Перші м’язові клітини. Предки багатоклітинних тварин були здатні на два типи рухів: джгутиковий і амебоїдний. Перші тварини намагалися використати обидва. Однак більш ефективним виявилося використання амебоїдного руху. Для цього знадобилося, щоб актинові мікрофіламенти зібралися в міцні паралельні пучки. Клітини, актинових мікрофіламентів зібрані в паралельні пучки називаємо :1. М’язовими клітинами, або міоцитами, 2. Органи, утворені такими клітинами,- м’язами, або мускулами.
Кріплення голівки і хвоста. У хордових і голівка, і хвіст найчастіше прикріплені до двох різних кісток (двоголовий м’яз плеча, литковий м’яз), однак відомів ипадки, коли м’язи прикріплюються до шкіри (мімічні м’язи, сфінктери), хрящів (м’язи гортані), інших м’яких тканин (ціліарний м’яз ока).
Структура міоцитів і саркомерів. Як і будь-яка клітина, м’язове волокно містить цитоплазматичну мембрану, або сарколему, і цитоплазму, або саркоплазму. У цитоплазмі присутні численні мітохондрії(вони забезпечують клітину енергією) та ендоплазматичний,або саркоплазматичний, ретикулюм (він накопичує йони Кальцію)
Механізм м’язового скорочення. Кожен міозиновий філамент має дві голівки. Розщепивши молекулу АТФ, голівказв’язується з актиновим філаментом і штовхає його в бік центру саркомера. Узгоджена робота багатьох міозинових філаментів призводить до посилення взаємопроникнення актинових і міозинових пучків і, відповідно,до скорочення саркомера, м’язового волокна і всього м’яза.
Процес м’язового скорочення регулюєтьсяйонами Кальціюякі, вивільнившись із саркоплазматичного ретикулюму, зв’язуються з молекулами білка тропоніну. Цей білок змінює розташування волокон тропоміозину, які закривають активні центри молекул актину. Це дозволяє голівкам молекул міозину приєднатися до актинового філаменту.