Презентація на тему: "Утвердження духовної цінності, почуття любові у віршах інтимної лірики «Все, все покинуть, до тебе полинуть…», «Уста говорять: «Він навіки згинув!..».

І їй “…являлася любов ”

Гете стверджував: «Wer den Dichter will verstehen,Muss in Dichters Lande gehen»  (Хто хоче зрозуміти поета, повинен піти в його країну)

Тема. Утвердження духовної цінності, почуття любові у віршах інтимної лірики «Все, все покинуть, до тебе полинуть…», «Уста говорять: «Він навіки згинув!..». Пейзажна лірика Лесі Українки. Особливості поетичного стилю

На сьогоднішньому уроці ми: *звернемо увагу на зразки пейзажної та інтимної лірики Лесі Українки;* будемо декламувати й аналізувати програмові твори;* будемо з’ясовувати особливості поетичного стилю поетеси. Мета: ознайомитися з історією кохання Лесі Українки та Сергія Мержинського, інтимною та пейзажною лірикою поетеси, з’ясувати, що стало поштовхом для виникнення цих поезій; підвести учнів до усвідомлення особливостей поетичного стилю митця.

Експрес-опитування: 1. Прочитайте напам’ять поезію Лесі Українки «Contra spem spero».4. Які з них ми вже розглянули на попередньому уроці?Про що ж ішлося в цих поезіях?5. Назвіть зразки громадянської та філософської лірики Лариси Петрівни.6. У темі уроку зазначено, що працюватимемо ми на уроці із пейзажною та інтимною лірикою. Про що ж ітиметься у цих поезіях?3. Які види лірики вам відомі?2. Проаналізуйте поезію «Contra spem spero».

Кохання. Кохання - це почуття, яке живе вічно, яке долає нещастя, біль, горе, смерть...

“Любов – це чудова поема, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття”. Леся Українка

“ Немов казкова фея…” Хвороба періодично приковувала дівчину до ліжка, обмежуючи можливість вільно пересуватися та спілкуватися з людьми. Та незважаючи на це, Леся, як і будь-яка жінка, закохувалася, страждала, мріяла про сімейне щастя… - Небагато — всього лише кілька поезій — розповідають про її інтимні почуття. Найбільше значення в житті поетеси мали двоє чоловіків. Другий (виходячи із послідовності знайомств), Климентій Квітка, був її однодумцем, товаришем, порадником і — законним чоловіком. Перший, Сергій Мержинський, був її пристрасною любов’ю. Найкращі й нечисленні інтимні вірші Лесі Українки присвячені саме йому.

«… Порвалася нескінчена розмова…» [14.07.1898]«Дивилась я на тебе і в ту мить…» [ор. 1898..1899 рр.]«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» [7.11.1900] «Все, все покинуть, до тебе полинуть…» [16.11.1900] «Хотіла б я тебе, мов плющ , обняти…» [16.11.1900]«Скажи мені, любий , куди мої сльози поділись?» [16.11.1900]«Я бачила , як ти хиливсь додолу…» [18.11.1900]«То, може, станеться і друге диво…» [18.11.1900] «Завжди терновий вінець…» [30.11.1900]«Одержима» [18.01.1901] Поезії, присвячені С. Мержинському

1. Розкажіть про знайомство Лесі Українки з Сергієм Мержинським.2. Яке враження справив Сергій Мержинський на Лесю Українку?

“Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя…” Знайомство Лесі Українки (на той час уже достатньо відомої поетеси) та Сергія Мержинського (не менш відомого у своїх колах діяча соціал-демократичного руху) відбулося 1897 року у Ялті, куди обоє приїхали лікуватися від туберкульозу. У Лесі – з дитинства хворі кістки, у Сергія – легені. Інтелігентний, сповнений благородних поривань син армійського офіцера мешкав у Мінську, куди Леся не раз їздила погостювати. Бував Мержинський і в гостях у Косачів.

Їхнє знайомство тривало майже три роки,протягом яких здоров’я Сергія постійно погіршувалося. Леся, ламаючи всі стереотипи поведінки світської жінки, оббивала пороги у Києві, домагаючись посади у Криму для Мержинського, який не був їй навіть нареченим, адже клімат півострова якнайкраще сприяв би одужанню Сергія. Писала статті для петербурзького журналу “Жизнь”, а виручені кошти витрачала на лікування коханого.

