Презентація на тему: “Провадження у справах про адміністративні правопорушення”

Тема: “Провадження у справах про адміністративні правопорушення”Підготувала викладач права: Валентина ПИСАРЧУК

Поняття та особливості провадження у справах про адміністративні проступки. Провадження в справах про адміністративні правопорушення - це діяльність державних та інших уповноважених суб’єктів, яка врегульована адміністративно-процесуальними нормами щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, застосування адміністративних стягнень.

Основними завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 245 КУп. АП є:своєчасне, всебічне, повне і об´єктивне з´ясування обставин кожної справи;вирішення її в точній відповідності до закону;забезпечення виконання винесеної постанови;виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Принципи провадження - це основні положення, закріплені в Конституції та інших законах України, на яких базується порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. До принципів адміністративної відповідальності належать:верховенство права;законності;охорони інтересів особи і держави;з’ясування об’єктивної істини;гласності;рівності усіх перед законом;національної мови;гуманізму;індивідуалізації покарання;відповідності провини та покарання;презумпція невинуватості, тощо.

Виділяють два види провадження в справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене. Звичайне здійснюється у більшості справ і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу, визначає зміст, запобіжні заходи та порядок їх застосування, права та обов´язки учасників провадження, порядок розгляду справ, факти, обставини, що є доказами. Спрощене: мінімум процесуальних дій, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається:у визначених законом (ст. 258 КУп. АП) випадках, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю.

Відповідно до ст. 258 КУп. АП протокол про адміністративне правопорушення не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями: 70, 77, ч. 3 ст. 85, ст. 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ч. 1 ст. 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ст. 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в ч. 3 ст. 238) ч. 3 ст. 109, ст. ст.110, 115, ч. 1, 3 і 5 ст. 116, ч. 3 ст. 116-2, ч. 1 і 3 ст. 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), ст. ст. 118, 119, 134, 135, 185-3, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУп. АП.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить вчинине порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУп. АП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Суб’єкти провадження у справах про адміністративні проступки. Органи (посадові особи) уповноважені здійснювати провадження в справах про адміністративні правопорушення. Відповідно ст. 213 КУп. АП справи про адміністративні правопорушення розглядаються:адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених КУп. АП, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративні правопорушення, підвідомчі поліції. Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події тощо.

Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення що можуть бути вчинено в найрізноманітніших сферах, вони відрізняються один від одного за багатьма ознаками, що дозволяє об'єднати їх в певні групи і підгрупи. Основним критерієм, який дозволяє класифікувати зазначені проступки і який досить адекватно ілюструє специфіку юрисдикційної діяльності поліції, є сфера суспільних відносин, на які вони посягають, тобто їх родовий і видовий об'єкти. Такими об'єктами частіш за все є громадський порядок і громадська безпека, власність, встановлений порядок управління, тобто відносини, охорона яких становить основні завдання і функції поліції.

Всі адміністративні проступки, названі в ст. 222 КУп. АП, тобто справи про які підвідомчі поліції, можна умовно об'єднати в 5 груп, які часто включають ще й певні підгрупи. Отже, першу, найбільшу групу утворюють адміністративні проступки, які посягають на громадську безпеку. Громадська безпека означає сукупність суспільних відносин, пов'язаних з попередженням чи усуненням загрози для життя і здоров'я людей та їх майна, які можуть виникнути внаслідок дій людей або прояву негативних властивостей джерел підвищеної небезпеки, тобто на громадську безпеку посягають всі адміністративні правопорушення, які так чи інакше заподіюють або створюють загрозу заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей. З огляду на це до проступків, які посягають на громадську безпеку і справи про які підвідомчі поліції, можна віднести:

а) адміністративні проступки, пов'язані з незаконним обігом заборонених речовин, порушення певних правил а також охорони здоровʼя, незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч. 1 ст. 44); невжиття землекористувачами або землевласниками на закріплених за ними земельних ділянках заходів щодо знищення дикорослих конопель чи снотворного маку (ч. 2 ст. 106-1); виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення (ст. 176) і придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення (ст. 177).

