![]() |
Прадід Сидора Воробкевича утік свого часу з Литви і звався Скальський Млака де Оробко.
Михаїл Оробко (дід) був настоятелем церкви в Кіцмані.
Будучи членом єпископської Консисторії, він змінив своє давнє прізвище Оробко на Воробкевич.
Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом.
![]() |
У Сидора був ще брат Григорій, відомий в літературі під псевдонімом «Наум Шрам», та сестра Аполонія.
Першу науку в Кіцмані дітям надала бабка Параскева. Вона навчила любити рідну мову, пісню та народ. З уст своєї бабусі Сидір чув казки, пісні, народні оповідання про козаків і турків.
«Од моєї бабки Параскеви навчився я ся по – руськи чувствовати», напише пізніше сам о.Сидір.
Дід поета розповідав про козацтво, Україну, Умань, Залізняка, Ґонту.Від діда Сидір навчився читати і писати рідною мовою.
Обидва брати стали українськими громадськокультурними діячами.
•
Бабуся Параскева перша звернула на музичну обдарованість Сидора, на його тонкий слух, добру пам’ять і захоплення народними піснями.
• Вона подарувала онукові червінець з свого намиста для купівлі скрипки, про яку він мріяв з п’яти років, та наполягала,
щоб Сидір під час навчання в Чернівецькій гімназії вивчив гру на цьому інструменті.
• Гроші на його навчання музики вона виділяла з своїх мізерних заощаджень.
.
• Через 50 років він напише
«Концерт для скрипки фортепіано», який присвятить своїй доньці Вікторії.
![]() |
![]() |
Літературна діяльність
С. Воробкевича розпочалася
1863 року, коли в збірнику
«Галичанин» було надруковано
п’ять перших віршів під загальною назвою
«Думки з Буковини».
• 1865р. – написана розвідка С.Воробкевича«Наша народна пісня», як результат дослідження буковинського фольклору
• 1877р. - видав перший буковинський альманах «Руська хата».
![]() |
![]() |
• Щоб мати офіційне право викладати музику і співи, владика Євген Гакман виклопотав направлення і призначив стипендію С.Воробкевичу у розмірі 1000 гульденів.
• 1868 році їде до Віденської консерваторії. «…тяжкий трирічний курс науки гармонії скінчив з відзначенням за п’ять місяців» приватно у професора Франца Кренна.
• У Відні С.Воробкевич відвідує концерти, оперні спектаклі, слухає музику В.А Моцарта, Л.Бетховена, Ф.Шуберта, Дж.Росіні, Ф.Ліста та інших.
• По закінченні навчання у віденській консерваторії С.Воробкевич складає іспити й одержує диплом викладача співів і регента хору, а також схвальну оцінку композиторського таланту.
![]() |
Перебуваючи на викладацькій роботі в Чернівецькій духовній семінарії , гімназії та Університеті Воробкевич велику увагу приділяв молоді.
З 1870.р - у Відні та Чернівцях видавав «Співаники» для дітей – це були єдині навчальні посібники для українських народних шкіл Буковини та Галичини.
Створив посібники з теорії музики, співу, чимало віршів та пісень для дітей :«Рідна мова», «То наші любі, високі Карпати», «Веснянка», «Осінь».
Учнем С.Воробкевича був австрійський музикознавець українського походження Євсевій Мандичевський.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Понад 30 років композитор працював з різними хоровими колективами Буковини. Праця з хорами сприяла творчості митця.
В доробку понад 400 творів для хору. 250 написані на власні тексти (на слова Данила Млаки), решта – на вірші
Т.Шевченка, І.Франка, Ю Федьковича, М.Шашкевича,
В. Александрі, М. Емінеску, В. Бумбака.
Деякі з них втратили авторство і вважалися народними:
«Веснянка», «Ку-ку, ку-ку чути в ліску»,
«Над Прутом, у лузі хатина стоїть», «Вечір»,«Сонце ся сховало за високі гори», «Заграй ми, цигане старий» та ін.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Багатогранна діяльність Ісидора Воробкевича як композитора, поета, диригента, педагога та громадського діяча мала великий вплив на подальший розвиток
національної української культури в Галичині та на Буковині.
Оцінюючи внесок Станіслав Людкевич писав:
«Композитори новітньої доби:
… Воробкевич, Вахнянин, Матюк, О. Нижанківський… вложили в музику найкраще, що в них було, без них був би немислимий дальший наш поступ і від них треба нам буде класти основи дальшої музикальної культури».
![]() |