студентів Афінського політехнічного університету, у ході якого тисячі молодих людейвиступили проти диктатури «чорних полковників». Протест молоді придушили, але він започаткував крах військового режимув Греції.

4. УТВЕРДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВАЗапорукою збереження демократії стало утвердження громадянського суспільства. Громадянське суспільство — система неурядових інституцій та сукупності відносин в економічній, соціальній, культурній та інших сферах, які сприяють суспільному розвиткові на противагу (або ж доповнення) виконавчим структурам держави. Громадянському суспільству притаманні три особливості:1) наявність багатьох дієвих неурядових організацій;2) незалежність створених громадянами асоціацій від державної влади;3) почуття громадянської відповідальності у поєднанні з цивілізованою поведінкою та активною громадянською позицією.

Громадянське суспільство відводить визначальну роль людині, трактуючи її як найвищу цінність та визнаючи людську вищість над державою і суспільством5. ТЕНДЕНЦІЇ ПОВОЄННОГО РОЗВИТКУ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМПеріод після Другої світової війни був часом розквіту політичних партій. У боротьбі за голоси виборців у країнах Західної Європи й Америки політичні партії прагнуть врахувати загальнонаціональні потреби, а не вузькоспецифічні певного соціального прошарку, як це було наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Своєрідною реакцією на засилля партій була поява у 1970-х роках масових демократичних рухів, екологічних (зелених), пацифістських, феміністичних, антиглобалістських і т. ін

Чимало політичних партій регіону, зокрема й України, дедалі більше використовують популістські гасла, декларуючи «прості рішення» складних соціально-економічних проблем. Партії часто формуються не на основі певної ідеології, а навколо політичного лідера,конкретної особи, що особливо характерно для сучасної України.