Урок-Ток- шоу «У полоні творчого горіння». (Митці українського модернізму)

Троценко Лідія Костянтинівна,
вчитель української літератури та

образотворчого мистецтва
Новоукраїнського навчально-виховного

 комплексу «Дошкільний навчальний заклад –
загальноосвітня школа І - ІІ ступенів»
Чорнобаївської районної ради
Черкаської області

 

Анотація

       Цифровий ресурс знайомить із українським модернізмом періоду 1890-1960 рр. та визначними особистостями (письменниками, драматургами, кінорежисерами), які зіграли в мистецтві видатну роль і прославили Україну на весь світ. Чим раніше і більше кожна дитина довідається про свою Батьківщину, тим упевніше торуватиме власну стежину на шляху до щасливого майбутнього рідної країни.

 

Тема:   Ток- шоу  «У полоні творчого горіння». (Митці українського модернізму)

Мета: (формувати компетентності): предметні: продовжувати роботу над вивченням   

 мистецтва початку ХХ століття – модернізмом , визначити головні особливості розвитку 

 культури та мистецтва періоду модернізму  в Україні, його ідейно-тематичними та   

 художніми особливостями, своєрідністю мистецького простору; ключові: навички

 самостійної роботи аналізу твору, інтерес до наслідків своєї  праці; комунікативні:

              розвивати  вміння  висловлювати власні міркування, відстоювати власну думку;  

 інформаційні: навички узагальнен­ня та систематизації інформації; загальнокультурні:  

 осмислювати важливість моральних та етичних чеснот,  виховувати почуття гордості

 за національну культуру,  шанобливе ставлення до шедеврів мистецтва України 

 періоду модернізму .

Тип уроку: ток-шоу.

Міжпредметні зв’язки: мистецтво, історія,  українська література.

Дизайн: інтер’єр телевізійної студії, мультимедійна дошка, презентації груп, виставка творів  

            письменників, афіші кіно та театральних вистав,  звукові файли: гра скрипки, «Ой у 

            лузі червона калина»,  «Видиш/чуєш/, брате мій…»,  «Ой не світи,  місяченьку…»,

            «Незабутній Курбас»,  відеофільм «Рідна Україна», лірична музика, макет могутнього

            дуба, кольорові  дубові листки, валіза знань .

Методичні поради до уроку:  Ток-шоу.

       Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Учитель на цьому уроці є ведучим. Робота організовується так:

• оголошується тема;
• ведучий пропонує висловитися із запропонованої теми «запрошеним гостям»;
• ведучий звертається до глядачів, які запрошені до студії, із запитаннями або глядачі виголошують власні думки;
• ведучий має право переривати того, хто виступає, через ліміт часу.

Перебіг уроку

                                                                      Епіграф

                                                                             Щасливий той митець, який відкрив своє 

                                                                        серце для відчуття справжньої краси і добра, 

                                                                           доторкнувся потаємних струн людської краси.                                              

                                                                                                                       Петро Нестеренко

 

І. Організаційний момент

        1. Створення сприятливої психологічної атмосфери уроку: «Моделюємо настрій разом».

                Ви – співпраця,            ви – єднання,                      ви – це безліч «Я»!

                Ви – веселі,                   ви – щасливі!                     Ви – одна сім’я!

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

         Учитель мистецтва. Кожен учень, який має наміри досягти успіхів у роботі, має знати:   все раніше –  вивчене;

пам’ятати:   1)  УСПІХ – у старанності!

              2)  ТВОРЧІСТЬ – у всьому!

             3)  ЧАС – спливає швидко!

Формула успіху: «Власний «продукт» = творчість + знання +  наполегливість»

Сподіваюсь, що сьогоднішня зустріч запам’ятається нам надовго.

 

ІІІ. Повідомлення теми уроку 

 

ІV. Цілевизначення та планування роботи на уроці

        Учитель мистецтва. Ми поміркуємо над такими запитаннями:

                       1) Як ви розумієте вислів «Митець – дзеркало епохи»?

                 2) За що ми любимо рідний край?