Міні-спектакль «Зустріч у Ялті»

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами…

І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

«Пані Лесі на пам'ять про дружні і серцеві стосунки» С. Мержинський.

Восени 1900-го вона отримує лист від лікаря, який опікувався Мержинським. Її другові зовсім погано. Сестрі Ользі вона напише:«Тепер нема й розмови про те, чи їду я, чи ні. Звичайно, їду. Здається, мені прийдеться сей рік чимало енергії вжити, але се нічого, коли мета ясною стоїть, то й енергію знайти не трудно. Як би там не віднеслись до мене всі інші, але я певна, що ти і Міша будете мене завжди розуміти і підтримувати, і се мені багато значить». У січні 1901-го року вона їде в Мінськ доглядати за хворим. Все, все покинуть, до тебе полинуть,Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!Все, все покинуть, з тобою загинуть,То було б щастя, мій згублений світе!Стать над тобою і кликнуть до бою. Злую мару, що тебе забирає,Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,З нами хай щастя і горе вмирає.

Мержинський, втім, у своєму ставленні до жінки був набагато стриманішим. Називав їхні стосунки “дружніми і сердечними”, але не більше. Від допомоги “подруги” ніколи не відмовлявся. А в останні дні життя надиктував Ларисі прощального листа до іншої жінки.

Ті зимові дні нового 1901 року вартували Лесі Українці здоров’я і невимовних душевних мук. Леся дізналася, що Сергієві лишилося жити лічені тижні. Тільки загартована фізичними стражданнями витримка дозволила їй, самій хворій, залишатися мужньою. Аби не збожеволіти, їй треба було працювати. Тож сублімувавши всі страждання у творчість, Леся за одну ніч написала першу і одну з найсильніших своїх драматичних поем – “Одержима”. Сергій Мержинський помер третього березня на руках у Лариси. Після похорону поетеса дізналася, що до її хвороб додався туберкульоз легень.

Ще коли Сергій був живий, вона, передчуваючи довічну розлуку, написала рядки про плющ, який міцно обнімає листям руїну, боронить її від негоди («Хотіла б я тебе, як плющ обняти …»). Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,Так міцно, щільно, і закрить од світа,Я не боюсь тобі життя одняти,Ти будеш мов руїна, листом вкрита,—Плющ їй дає життя, він обіймає,Боронить від негоди стіну голу,Але й руїна стало так тримаєТовариша, аби не впав додолу.Їм добре так удвох,— як нам з тобою,—А прийде час розсипатись руїні,—Нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?Хіба на те, аби валятись доліПораненим, пошарпаним, без сили. Чи з розпачу повитись на тополіІ статися для неї гірш могили?1900

О. Кобилянська і Леся Українка. Фото 1901р. Бажаючи розрадити  і відволікти від нестерпних думок подругу, весною того ж таки 1901 Ольга Кобилянська запрошує Лесю погостювати на Буковині.

«Уста говорять: «він навіки згинув!» [7.06.1901]«Ти не хтів мене взять…» [7.06.1901]«Квіток, квіток, як можна більше квітів…» [7.06.1901] Королівна [20.06.1901]Калина [20.06.1901]«Мрія далекая, мрія минулая…» [10.08.1901]«Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш…» [27.06.1902] 3 березня 1901 року

Дослідники називають різні імена “лицаря серця” юної Лариси. Існує версія, що дівчина була закохана у небожа знаменитого дядька Лева (який став прототипом однойменного персонажа “Лісової пісні”) – Ярмила. Перше кохання Лесі оповите таємницею.

Хлопець катав Лесю на човні, грав на сопілці. А через багато років нібито став прообразом Лукаша у чи не найсильнішому творі поетеси про кохання. Познайомилися вони у Нечимному на Волині, де мешкала тоді родина Косачів.

“ Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою…” Та найпопулярнішим із усіх здогадів є закоханість молодої Лесі у Максима Славінського ( літ. псевдоніми — пан Максим, М. Ставинський, Стависький ) – обдарованого юнака, який пізніше став відомим журналістом та перекладачем. Молодих людей об’єднала любов до іноземних мов – вони разом займалися перекладом “Книги пісень” Генріха Гейне.

Деякі переклади Славінського – наприклад, “Коли розлучаються двоє” –  вийшли настільки вдалими, що сам Лисенко поклав їх на музику. Це дає підстави припустити, що на такі звершення хлопця надихав саме романтичний відтінок почуттів до Лариси…

Збереглися десятки Ларисиних листів, у яких вона розповідає про подробиці затяжної спільної праці. А те, що одну з перших перлин інтимної лірики – вірш “Сон літньої ночі” – Леся присвятила “пану Максиму”, відомо напевне. СОН ЛІТНЬОЇ НОЧІПосвята М. Славінському. Сон літньої ночі колись мені снився. Коротка та літняя нічка була,І сон був короткий, - він хутко змінивсяІ зник, як на сході зоря розсвіла.

Вони зустрілися влітку 1892 року в Колодяжному. Взаємні почуття спалахнули з новою силою. Деякі дослідники вважають, що то було перше – ще дівоче – кохання волинянки. Немає достаменних свідчень про те, чому перервалися ці романтичні стосунки – перейшовши у дружні (їхнє спілкування тривало ще протягом багатьох років).

На такий висновок, зокрема, наводять спогади Олександра Шульгіна,оприлюднені після смерті дружини Максима Антоновича: "Тепер можна сказати і про зворушливий його роман із великою українською поетесою, в душі якої він лишив глибокий слід". Так чи не так, а з іменем Славінського пов'язано багато перлин Лесиної інтимної лірики: " Горить моє серце", "Стояла я і слухала весну", "Хотіла б я піснею стати", "Сон літньої ночі"… До "пана Максима" звернуті й такі слова: " Милий мій! Ти для мене зруйнований храм…"

Чому так сталося?Про це не знав і не хотів довідуватися ніхто – ні Олена Пчілка, яка мріяла про іншу долю талановитої доньки, ні найближчі друзі, ні самі закохані, котрих нещадне життя постійно вело й вело в різні боки, за протилежні небосхили. Лариса, ставши Лесею Українкою, ніде й ніколи не зронила жодного неґречного слова про Максима Славінського. А він завжди шанобливо говорив і про Ларису Косач, і про Лесю Українку. Максим Славінський

Виключений з Московського університету Нестор Гамбарашвілі 1895 року приїхав навчатися до Київського — на природничий факультет. Винайняв квартиру у Косачів на Назарівській вулиці №21. 24-річна Леся вчила його французької мови, він її грузинської. У нього було багато листів від неї, але їх загубили під час громадянської війни. Нестор Гамбарашвілі

Восени 1896-го він їй подарував справжній кинджал, який виготовили дагестанські майстри. Руків'я і піхви срібні, а лезо з доброї сталі. — Панночко Лесю, будьте твердою у вашій благородній праці, як оцей кинджал, — сказав тоді.

— Якби я не була українкою, стала б грузинкою, — говорила Леся. Коли він 1897-го одружився, Леся це прокоментувала іронічно: — Попався, жучку, в панську ручку! Та для неї це була тяжка драма — мати навіть ховала подалі отой кинджал. Наприкінці 1950-х Нестор Гамбарашвілі, старший науковець Управління заповідників при уряді Грузинської РСР, був у Києві. Прийшов на Лесину могилу, став на коліна й гірко плакав.

“ Притулись до мене. Я дужий ─ здержу, ще й обороню…” Там відбувається знайомство тридцятилітньої Лесі з молодшим на дев’ять років юристом, любителем фольклору та музики Климентієм Квіткою. Кльоня (так пізніше називатиме чоловіка Лариса) відразу захопився харизматичною жінкою.

Але було ще зарано. Декілька років після смерті Мержинського вона ще страждає, присвячує йому вірші, роздумує про нього у листах до друзів. Кльоня виявляється терплячим. Цілих шість років минуло, поки “братерське почуття” до Квітки переросло у кохання.