б) адміністративні проступки, що посягають на відносини, які забезпечують безпечну експлуатацію транспорту, самовільний проїзд у вантажних поїздах, посадка і висадка під час руху поїзда, проїзд на підніжках і дахах вагонів, самовільне без потреби зупинення поїзда, а також підкладання на залізничні колії предметів, які можуть спричинити порушення руху поїздів (ч.ч. 1, 2, 3 і 4, 6 статті 109); куріння у вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також у метрополітенах (ч. 2 ст. 110); порушення правил безпеки польотів (ст. 111), порушення правил безпеки руху на морському транспорті (пошкодження споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку (ч. 3 ст. 114); порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах (ст. 116-2); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей автобусів, маршрутних таксі, тролейбусів або трамваїв (ч. 2 ст. 119) і порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів, великогабаритних та великовагових вантажів на транспорті (ч.ч. 1,2,4 і 5 ст. 133).

в) адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, ненадання транспортних засобів поліцейським та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ст. 124-1); інші порушення правил дорожнього руху (ст. 125); керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки (ст. 126); порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин (ст. 127); випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам або без необхідних документів, передбачених законодавством (ст. 128 )тощо.

Другу за важливістю (з огляду на поширеність і місця в юрисдикційній практиці) групу адміністративних проступків, справи про які підвідомчі поліції, становлять правопорушення, що посягають на громадський порядок. У вузькому розумінні (у широкому трактуванні громадський порядок ототожнюється із всією системою суспільних відносин) під громадським порядком зазвичай розуміється обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються в громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. До таких проступків відносяться - дрібне хуліганство (ст. 173) та розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді (ч.ч. 1 і 2 ст. 178).

Третю групу адміністративних проступків, справи про які підвідомчі поліції, знову ж таки з огляду на їх поширеність, становлять правопорушення, які посягають на встановлений порядок управління. Останній охоплює систему суспільних відносин, які забезпечують нормальну діяльність державних і недержавних організацій, а також чітке дотримання встановлених у цій сфері спеціальних правил. Поліція вирішує справи про три підгрупи адміністративних проступків, які посягають на встановлений порядок управління:а) порушення правил дозвільної системи, порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік (ст. 192 Кп. АП); порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 194); порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 195);

б) порушення правил паспортної системи, проживання без паспорта (ст. 197); умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності (ст. 198); допущення проживання без паспорта (ст. 199); прийняття на роботу без паспорта (ст. 200) і незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу (ст. 201);в) порушення правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземців і осіб без громадянства, порушення порядку працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів (ст. 204); невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без громадянства (ст. 205) і порушення порядку надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та сприяння в наданні інших послуг (ст. 206).

До четвертої групи адміністративних проступків, справи про які підвідомчі поліції, слід віднести правопорушення, що посягають на власність, а також відносини, які складаються з метою її збереження і охорони. Це досить велика група проступків, зокрема: пошкодження внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, стекол локомотивів і вагонів (ч. 1 ст. 110); пошкодження внутрішнього обладнання суден (ч. 1 ст. 115); пошкодження внутрішнього обладнання річкових суден (ч. 2 ст. 117); пошкодження внутрішнього обладнання та стекол автобусів, маршрутних таксі, тролейбусів або трамваїв (ч. 1 ст. 119); безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років в міському транспорті (ч. 2 ст. 135); порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному, морському, річковому та автомобільному транспорті (ст. 136) і порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на повітряному транспорті (ст. 137).

П'ята група адміністративних проступків, справи про які підвідомчі поліції, об'єднує правопорушення у сфері підприємницької діяльності. Ці проступки посягають на відносини, які забезпечують нормальне здійснення підприємництва і захист державних та суспільних інтересів. В наш час поліція уповноважена розглядати справи про два таких діяння - незаконний відпуск або придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 161) і несвоєчасне здавання виторгу (ст. 164-4). Для адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції важливе значення має належна кваліфікація протиправних діянь. Кваліфікація за своєю суттю є не лише процесом пізнання, під час якого використовуються логічні форми мислення. Кваліфікація як висновок має форму умовиводу, за допомогою якого формується законодавча модель протиправних дій суб'єкта.