V. Основна частина ток-шоу

       Учитель  мистецтва.  Я, …, ведуча мистецького ток-шоу «Митець – дзеркало епохи». Тема нашої сьогоднішньої зустрічі «У полоні творчого горіння». Ми поведемо мову про розвиток модернізму в Україні, а саме, про період його початку до 1960 років. Що ж це за художній напрям?  Модернізм – мистецтво, що творить нове й небачене. У цьому слові закладено відмову від установлення якихось спільних рис. Модерністів об’єднували насамперед розрив з усталеними нормами й традиціями, заперечення старих форм у мистецтві.  Якщо раніше основною естетичною категорією було «прекрасне», то в цей період дедалі популярнішим ставало «потворне».

                 1. Повторення « Модернізм як мистецьке явище». 

Презентація учителя мистецтва 

• Модернізм як мистецьке явище  ( Слайд № 3 )
• Причини виникнення напряму   ( Слайд № 4 )
• Визначальні риси модернізму    ( Слайд № 5 )
• Модернізм відмовився від…     ( Слайд № 6 )

        Своєрідність українського варіанта модернізму полягає в тому, що він із естетичного феномену перетворився на культурно-історичне явище. Став спробою подолання провінційності, другорядності, вторинності української національної культури, формою залучення до надбань світової цивілізації. Він ніби символізував перехід українського суспільства від етнографічно-побутової самоідентифікації, тобто вирізнення себе з-поміж інших, до національного самоусвідомлення – визначення свого місця і ролі в сучасному світі.

       До нас завітали історики-дослідники мистецтва ХХ століття періоду модернізму в Україні. Зустрічайте їх!

        – Пане історику, із приходом ХХ століття – століття революцій в суспільному житті,   науці, техніці та мистецтві пануючим  у світі стає модернізм. Чому?

       2. 1. Учитель історії. Багатовікова історія України – це літопис життя народу-великомученика. Майже кожне століття, як свідчать наукові джерела, позначене голодними роками, епідеміями, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Ніколи український народ не мав навіть короткочасного перепочинку задля відновлення своїх сил та енергії. Та найбільших втрат зазнала Україна у ХХ столітті.

       Ще в Біблії сказано: час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити. Настав час говорити. Хай гіркі слова Правди, що промовляють до нас зі сторінок  українського мистецтва, сколихнуть ваші серця і душі.

       Я дуже радий, що ви запросили мене з колегами  на програму, ми  працювали над  проектом «Життя… Історія… Культура…», а саме, розділом «Сторінками  історії України періоду  власне модернізму». Для того, щоб зрозуміти, яким шляхом до втілення своїх задумів ішли митці цього періоду, необхідно пригадати події, які відбулися у світі в цей час. Зіставивши ці події з творчим набутком митців, ми маємо зрозуміти, чому саме так, а не інакше трактує майстер певний сюжет.

        Отже, погляньте на екран, мої колеги вас познайомлять з подіями даного періоду.

                                                1 історик.   Презентація ( Слайд 8 )                                

• Перша світова війна в Європі.
• Повалення царського режиму на початку ХХ ст. в Росії, революція.
• Злука УНР і ЗУНР.
• Утворення Радянського Союзу.
• Безпрецедентний Голодомор в Україні.
• Прихід до влади в Німеччині нацистів.
• Друга світова війна 1939 –1945 рр.
• Перший політ людини в космос.
• Бурхливий розвиток телебачення, радіомовлення та новітніх засобів зв’язку.
• Винайдення комп’ютерної техніки.
• Виникнення незалежних держав внаслідок Другої світової війни та розпаду СРСР.

       2 історик. Ці події не могли не позначитися на мистецтві. Чимало напрямів і течій виникають, зникають і знову народжуються в іншій якості або співіснують одна з одною.