Виразне читання поезії «Уста говорять…». Обговорення поезії.- Чи можна назвати цю поезію автобіографічною?- Чи можна стверджувати, що ця поезія належить до інтимної лірики, чому? - Що має на увазі поетеса, говорячи, що у ній постійно бринить струна? - Чому поезія опинилася поза збірками?- Які почуття викликала у вас поезія «Уста говорять…»

Пейзажна лірика Лесі Українки Леся Українка була майстром пейзажної лірики. Природу вона сприймала як живу, одухотворену силу, розрадницю, невичерпне джерело енергії та невимовний вияв краси.«Стояла я і слухала весну…»Стояла я і слухала весну,Весна мені багато говорила,Співала пісню дзвінку, голосну. То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов,Про молодощі, радощі, надії,Вона мені переспівала знов. Те, що давно мені співали мрії.- Робота з поезією «Хвиля»- Робота з поезією «Стояла я і слухала весну»

Вірші Лесі Українки про квіти;Улюблені квіти поетеси. Леся Українка – поетична квітка України

Леся Українка – поетична квітка України Не плямив поцілунок мій зроду квіток, Чи то пишні були туберози, Чи квітки, що зродив найпростіший садок, Чи до краю вразливі мімози. Леся Українка

Леся Українка – поетична квітка України Росла в гаю конвалія Під дубом високим Захищалась від негоди Під віттям широким. “ Конвалія”( Перший друкований твір Лесі Українки)

Леся Українка – поетична квітка України. Гордо палала троянда розкішна,Найкраща з квіток, - Барвою й пахом вродливая пишна. Красила садок. “ Співець ”

Леся Українка – поетична квітка України. Чия то могила в полі при дорозі,Що над нею калинонька цвіте на морозі,Що на тій калині листя кучеряві,А між цвітом білесеньким ягідки криваві. “ Калина ”

Леся Українка – поетична квітка України. У вікно до мене. Заглянули від яблуні гілки,Замиготіло листячко зелене,Посипались білесенькі квітки. Леся Українка

Леся Українка – поетична квітка України. Ох розкрутились троянди червоні,Наче рани палкі, восени,Так жалібно тремтять і палають – Прагнуть щастя чи смерті вони. “ Останні квіти ”

Леся Українка – поетична квітка УкраїниІз зеленої сорочки,Що зіткав зелений гай,Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх – угадай!Це конвалії у гаїНа галявині цвітуть!І ніде, ніде немаєКращих квіточок, мабуть. Леся Українка

Леся Українка – поетична квітка України. До кипариса магнолія пишная. Чолом заквітчаним ніжно схилилася… Леся Українка

Леся Українка – поетична квітка України. А в пшениці то мак, то волошки. Закрасили б робітоньку трошки… Леся Українка

Леся Українка – поетична квітка України. Барвіночку мій хрещатий,Зелений, дрібний,Ой, я ж тебе викохала,Хороший, рясний!Я ж садила, поливала. Тебе навесні,Я ж думала на віночок. Здасися мені! Леся Українка

Леся Українка – поетична квітка України«Квіток, квіток, як можна більше квітів І білого серпанку на обличчя, Того, що звуть ілюзією…» Боже! Як часто ті слова вчуваються мені Посеред ночі: «Квітів, безліч квітів! Я ж так любив красу!..» Мій бідний друже, Я принесла тобі всі квіти, що дала Скупа весна твого скупого краю. Леся Українка

Леся Українка – поетична квітка України. Ромашки – квіти миру і кохання. Це - улюблені квіти Лесі Українки.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва поезії«Все, все покинуть,до тебе полинуть…» Історія написання. Поза збірками;написана 16 листопада 1900р.,уперше опублікована у виданні «Л. Українка. Неопубліковані твори». Тема Хвилювання за долю коханого,прагнення допомогти подолати хворобу.Ідея Возвеличення жертовного почуття кохання,прагнення розрадити,допомогти,викликати на двобій «злую мару,що тебе забирає» чи навіть померти з коханим. Жанр Інтимна лірика. Сюжет Лірична героїня прагне покинути усе та бути поруч із коханим,що захворів,разом побороти його хворобу-мару. Композиція Восьмивірш,що складається з двох катренів. Форма. Монолог-звертання ліричної героїні до хворого коханого. Система персонажей, образів,символів. Лірична героїня – сильна духом особистість,що прагне стати опорою для близької людини,милосердна та ніжна. Образи-символи – «Зламаний квіте» - коханий ліричної героїні,її «згублений світе»; «мара» - хвороба. Враження від поезії     

