Презентація на тему "Стародавній Рим. Римська республіка у V-І ст. до н.е."

Стародавній Рим. Римська республіка.

Еней

Стародавній Рим  (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима(лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апенінському п-ві ще в Х ст. до н. е.  Центр Риму сформувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розташована вздовж Середземного моря. Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу

Історія Стародавнього Риму (періодизація ) І. Царський період  (754/753 — 510/509 р. до н. е.) ІІ. Республіка  (510/509 — 30/27 р. до н. е.) Рання Римська Республіка (509—265 рр. до н. е.) Пізня Римська Республіка (264-27 рр. до н. е.) ІІІ. Імперія  (30/27 р. до н. е. — 476 р. н. е.) Рання Римська імперія. Принципат  (27/30 р. до н. е. — 235 р. н. е.) Криза III ст. (235—284 рр.) Пізня Римська імперія.  Домінат (284—476 рр.) ІV. Західна Римська імперія (395-476 р.р.)

Заснування Риму та  Римське царство

Апули Латиняни Італіки Етруски Лігури Сабін Умбри Самніти Греки Населення

Рем та Ромул

Царський період: 7 царів Рим виріс з поселень навколо броду через Тібр, перехресті торгових шляхів. За археологічними свідченнями, селище Рим було, можливо, засноване у VIII ст. до н. е., хоча його могли заснувати латиняни ще в X ст. до н. е., на Палатинському пагорбі. Етруски, що спершу оселилися в Етрурії, на півночі, встановили політичний контроль над регіоном наприкінці VII ст. до н. е., сформувавши аристократичну і правлячу еліту. Наприкінці VI ст. до н. е. етруски втратили владу і вплив, і саме з цього моменту латиняни та сабіни відновлюють своє управління, створюючи республіку, з набагато обмеженішою владою правителів.

Республіка — історична епоха Стародавнього Риму, що відрізнялася аристократично-олігархічною формою правління, в якій вища влада головним чином зосереджувалася у сенаті та в руках консулів. Іноді умовно підрозділяється на Ранню і Пізню.  Латинський вираз res publica означає загальна справа. Девіз Senatus Populusque Romanus 508 до н. е. – 27 р. до н. е. Римська республіка у V-ІІІ ст. до н.е.

Рання Римська республіка VI-III ст. до н.е.

Сенат (лат. Senatus — рада старіших), у Древньому Римі найвища державна рада; - у ряді держав один з найвищих державних органів; - у багатьох державах одна з законодавчих палат парламенту, судова колегія при вищих судах, або найвищий суд. Рання Римська республіка

Боротьба плебеїв з патриціями Внутрішня історія ранньої Римської республіки була історією боротьби перш за все між патріціями і плебеями. У Римі за часів царів існував фонд неподілених земель, так зване ager publicus — «суспільне поле». Він збільшувався за рахунок завойованих територій.  Патриції, будучи, як правило, військовими вождями, прагнули за рахунок суспільного поля примножити свої особисті володіння. Плебеї були позбавлені доступу до цих земель і політично безправні. Тому їх боротьба за землю перепліталася з вимогами політичних прав. В результаті тривалої боротьби плебеї добилися ряду крупних успіхів: установи посади народного трибуна (494) для захисту інтересів плебеїв, допуску до консулата (367), відміни боргового рабства (326) і ін.

Закони ХІІ таблиць Закони Дванадцяти таблиць (лат. Lex duodecim tabularum)  451—450 до н. е. — кодифікація державного закону від народу (lex publica) у Стародавньому Римі. Закони Дванадцяти таблиць — плід спеціально створеної комісії з 10 чоловік (decemviri legibus scribundis) і представляв собою збірку законів, що регулювали практично усі галузі життя (в юридичному плані — дії/ події, що мали місце повсякчас).

Народний трибун Трибу́н (лат. tribūnus — народний трибун; чиновник, утворене від лат. tribus — округ, територіальна одиниця в Стародавньому Римі, яке спочатку означало третя частина римського народу). У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. Військові трибуни: у давньоримській армії — командні посади. Народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах. Військовий трибун (лат. tribunus militum) — командна посада в римському легіоні. У епоху Республіки в кожному римському

Державний устрій Римської Республіки В результаті рівняння в правах плебеїв і патриціїв відбулося злиття старих патриціанських родів з верхівкою плебсу і утворилася нова аристократія — нобілітет. Поступово представники нобілітету захопили в свої руки керівництво сенатом і вищі державні посади. Політичний устрій Риму придбав характерні риси аристократичної республіки. Фактично провідна роль в управлінні державою належала сенату. Він відав державним майном і фінансами, зовнішньою політикою, військовими справами, питаннями релігії і культу, спостерігав за внутрішньою безпекою. Всі державні посади (магістрати) були колегіальними, короткостроковими і неоплачуваними. Формально за найвищий орган влади вважалося народне зібрання, де проходили вибори посадових осіб і приймалися або відкидалися нові законопроекти. Організація управління завойованою Італією ґрунтувалася на знаменитому принципі: «розділяй і володарюй». Італійські міста і общини мали різний статус (див. Муниципії). На території підкорених общин створювалися колонії з римським або латинським правом.

Римська республіка у ІІ-І ст. д.н.е.

Реформи братів Гракхів У зв'язку з закінченням річного строку перебування на посаді, Гракх висунув свою кандидатуру на повторний строк, але це суперечило римським правовим звичаям. Між тим розпалювались пристрасті серед його ворогів. Противники реформи зі своїми озброєними прихильниками напали на Гракха. У сутичці його і понад 300 грахканців було вбито. Проте реалізація аграрної реформи продовжувалась, воно була дуже важливою і сенат не наважувався одразу її скасувати. Противники Гракха і його реформ перемогли. Позиції сенату і суспільної верхівки виявились міцними, а демократичний рух, який виник посеред багатовікової влади багатіїв, просто не міг довго існувати.

Тіберій та Гай Гракхи Початком нового етапу демократичного руху є діяльність Гая Семпронія Гракха - молодшого брата Тіберія. На 123 р. він був обраний народним трибуном і переобраний на 122 р. оскільки у 131 р. було прийнято закон про можливість переобрання трибунів на повторний строк. У своїй політичній діяльності він вступав, як продовжувач справи брата, тобто аграрних реформ. Гай домігся прийняття низки важливих законів. Зокрема, це був закон про військову службу, згідно якого на службу в армії можна було приймати молодь до 17 років, що раніше порушувалося. Дуже важливим був так званий хлібний закон, який передбачав продаж хліба бідним по більш дешевій ціні ніж на ринку. В законі також зазначалось, що відтепер «хлібна» допомога бідним визнавалась, як обов'язок держави.

Бої гладіаторів

Повстання Спартака найбільше в давнину і третє за ліком (після першого і другого Сицилійських повстань) повстання рабів. Останнє повстання рабів у Римській республіці датується звичайно 74 (або 73) — 71 рр. до н. е. Повстання Спартака було єдиним повстанням рабів, яке несло пряму загрозу центральної Італії. Остаточно придушене в основному завдяки військовим зусиллям полководця Марка Ліцинія Красса. У наступні роки воно продовжувало надавати непрямий вплив на політику Риму. Очолив повстання Спартак.