       Розкажу вам цікаву історію. Розпочиналася Друга світова війна. Німецька ескадрилья «Кондор» 26 квітня 1937 р. скинула бомби на маленьке містечко Герніку, що було священним для басків – корінного населення Іспанії. Художник Пабло Пікассо створює величезну (форматом 3,5 на 8 м) картину-протест. Жах смерті, засудження війни митець передає в полотні. Такий спосіб відтворення дійсності називають кубізмом. Коли гестапівці увірвалися до майстерні Пікассо і люто запитали: «Це ваша робота?», вказуючи на «Герніку», художник спокійно заперечив: «Ні, це ваша робота».  

      3 історик. Національно-культурне Відродження 20-х років було жорстоко придушене сталінізмом і увійшло в історію як «Розстріляне відродження» – літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним більшовицьким режимом. Така назва виникла через долю М. Хвильового, який був яскравим представником передової думки українського відродження, започатківцем літературної дискусії і роботою над удосконаленням української культури взагалі, виведенням її на європейський рівень, але через переслідування радянської влади вимушений був застрелитися.                                             

       У 30-ті роки ХХ століття, коли продовжувалось культурне будівництво, але воно носило суперечливий характер, поряд з безсумнівними успіхами в країні в умовах тоталітарного режиму насаджувався ідеологічний монополітизм, культивувались особисті смаки Сталіна, переслідувались ті вчені, освітяни, літератори, чиї погляди чи творчість не вписувалися в «прокрустове ложе» сталінізму. Діяльність митців стала настільки регламентованою, що почала втрачати ознаки творчості. Негативне значення мала їх відірваність від здобутків зарубіжних майстрів. Усього в Україні з 1930 по 1941 рік було «розкрито» більше 100 різних «центрів», «блоків», «організацій». За сфабрикованими справами розстріляно сотні тисяч людей. Багато видатних діячів культури були репресовані. Репресії сталінського режиму завдали відчутного удару по всьому суспільству. Була понівечена доля мільйонів людей. В атмосфері страху, наклепів, насильства виховувалось ціле покоління українців. Країна зазнала величезних демографічних втрат, був знищений цвіт її інтелігенції, зруйновано генофонд. Засобами репресій в Україні утвердився сталінський тоталітарний режим.

     

        4. Перегляд звукового файлу «Ой у лузі червона калина», що виконує Національна капела бандуристів України ім.. Г. І. Майбороди.

 

        5. Вправа «Осмислюємо почуте та побачене»

                         – Отже, кожен митець – дзеркало епохи, тому зробіть висновок, що хотіли модерністи внести у свої твори і які проблеми підняти.

        ( Орієнтовна відповідь: процеси, які відбувалися в ХХ ст.., відображені у творах так , щоб внести щось нове, сучасне, разюче, яке б відрізнялося від усього традиційного і звичного. Де переплелося добро і зло, щастя і горе, війна і мир, любов і ненависть, місто і село, суспільні і особистісні проблеми).

         2. 2   Учитель мистецтва. Ми вдячні вам за змістовну і творчу роботу. Надаємо слово представникам альманаху «Дивосвіт», які підготували нам  повідомлення про нові тенденції літератури періоду модернізму.

        Учитель української літератури.  Кожна людина впродовж свого життя шукає чогось високого, ідеального, з чого можна брати приклад і вдосконалюватися духовно. Не випадково митці ХХ століття звертають особливу увагу на внутрішній світ людини, її психологію, буденне життя, переконання, на пошук ідеального у всьому. Ідеї модернізму в Україну приходили різними шляхами. Модерністи на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття.  Вони свідомо робили свою творчість антидемократичною, елітарною.

          Слайд № 12

        Скрізь: у поезії, прозі, драматургії, публіцистиці використовували

•  символи ,
• «монтаж»,
• ліризм,
• естетизм,
• психологізм,
• індивідуалізм ,
• зосередження на  «Я»  автора, героя, читача,
• перевагу форми над змістом.

   Робота з таблицею «Етапи та течії модернізму в літературі». (Слайд 13)

   – Мої колеги познайомлять вас із принципами «нової драми» в українській драматургії.