Кваліфікація адміністративних проступків - це встановлення ознак вчиненого діяння і співставлення їх з ознаками того чи іншого складу правопорушення з метою визначення відповідності, співпадання цих ознак і формулювання висновку. Кваліфікація адміністративних проступків є досить складним процесом, який має свої етапи та передумови. Останніми, зокрема, визнаються:а)всебічне, повне і об'єктивне встановлення всіх фактичних обставин справи: з'ясовується, чи мала місце протиправна дія, у вчиненні якої звинувачується винна особа; встановлюється наявність у діях порушника складу проступку і відповідність його адміністративно-правовій нормі, яка передбачає відповідальність за вчинені протиправні дії; з'ясовуються мотиви вчинення протиправних дій та винність особи, а також обставини, які впливають на характер і ступінь адміністративної відповідальності; вивчаються дані, що характеризують особистість порушника, характер і розмір заподіяної шкоди;

б) точне і достовірне визначення юридичного значення всіх фактичних обставин вчинених протиправних дій і особистості порушника; в)правильний вибір адміністративно-правової норми та з'ясування її змісту і значення. До зазначених передумов слід віднести попереднє з'ясування всіх законодавчих ознак того чи іншого адміністративного проступку, тобто кожен працівник поліції, який причетний до адміністративно-юрисдикційної практики, має чітко уявляти, які діяння визнаються правопорушеннями, які властивості вони мають, чим відрізняються від інших подібних діянь тощо. Отже, основною передумовою належної кваліфікації адміністративного проступку є точне визначення всіх ознак діяння, які характеризують його як проступок.

Адміністративні правопорушення підвідомчі суду. Районні (міські) суди (судді) розглядають справи про найбільш серйозні адміністративні проступки, за які передбачено найсуворіші адміністративні стягнення та стягнення, які застосовуються виключно у судовому порядку, – штраф у підвищеному розмірі, оплатне вилучення транспортних засобів, конфіскація, виправні роботи та адміністративний арешт (дрібне розкрадання, порушення правил про валютні операції, дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника поліції, порушення правил адміністративного нагляду тощо), а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років та про правопорушення, пов’язані з корупцією. Умовно правопорушення визначені в ст. 221 КУп. АП можна поділити на такі групи:а)група адміністративних правопорушень в галузі охорони праці і здоров'я населення. б)група правопорушень, що посягають на власність: ст. 51. Дрібне викрадення чужого майна та ст. 51

  2. Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності;-група адміністративних правопорушень у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини.-група адміністративних правопорушень в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів. -група адміністративних правопорушень у сільському господарстві, порушенні ветеринарно-санітарних правил включає в себе ст. 106. -група правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і звʼязку становить одну з найбільших груп правопорушень віднесених до компетенції суду. -група адміністративних правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою. -група адміністративних правопорушень в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності є досить значною за кількістю правопорушень підвідомчих суду. До неї слід віднести: ст. 155-1 тощо.

Адміністративні правопорушення підвідомчі адміністративним комісіям. Особливе місце серед органів адміністративної юрисдикції займають адміністративні комісії. В той час, як інші субʼєкти (внутрішніх справ, державні інспекції, військкомати тощо) здійснюють свою юрисдикційну діяльність поряд з виконанням інших функцій управління – організацією, контролем, наглядом і т. ін., то головне призначення адміністративних комісій – розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Адміністративні комісії утворюються районними державними адміністраціями, виконкомами міських, районних в містах, селищних і сільських рад у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря та не менше 6-ти членів комісії. До них входять депутати, представники підприємств, установ, організацій, громадськості. Не можуть бути членами комісій працівники прокуратури, судді, адвокати, а також представники органів, посадові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених до компетенції інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 218 КУп. АП всі види правопорушень можна виокремити в окремі групи:-зокрема, до групи адміністративних правопорушень в галузі охорони здоровʼя населення слід віднести адміністративні правопорушення, передбачені ст. 45 Ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу та ст. 46. Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою;-в окрему групу слід виділити правопорушення, що посягає на суспільні відносини у сфері культурної спадщини, воно визначене ст. 92. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини;

  -до групи адміністративних правопорушень в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів слід віднести ст. 99,Порушення Правил охорони електричних мереж, ст. 103-1. Порушення правил користування енергією чи газом та ст. 103-2. Пошкодження газопроводів при провадженні робіт;-до компетенції адміністративних комісій належать адміністративні правопорушення у сільському господарстві та порушення ветеринарно-санітарних правил. -до групи адміністративних правопорушень вчинених на транспорті, в галузі шляхового господарства і звʼязку слід віднести ст. 136.-до групи адміністративних правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово комунального господарства та благоустрою слід віднести ст. 149 тощо.

 Стадії провадження у справах про адміністративні проступки. Провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою систему пов'язаних між особою послідовних процесуальних дій, які прийнято називати стадіями, якими є: Стадія 1. Адміністративне розслідування:а) порушення справи;б) встановлення фактичних обставин;в) процесуальне оформлення результатів розслідування;г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.