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва поезії«Уста говорять: «Він навіки згинув…» Історія написання. Поза збірками;написана через місяць після смерті С. Мержинського 07 червня 1901 р. у Кімполунзі. Тема Щирість почуттів та глибина туги через утрату коханого.Ідея Невмирущість справжнього почуття кохання;пам’ять про близьких,навіть якщо їх уже немає поруч. Основна думка. Людина живе доти,доки живе пам’ять про неї. ЖанрІнтимна лірика Художній метод. Неоромантизм Сюжет. Лірична героїня серцем вірить у те,що коханий,хоч і загинув фізично,та не покинувши її,його образ,його душа супроводжують її всюди: в піснях,якими вона намагається зарадити горю,і в дружній розмові,і в мріях і навіть уві сні. Композиція Складається з 5 секстин,чотири з яких завершуються епіфорою: «Я тут,я завжди тут,я все з тобою»,що наче цементують переконаність ліричної героїні у справжності власних почуттів, вірності пам’яті померлому коханому. Форма. Внутрішній монолог. Система персонажей, образів,символів  Лірична героїня – сильна,вольва особистість,що страждає через утрату коханого,сумує,що почуттям так і не судилося стати взаємними,бо її почуття- «квіти» він так і не зміг за життя зірвати. Образи-символи. Зорові – уста,сльоза,рука,привиддя. Слухові – серце(душа),струна=голос,пісня. Дотикові – поцілунок. Квіти – почуття. Враження від поезії   

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва поезії«Стояла я і слухала весну» Історія написання. Збірка «Думи і мрії»,цикл «Мелодії»Тема Зображення весняного відродження природи,сподівання ліричної героїні на щастя і сум через його недосяжність,через утому від життєвих змагань.Ідея Замилування весняним буянням;возвеличення почуття кохання,що дає людині радість,мрію,надію;уміння ліричної героїні жити в гармонії зі світом природи . Жанр. Пейзажна лірика Художній метод. Неоромантизм Сюжет. Показано гармонію природного оновлення з душевним станом ліричного героя. Композиція. Восьмивірш,що складається з двох катренів. Форма. Монолог-спостереження ліричної героїні. Система персонажей, образів,символів  Лірична героїня – радісна,мрійлива,сильна й романтична особистість. Весна – символ молодості,нового життя. Образ-символ. Зоровий –пробудження природи. Слуховий – весна співала,шепотіла,говорила. Враження від поезії    

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва поезії«Хвиля» Історія написання. Написано 8 грудня 1908 року в Євпаторії. Тема Зображення мінливості морської хвилі;хвиля як алегорична картина людського життя.Ідея Життєствердження за будь-яких обставин – не втрачаючи оптимізму,уміти бачити в звичайному прекрасне, «розчинятися» в природі. Жанр. Пейзажна лірика (+ філософська лірика)Художній метод. Неоромантизм Сюжет Композиція. I частина – «малюнок» переможного наступу хвилі на прибережне «сухеє баговиння,на розсипане каміння», її удару в берег,утрату сили та зникнення у морі. II частина – розгорнуте риторичне запитання –міркування ліричної героїні над тим,що чекає на хвилю на дні морському. Система персонажей, образів,символів  Лірична героїня – романтична і водночас замислена над долею хвилі (життєвою долею людини,яка завжди має право на вибір – скоритися чи «вступити в бій»). Образи-символи. Море – символ свободи. Хвиля – можливість вибору,заклик до руху. Враження від поезії   

ю

Домашнє завдання1. Скласти усне висловлювання «Чи змогла (зміг) би я, кохати так, як Леся?» (за бажанням)2. Прочитати драму – феєрію «Лісова пісня».

Дякую за увагу!"Життя таке коротке. Поспішайте творити добро!" О. Довженко