         1 літературознавець. Генріх Ібсен був "батьком" нової драматургії, яка впритул наблизилася до проблем су­часної людини та її душі. Коли його запитали: «Що хочуть бачити глядачі на сцені? Далеке минуле?» Він відповів: «Ні, вони хочуть бачити себе у звич­них для них обставинах. Вони хочуть думати про те, що їх хвилює…»  Не випадково митці XX ст. звертають особливу увагу на внутрішній світ людини, її психологію, буденне життя, переконання, на пошук ідеального в природі.

      Леся Українка (1871-1913) активно використовувала прийоми неоромантизму та символізму. У її творчості вперше у вітчизняному мистецтві досягає свого апогею інтелектуальна та пси­хологічна драма, у якій увага з побутових обставин переноситься на переживання персонажів, їхні духовні шукання. Володимир Винниченко (1880-1951) на­полегливо розробляв філософську та морально-етичну тема­тику, прагнучи осмислити сучасні проблеми засобами психо­логічної драми. Письменник органічно поєднав різні художні напрями й течії: реалізм та експресіонізм, натуралізм і симво­лізм. Найвидатнішим представником українського відродження 1920-1930-х років став Микола Куліш (1892-1937), який у своїй драматургії пройшов шлях від реалізму до модернізму й пока­зав, за його словами, «моральні втрати нового часу в душах людей». Творчість М. Куліша тісно пов'язана з діяльністю ви­датного українського режисера Леся Курбаса (1887-1937) і театру «Березіль» (м. Харків). Лесь Курбас прагнув поєдна­ти вітчизняні традиції української драматургії зі здобутками світового мистецтва. За це його й М. Куліша звинуватили в «буржуазному націоналізмі», вислали на Соловки (Росія, архі­пелаг островів у Білому морі) і розстріляли в урочищі Сандармох (Росія, Карелія)…

        2 літературознавець. Твори Богдана Лепкого (1872-1941)  з великою цікавістю читають усі покоління наших співвітчизників, бо в них – наше життя, наша історія, наша культура від найдавніших часів до середини ХХ століття.  (Слайд № 14)   

        Повертаючись з театральної вистави в Кракові, побачив поет у надвечірньому небі журавлів, які сумно курликали, покидаючи рідний край. Ці журавлі нагадали йому українців, що змушені були покидати свою Батьківщину. Як журавлі у вирій, йшли співвітчизники все далі і далі від рідної землі. Вітер б’є в очі, град товче, падають знесилені птахи, ломляться ключі журавлині… У кожному рядочку вірша звучить безмежна трагедія людини, яка втрачає найдорожче – Батьківщину.

       1911 року Лепкий пише вірш «Видиш/ чуєш /, брате мій…», сповнений ностальгії за рідним краєм, який особливо вподобали заокеанські українці. Він був покладений на музику Льва Лепкого, а журавлі, що летять з вирію в Україну, стали своєрідним символом і емблемою Світових форумів українців.  ( Слайд 15 )

              3. Прослуховування  пісні-реквієм « Видиш/чуєш/, брате мій…».    Слова Б. Лепкого.

                                            Музика Л. Лепкого.   Виконує капела бандуристів ім. Майбороди

               4. Творче завдання. Створити рекламу на твори Б. Лепкого 

 

        2. 3. Учитель мистецтва. Сьогодні потрібно згадати про нашого земляка, про «заслуженого письменника і незаслуженого генія» – Тодося Осьмачку. Вийшовши з-поза мурів – до муру не входить. Неореалістичний натураліст. Без канонів (форми і мови) увійшов до золотої брами літератури із здохлим цуценям, короваєм, вдовицею, круком і чайником. У 1922 р. був на пересічній кручі, а згодом вигулькнув сучасникам як поет і старший боярин великої літератури «мейд Українішес Ворт ін Регенсбург». Як поет – він поет неокласичного струму й радше воліє деформувати октави, ніж карбувати дистихи чи металевити терцини. Висловлюється мовою деколи в’язаною, а переважно взагалі незв’язаною – тобто поезією і прозою.