Стадія 2. Розгляд справи:а) підготовка справи до розгляду і заслуховування;б) заслуховування справи;в) прийняття постанови;г) доведення постанови до відома. Стадія 3. Перегляд постанови (факультативна стадія):а) оскарження постанови;б) перевірка законності постанови;в) винесення рішення;г) реалізація рішення;Стадія 4. Виконання постанови:а) звернення постанови до виконання;б) безпосереднє виконання.

Підготовка справи до розгляду. Розгляд справ про адміністративні правопорушення органами Національної поліції – це основна процесуальна стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення. Тобто саме на цій стадії вирішуються найважливіші завдання даного провадження. Ці завдання полягають у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства. Кожна стадія адміністративного провадження складається із окремих етапів, які є групи взаємопов’язаних дій. Кожен етап, у свою чергу, складається з послідовно здійснюваних конкретних дій. Підготовка справи до розгляду є першим етапом процесуальної стадії розгляду справи. Від цього етапу залежить взагалі законність, справедливість та правильність подальшого розгляду справи.

Місце розгляду справ про адміністративні правопорушення (ст. 276 КУп. АП). Місцем розгляду справ про адміністративні правопорушення є:місце вчинення правопорушення;місце обліку транспортних засобів;місце проживання правопорушників;місце оброблення та обліку правопорушень;інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення. Для розгляду справ про адміністративні правопорушення характерним є принцип оперативності та економічності даного процесу. Справи про адміністративне правопорушення розглядаються у строки, визначені ст. 277 КУп. АП:-загальний строк розгляду – 15 днів,-для окремих видів правопорушень 1 доба, 3, 5, 7 днів.

Повідомлення про розгляд справи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи згідно ч. 1 ст. 268 КУп. АП «Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності».

Порядок винесення постанови про адміністративні правопорушення. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу Національної поліції відповідно до ст. 283 КУп. АП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Оголошення постанови по справі і вручення її копіїПостанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 285. КУп. АП «Оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови» оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи. Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом 3 днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис.

Оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення та її перегляд. Особа, щодо якої винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, може її оскаржити в порядку, визначеному ст. 288. КУп. АП «Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення», та в строк, визначений ст. 289. КУп. АП «Строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення». Постанову по справі про адміністративне правопорушення (ст. 287) може бути оскаржено:прокурором,особою щодо якої її винесено,потерпілим.

Розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 293 КУп. АП «Розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення» посадова особа органу Національної поліції, уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість її винесення і приймає одне з таких рішень:-залишає постанову по справі про адміністративне правопорушення без зміни, а скаргу без задоволення та виносить рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги або подання прокурора без задоволення;

-скасовує постанову по справі про адміністративне правопорушення і надсилає справу на новий розгляд та виносить рішення щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та надсилання справи на новий розгляд;-скасовує постанову по справі про адміністративне правопорушення і закриває справу та виносить рішення щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення і закриття справи;-змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, але без посилення стягнення, та виносить рішення щодо зміни заходу стягнення.

Набуття чинності постанов у справах про адміністративні правопорушення. За загальним правилом (ст. 291 КУп. АП «Набрання постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення законної сили»), постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови – протягом 10-ти днів з дня винесення постанови,а щодо справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, – протягом 10-ти днів з дня вручення такої постанови,а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення – це процесуальний документ, в якому закріплюється рішення органу (посадової особи) уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення про винність особи, яка вчинила протиправне діяння та призначене їй відповідне покарання або про її звільнення від адміністративної відповідальності чи про невинуватість такої особи, якщо її вина не доведена у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.213 КУп. АП. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, до органів (посадових осіб), які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення відносяться:-адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад;-виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад;-районні, районні у містах, міські чи міськрайонні суди (судді), а також у випадках, передбачених КУп. АП, місцеві адміністративні та господарські суди, апеляційні суди, вищий спеціалізований суд та Верховний Суд України;-органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), визначені у третьому розділі Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вищезазначені суб’єкти виносять одну з таких постанов: -про накладення адміністративного стягнення; -про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУп. АП; -про закриття справи. Щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, то, згідно зі ст. 283 КУп. АП, вона повинна містити наступні дані: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Згідно з положеннями ст.21 КУп. АП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності, а матеріали передаються на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Щодо оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, то вона може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови (ч.2, ст.294 КУп. АП) до суду апеляційної інстанції.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!