Історія походження роду

—  Прадід Сидора Воробкевича утік свого часу з Литви і звався Скальський Млака де Оробко. 

—  Михаїл Оробко (дід) був настоятелем церкви в Кіцмані. 

—  Будучи членом єпископської Консисторії, він змінив своє давнє прізвище Оробко на Воробкевич. 

—  Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом.

                   Родина

—  У Сидора був ще брат Григорій, відомий в літературі під псевдонімом «Наум Шрам», та сестра Аполонія.  

—  Першу науку в Кіцмані дітям надала бабка Параскева. Вона навчила любити рідну мову, пісню та народ. З уст своєї бабусі Сидір чув казки, пісні, народні оповідання про козаків і турків.  

—  «Од моєї бабки Параскеви навчився я ся по – руськи чувствовати», напише пізніше сам о.Сидір.

—  Дід поета розповідав про козацтво, Україну, Умань, Залізняка, Ґонту.Від діда Сидір навчився читати і писати рідною мовою.

—  Обидва брати стали українськими громадськокультурними діячами.

                Дитяча мрія 

•                                                                                                   

Бабуся Параскева перша звернула   на музичну обдарованість  Сидора, на його тонкий слух, добру пам’ять і захоплення народними піснями.

•           Вона подарувала онукові червінець з свого намиста для купівлі скрипки, про яку він мріяв з п’яти років, та   наполягала,  

     щоб Сидір під час навчання в Чернівецькій гімназії вивчив гру       на цьому інструменті.

•           Гроші на його навчання музики вона      виділяла з своїх мізерних заощаджень.

. 

•           Через 50 років він напише

     «Концерт для скрипки  фортепіано»,       який присвятить своїй доньці Вікторії.

Початок літературної діяльності  

                                               Літературна діяльність   

                                        С. Воробкевича розпочалася

                                        1863 року, коли в збірнику  

                                                    «Галичанин»                                                 було   надруковано

                п’ять перших віршів під загальною назвою

                                              «Думки з Буковини».

•         1865р. – написана розвідка С.Воробкевича«Наша  народна пісня», як результат дослідження  буковинського фольклору

•         1877р. -  видав перший буковинський альманах «Руська хата». 

                      Відень                      

•        Щоб мати   офіційне право викладати музику і співи, владика Євген Гакман виклопотав направлення  і призначив стипендію С.Воробкевичу  у розмірі 1000 гульденів.

•        1868 році їде до Віденської консерваторії.  «…тяжкий трирічний курс науки гармонії скінчив з відзначенням за п’ять місяців» приватно  у професора Франца Кренна.

•        У Відні С.Воробкевич  відвідує концерти, оперні спектаклі, слухає музику В.А Моцарта, Л.Бетховена, Ф.Шуберта, Дж.Росіні, Ф.Ліста та інших.

•        По закінченні навчання у віденській      консерваторії С.Воробкевич складає іспити      й одержує диплом викладача співів і      регента хору,  а також схвальну оцінку      композиторського таланту.

Педагогічна діяльність

—  Перебуваючи на викладацькій роботі в Чернівецькій духовній семінарії , гімназії та Університеті Воробкевич велику увагу приділяв молоді.

—  З 1870.р  - у Відні та Чернівцях видавав «Співаники» для дітей – це були єдині навчальні посібники для українських народних шкіл Буковини та Галичини.

—  Створив посібники з теорії музики, співу, чимало віршів та пісень для дітей :«Рідна мова», «То наші любі, високі Карпати», «Веснянка», «Осінь». 

—  Учнем С.Воробкевича  був австрійський музикознавець українського походження Євсевій Мандичевський.

Вокально – хорова  творчість

—  Понад 30 років композитор працював з різними хоровими колективами Буковини. Праця з хорами сприяла творчості митця.

—  В доробку понад 400 творів для хору. 250 написані на власні тексти (на слова Данила Млаки), решта – на вірші

Т.Шевченка, І.Франка, Ю Федьковича, М.Шашкевича, 

     В. Александрі, М. Емінеску, В. Бумбака.

—  Деякі з них втратили  авторство і вважалися народними:

«Веснянка», «Ку-ку, ку-ку чути в ліску», 

«Над Прутом, у лузі хатина стоїть»,  «Вечір»,«Сонце ся сховало за високі гори»,  «Заграй ми, цигане старий» та ін.

Значення творчості   С.Воробкевича

—  Багатогранна діяльність Ісидора Воробкевича як композитора, поета, диригента, педагога та громадського діяча мала великий вплив на подальший розвиток 

     національної української культури в       Галичині та на Буковині.

—  Оцінюючи внесок Станіслав Людкевич       писав: 

«Композитори новітньої доби:

 … Воробкевич, Вахнянин, Матюк,  О. Нижанківський… вложили в музику  найкраще, що в них було, без них був би  немислимий дальший наш поступ і від  них треба нам буде класти основи дальшої  музикальної культури».