        До нас завітав дослідник біографічної канви Тодося Осьмачки, пан Денис, який ознайомить  присутніх  із працею  Юрія  Стефаника  «Життя  і  творчість Т. Осьмачки». Зустрічайте його!

        Пане Денисе, розкажіть, у чому вбачали критики незвичайне обдарування митця?

          1. Кореспондент. Я відповім словами Юрія Стефаника:  « …Мені не тільки здається, я абсолютно вірю, що Тодось Осьмачка мав силу так глибоко проникати в людську душу, виносити з її найнижчих сподів предивну музику, яку чують тільки діти, прислухатися до найтонших її голосів та, дя­куючи нелюдським стражданням, так вигострити свій по­етичний зір і слух, що у висліді він міг дати твори, які якщо не перевищують, то напевно дорівнюють найвищим зльо­там слов'янської поезії. Зокрема, образність його творів, його порівняння, його поетичний світ – такі багатющі, такі неповторні, що дозволяють вирізнити його як виняткову появу у світовій літературі. І тому я глибоко шаную Юрія Шевельова, який не завагався порівняти Осьмаччиного «Поета» до «Божественної комедії» чи до «Фауста …».

        Я також мав можливість поспілкуватися із  М. Слабошпицьким, автором роману-біографії «Поет із пекла», присвяченого трагічній долі Тодося Осьмачки. Ми говорили і про тему роману, про тематику поезій, а коли я запитав про особливість поетичної мови митця, отримав відповідь: « У його творах йдеться про людину і  вічність, землю і небо, гріх і кару, про Бога й безбожжя…»  

           Хто ця могутня людина?  Коротка розповідь про Тодося Осьмачку. (Слайд № 16)

 

        2. 4. Учитель мистецтва. Сьогодні для нас випала чудова нагода поспілкуватися із переможцем конкурсу читців-декламаторів поезій Тодося Осьмачки, учнем 9 класу.

        1. Декламатор. Не спішіть. Дочекайтеся вечора. Коли в хаті все вколошкається, знайдіть тихенький куточок й збагатіть світло. Посидьте трохи, щоб хвилі крови вляглися й мозок просвітлів. А тепер пірніть в найсолодшу стихію людського пізнання – поезію.

                  (Учень під музику читає поезію «Україна»)  ( Слайд  № !7)

        2. Учитель мистецтва. Шановні гості студії!

• Яке враження від поетичних рядків?
• Які художні засоби автор використовує для милування красою України?
• За чим плаче душа поета?

        3. Учитель літератури. Ми пригадали про період власне модернізму в літературі, згадали про Богдана Лепкого, Тодося Осьмачку, на хвильку поринули у світ їхньої поезії і зрозуміли, що для кожного українця кожна витворена думка, кожне витворене слово несе в собі вічні істини! 

        4. Виконання клоуз-тесту

•  У прозі стала панувати … ( безсюжетність)
•  Поезія стала мати вірш…  (вільний)
•  Про що хотіли думати герої «нової драми»… (те, що їх хвилює)
•  Головною цінністю проголошено … (внутрішній світ митця)
•  Хто написав біографічну канву «Життя і творчість Тодося Осьмачки»…

                                                                                                                      (Ю. Стефаник )

•  Хто прагнув поєднати вітчизняні традиції української драматургії зі здобутками   

    світового мистецтва…   (Лесь Курбас)

       2. 5.   Учитель мистецтва. Говорячи про розвиток літератури, ми не можемо сьогодні не говорити про театр та кіно.

        Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 року – модерний український театр «Березіль) Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з’явилася  кагорта талановитих акторів – Амвросій Бучма, Олександр Сердюк,  Олімпія Добровольська,

Мар’ян Крушельницький, Наталя Ужвій, Юрій Шумський, Оксана Петрусенко та інші.

         2. Видатні постаті українського театру.  ( Слайд № 19)

        3. Прослуховування пісні «Ой не світи,  місяченьку…» у виконанні О. Петрусенко.

