Презентація до уроку з предмету художньої культури на тему:
"Театральне мистецтво XIX століття.
Значення драматургії
для розвитку українського театру.
Аматорський театр. Театр корифеїв.
Перший український стаціонарний
театр у Києві.
Творчий шлях М.К. Заньковецької"
Ознайомити учнів із видатними драматургами XIX століття театрального мистецтва; розповісти про заснування театрів та розвиток театрального мистецтва; ознайомити з творчим внеском М. Заньковецької у розвиток українського театрального мистецтва, познайомити із видатними діячами театру корифеїв, та їх історичне значення для розвитку українського театрального мистецтва, та заснування першого українського стаціонарного театру в Києві;Розвивати зацікавленість історичним розвитком українського театру;Виховувати мистецький смак, повагу до культурних надбань народу, любов до театру, повагу до роботи театральних діячів, до українського театрального мистецтва. Мета:
Теа́тр (від грец. — місце видовища) — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів. Драматургі́я (від грец. складати драму) — означає як теоретичні принципи створення сценічних образів, так і мистецтво створення емоціонального переживання у літературних, театральних, музичних, кінематографічних або телевізійних творах та постановках. Словник-довідник
Марко Лукич Кропивницький - « Батько українського театру»Володів усіма театральними професіями. Написав понад 40 драматичних творів, більшість із яких — комедійного змісту. Головним джерелом його натхнення була дійсність, життя народу. Це, зокрема, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Пошились в дурні» та ін. ,
Михайло Петрович Старицькийдраматург, автор, режисер, організатор театральної трупи Розширив персонал трупи. Створив власний оркестр Матеріально забезпечував театр та акторів. Його перу належать п'єси “Несудилось”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “Маруся Богуславка”,“ Богдан Хмельницький” . Своєю творчістю М. Старицький збагатив репертуар українського театру, підняв його суспільно-виховне значення.(1840-1904)р.
Дбаючи про розширення репертуару українського театру, Михайло Петрович Старицький вправно обробив ряд сценічних п'єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів українських та зарубіжних письменників: “За двома зайцями”, “Різдвяна ніч”, “Тарас Бульба”, “Сорочинський ярмарок”, “Утоплена”, “Циганка Аза”.
“…Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!...”Невмирущу славу драматургу принесли його сатиричні комедії “Мартин Боруля”, “Сто тисяч” у яких висміяно гонитву багатіїв. Кілька п'єс Карпенко – Карий присвятив історичному минулому України (“Бондарівна”, “Сава Чалий” та ін.).Іван Карпенко-Карийталановитий актор, батько української комедії та трагедії (1845-1907)р.
Марія Костянтинівна Заньковецька – “родзинка” українського театру корифеїв Акторка відстоювала ідею українського театру,закликала скасувати обмеження українських вистав. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Актриса першою отримала звання народної артистки у 1923р. ppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x
Цвіркунка. Українська дівчина «Не судьба»Ролі неперевершеної МаріїХристина, Софія («Наймичка», «Безталанна», Карпенка-Карого), Наталка («Лимерівна» Панаса Мирного,), Катря, Аза, Цвіркунка («Не судьба», «Циганка Аза», «Чорноморці», Старицького), Галя («Назар Стодоля», Шевченка), Наталка, Терпелиха («Наталка Полтавка», Котляревського) та ін. “Циганка Аза”
Класики української драматургії в своїх п'єсах:правдиво зображали життя та побут народу;намагалися показати соціальні протиріччя, які панували в суспільстві;протестували проти приниження людської гідності;виражали співчуття до тяжкої долі трудящих;збагатили українську драматургію десятками нових п'єс, в яких порушували проблему життя народу та висвітлювали найголовніші конфлікти того часу.
Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя. Основний склад акторів залишився у М. Л. Кропивницького, а М. П. Старицький сформував новий колектив. Проте саме ці колективи з провідними акторами творили і далі славу українського театру.1885 році театр корифеїв поділився на дві автономні трупи.
Після революції М. К. Заньковецька очолила Народний театр у Ніжині. Допомогала активно разом з П. К. Саксаганським організувати Народний театр у Києві, на базі якого у 1922 році було створено Театр ім. Заньковецької (тепер Львівський український драматичний театр ім. М. К. Заньковецької)
Емський указ 1876 р. сприяв розвитку українського театру. У Галичині до 1848 р. існував тільки український театр, а діяльність німецького та польського заборонялася.10 січня 1882 року М. Старицький здійснив постановку п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».І. Карпенко-Карий написав 19 оригінальних п’єс. Літературна гра «Знайди помилку»
«Наймичка»«Назар Стодоля»«Сватання на Гончарівці» «Запорожець за Дунаєм»«Наталка-Полтавка»«Вечониці»Дайте правильну відповідь. Хто є автором цих творів. Тарас Григорович Шевчнко;Тарас Григорович Шевченко;Григорій Квітка-Основ'яненко;Семен Гулак-Артемовський;Іван Петрович Котляревський;Петро Іванович Ніщинський.