       Державний драматичний театр продовжував традиції реалістично-психологічної школи. Натомість Молодий театр обстоював позиції авангардизму. З утворенням театру «Березіль» його сцена стала своєрідним експериментальним майданчиком. Не випадково макети театрального об’єднання «Березіль» отримали золоту медаль на Всесвітній театральній виставці у Парижі в 1925 році. Тут були вперше поставлені п’єси видатних українських письменників і драматургів Миколи Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло») та Володимира Винниченка («Базар», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»).       Завдяки генію Лесю Курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга і перекладача світової літератури, були по-новому осмислені на українській сцені твори Вільяма Шекспіра, Генріха Ібсена, Герхарда Гауптмана, Фрідріха Шиллера і Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачу п’єс європейських драматургів.  Хотілося б почути коротенько про Леся Курбаса, тому запрошуємо до слова юних мистецтвознавців.

       1. Слово мистецтвознавця. Розповідь про Леся Курбаса. 

                                                       « Людина, яка була театром»  ( Слайд № 21)             

        Видатний український і радянський актор і театральний режисер. Незрозумілий, але та­лановитий і захоплений. Народився Олександр 25 лютого 1887 р. у м. Самбір (Львівська область) у сім'ї акторів галичанського театру Степана й Ванди Курбасових (за сценою Яновичі).

     Лесь Курбас навчався у Тернопільській гім­назії, у Віденському й Львівському універси­тетах. Уже тоді він мріяв працювати в Над­дніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (м. Київ).

У 1916 р. його мрія здійснилася – він по­трапив у театр. Курбас організував студію молодих акторів, з якої виріс згодом Моло­дий театр (назва «Молодий театр» з'явилася вже влітку1917 р.). Улітку 1920 р. Лесь Кур­бас зібрав своїх кращих акторів, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний те­атр) трупа почала своє турне містами Київ­щини.  Лесь  Курбас  виступив  засновником спочатку політичного (1922-1926 рр.), а по­тім і філософського (1926-1933 рр.) театру в Україні – театру «Березіль». На посаду го­ловного художника театру Курбас запросив Вадима Меллера, що став його другом-однодумцем. Курбас і «березільці» знайшли також і свого драматурга –  Миколу Куліша. Першою його п'єсою з поставлених на сцені «Березоля» стала «Комуна в степах» (м. Київ). Творче співробітництво тривало й після пере­їзду театру до Харкова.  Незважаючи на іноді несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння й не­доброзичливості, Лесь Курбас не здавався: він до останнього вів боротьбу з тенденція­ми спрощення мистецтва. Незабаром його звільнили з посади керівника «Березоля» і заарештували. Спочатку Леся Курбаса було відправлено на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Ведмежу Гору, потім його заслали на Соловки. 3 листопада 1937 р., після повторного суду, його розстріляли. У 1957 р. його реабілітовано посмертно.                                                                                                                         

        2. Слово мистецтвознавця. Вікторія Левченко – редактор програми «Новини культури» працювала над створенням фільму «Незабутній Курбас» з мистецтвознавцем Неллі Корнієнко. Давайте подивимося екранізацію цього фільму.

                                    Перегляд цифрового носія «Незабутній Курбас»

       З творчого об’єднання «Березіль» бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал.  До експериментальних пошуків Леся Курбаса, якого було репресовано за часів сталінізму, і досі звертаються сучасні митці. У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль «Мистецьке Березілля», присвячений пам’яті Леся Курбаса.

        2. 6. Учитель мистецтва. Шановні гості студії, давайте підготуємо матеріал для альманаху «Дивоцвіт».

       1. Робота в групах

                                1. Вправа «Мікрофон». Скласти  уявне інтерв’ю  з Лесем Курбасом

                         2.  Скласти інформаційне гроно на тему «Творчість Курбаса – це завжди 

                              неповторність».

                         3. Скласти сенкан на тему «Творчий світ Леся Курбаса».

        2. Обговорення проблеми « «Нова драма»: сутність погляду на людину»

        2. 7. Учитель мистецтва. Наші кіномитці працювали над питанням «Розвиток українського кіно». Тож надамо їм слово …

        1. Слово кіномитця. У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету  винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кіно проекції. Тоді ж Йосип Тимченко здійснив перші в світі кінозйомки – за фільмував вершників і метальників списів. Із 7 листопада до 20 грудня 1893 року в готелі «Франція» (Одеса) демонструвалися ці дві стрічки.  ( Слайд № 23 )

        У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні – майже рік у рік з першим публічним кіносеансом у Парижі – Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі.  Львові 13 вересня 1896 року розпочалися регулярні кіносеанси французьких фільмів у Пасажі Гаусмана (проїзд Крива Липа), що тривали декілька днів. Прший український фільм – «Запорізька Січ» , зняв у 1911 році Данило Сахненко в Катеринославі.    ( Слайд № 24 )

        2. Слово кіномитця. Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької, «Москаль-чарівник», «Наймичка». Тоді ж мала місце спроба створити фільми на українську історичну тематику ( «Богдан Хмельницький» за п’єсою Михайла Старицького). З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна.                                                                                   

        З 1919 року в Радянській Україні починається тотальне одержавлення кіно. 1922 року було засноване Всеукраїнське фото кіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім.. О. Довженка) – одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі. Разом з тим, ігрове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами ( «Укразія» П. Чардиніна; «Сумка дипкур’єра» О. Довженка). У цей час в Україні з’явилися також екранізації класичних творів національної літератури – «Тарас Трясило», «Микола Джеря», «Борислав сміється». У Одесі проходили зйомки багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. У 1925 році на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», що увійшов в десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси.

        Наприкінці 1920-х років в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера Леся Курбаса з письменниками Майком Йогансеном та Юрієм Яновським.  ( Слайд № 25 )

        3. Слово кіномитця. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О. Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Творчість Довженка піднесла український кінематограф до світового рівня. Стилістика,  створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно». ( Слайд № 26 )

        У 1930 році в Україні з’являється перший звуковий фільм – документальна стрічка Дзиґи Вертова «Симфонія Донбасу», а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О. Соловйова «Фронт».  ( Слайд № 27 )

        Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон’юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Фільм «Щорс» (1930) О. Довженка і «Богдан Хмельницький» (1941) Ігоря Савченка – дивовижне поєднання вимушеної за ангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості.

        4. Слово кіномитця. Українське кіно часів Другої світової війни, частково евакуйоване на схід, було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Разом з тим, у цей час були зняті і справжні кіно шедеври. До них можна віднести фільм «Райдуга» Марка  Донського за сценарієм Ванди Василевської, який з надзвичайно художньою силою передає трагедію окупованого фашистами українського села.

        Сценарій О. Довженка «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, а потім піддав розгромній критиці. Одною з причин цього, про що Довженкові натякнули, було те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом. Крім того, у фільмах воєнних років за вказівкою «вождя» пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом.    ( Слайд № 28 )

        Хоча українські фільми 1945-1953 років були обмежені жорсткими канонами «соціалістичного реалізму», їх велику цінність складають високий рівень акторської гри ( на екрані в цей час з’являються Михайло Романов, Амвросій Бучма, Дмитро Мілютенко, молодий Сергій Бондарчук) і високо фахові роботи кінооператорів ( «Подвиг розвідника», режисер Борис Барнет,  оператор Данило Демуцький;  «Тарас Шевченко», режисер Ігор Савченко, оператор Данило Демуцький та інші).   ( Слайд № 29 )

        5. Слово кіномитця. У часи політичної «відлиги» другої половини 1950-1960-х років стрімко зростає українська кінопродукція. З’являються фільми, які досі користуються великим глядацьким успіхом: «Весна на Зарічній вулиці» ( 1956, режисери Марлен Хуцієв і Фелікс Миронер),  «Спрага» ( 1959, режисер Євген Ташков ,  «Іванна»

( 1960, режисер Віктор Івченко),  «Сон» ( 1964, режисер Володимир Денисенко), «За двома зайцями» ( 1961, режисер Віктор Іванов )…  ( Слайд № 30 )

          Ми можемо підвести висновок. На початку ХХ століття Україна зазнала значного розвитку у культурній сфері, стрімко розвивалося українське кіно незважаючи на всі проблеми Сталінської доби.  ( Слайд № 31 )

       1. Вправа  « Доміно».

                           Завдання: скласти доміно до слова «Успіх»           

       2. 7.   Учитель мистецтва. Сьогодні ми багато почули про видатних українських митців періоду модернізму, розкрили таємниці їх життя та творчості, поринули у світ поезії, музики, драми, кіно. Я вірю і нітрохи не сумніваюся, що те, що ви почули сьогодні на уроці запам’ятається вам на все життя, адже ви познайомилися з тими особистостями і їхніми досягненнями, які дорівнюють найвищим зльотам слов’янської культури

        1. Під музичний супровід учні працюють над створенням «Могутнього дуба».

   Завдання: на дубових листках, вирізаних із кольорового паперу, написати відповідь на    

                          запитання:  «За що ми любимо рідний край?»

 

VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап

        1. Вправа « Валіза».   Діти усно дають відповідь на одне із запитань , таким чином 

                                               Поповнюють  валізу знаннями.  

• Який життєвий урок ви винесли із цього заняття ?
• Що нового  дізналися ?
• Чи захоплені ви творчістю своїх земляків? 
• Знання про історію рідного краю необхідні для того, щоб ..

VІІ. Підсумок уроку

        1. Перегляд відеофільму  «Рідна Україна»

         2. Заключне слово вчителя. Ви – творці майбутнього України! Думайте про те, яку сторінку впишете у велику історію рідної країни. Невпинно примножуйте свої знання,

сміливо крокуйте вперед, будьте відкритими для всього нового. Крізь час і простір, крізь терни і приваби донесіть спадок попередніх поколінь до поколінь майбутніх.

 

VІІІ. Домашнє завдання: ( обов’язково виконати 2 завдання на вибір)

                                           Комунікація. Обговорення проблеми з батьками «Митець – дзеркало 

                                                                      епохи» і написати  есе.

                                           Самовираження. Підготуйте презентацію та усну розповідь на тему «Театр

                                                                        у моєму житті».

 

 

 

 

• Література:

 

    1. Гомін віків / Гриценко І. С., Карабанов М. М., Лотоцький А. Л.. Навчальний посібник з   

        історії України для 5-го класу. Київ РВЦ «Проза» 1994. – 191с. : іл..

    2. Дивослово  №11, 2000. Ільницький Микола. Об’єднані словом (Українська  повоєнна

        еміграційна критика) . – с. 7-11

    3. Моя країна – Україна /А. Сокол,, Конечна О. М. –.Чернігів: РВК «Деснянська правда», 

        2004.   – 64 с. іл..

    4. Музичне мистецтво: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Л. Г. Кондратова. –

        Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2015. – 208 с. : іл..

    5. Нетрадиційні уроки. Українська література. 5 – 12 класи./ Укладач Л. І. Нечволод. –  

       Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. – 288с.

    6. Україна – єдина країна – Київ: ТОВ «Видавництво Глорія», 2016. – 208 с. : іл..

    7. Усі українські письменники / Упорядники Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева  – Харків, 

        ТОРСІНГ  ПЛЮС, 2005. – 384 с.: іл..

    8. Образотворче мистецтво: підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. В. Калініченко,

        Л. М. Масол. – Харків : СИЦИЯ, 2014. – 224 с. : іл..

    9. Основи теорії літератури: навчально-методичний посібник /  Пахаренко В. – К. : Генеза,   

        2009. – 296 с.

   10. Холодний Яр. Часопис Черкаської обласної організації Національної   спілки   

        письменників України №3. Черкаси 2013.

   11.  Художня культура: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Л. М. Масол. – : Генеза,

        2009. – 288 с.: іл..

 

• Інтернет-ресурси:

 

1.  http://www.botany.kiev.ua

2.  http://uk.wikipedia.org/wiki

3.  http://yandex.ua/images

4.  http://dovidka.biz. ua