Презентація на тему: "Відродження традицій української кухні"

Відродження традицій української кухні на уроках виробничого навчання в групах учнів, що навчаються за професією“Кухар, кондитер”Підготувала майстер виробничого навчанняЄмченко Т. М. Полтавський професійний ліцей

Українці – привітний і гостинний народ, який вміє нагодувати так, щоб щедрий стіл запам’ятався, змусив повернутися або спонукав гостей приготувати національні страви у себе вдома. Рецептів усіляких смаколиків у нас тисячі, а я хочу звернути вашу увагу на відродження традицій української кухні на уроках виробничого навчання. Стародавню кухню потрібно вивчати

Їжа наших предків-українців – це вдале, раціональне, корисне і смачне поєднання продуктів, які мали органічне походження. Стародавню кухню потрібно вивчати

Під час проведення уроків виробничого навчання розглядаючи тему: «Приготування страв з круп», я не забуваю про відродження традицій Української кухні, готую страви про які ми почали забувати які тісно переплітаються з сьогоденням- це качана каша. Стародавню кухню потрібно вивчати

Розповідаю учням , від яких страв ломилися столи українців протягом кількох століть - тетеря, путря, зубці, куліш, мамалига, качана каша.

Звертаючи увагу на страви полтавського регіону, зупиняю свою увагу на приготуванні качаної каші. Чому качану кашу, наші предки готували тільки на свята? Де цю давню страву можна скуштувати зараз?

Качана каша — це традиційна українська, автентична страва. На Зіньківщині качана каша асоціюється з Опішнею — тут цю страву ще й досі подають на весілля чи інші урочисті події.

Качана каша поступово виходить із вжитку, її рецептуру й технологію приготування забувають. Зазвичай качану кашу готували на сімейні свята (весілля, хрестини) та при зведенні нових будівель. Каша ситна та поживна, має гарний вигляд та смак.

Для приготувння каші необхідно зробити напівфабрикат (крупу): беремо пшоно засипаємо у велику миску, поливаємо збитими яйцями і притрушуємо борошном, починаємо качати кашу годинами, поки кожна крупинка не буде обгорнута м’яким тістом, і так качаємо кашу 3-4 дні, даючи підсохнути одному шару, і на наступний день створюємо наступний шар. Після качання виходять такі однакові горошинки з тіста, а в кожній – пшонинка.

Готову крупу розкладаємо тоненьким шаром на чистий рушник і підсушуємо. Потім готову крупу можна зберігати, але не більше місяця. Кашу готуємо на бульйоні з м’ясом або можна з додаванням вершкового масла, можна з шкварками чи беконом. Каша повинна умлівати.

Якщо качану кашу готуємо на газовій плиті, після того як довели її до на пів готовності, ще треба деякий час потомити її в духовці, з накритою кришкою, щоб не взялося скоринкою.

І ось вона урочиста мить, пересипаємо готову кашу в велику мисяку-кандійку ( велику миску з трохи загнутими всередину краями), і додаємо вершкового масла. Ставимо посеред столу і дегустуємо.

Таким чином, ми намагаємося на уроках виробничого навчання відроджувати традиції Української кухні та готувати страву із звичайних продуктів: яєць, пшона тапшеничного борошна. Качана каша - це страва, яка пахне святом.

Для ознайомлення учнів з приготуванням старовинних страв Української кухні був проведений виховний захід на тему: « Гастрономічна подорож Україною. Українські страви і корисні і цікаві». В якому досліджувалися страви різних регіонів України, та готували качану кашу

Одним із позаурочних заходів, це проведення екскурсії в заклади ресторанного господарства, де відроджують традиції Української кухні. Досліджуючи в яких закладах Полтави готують качану кашу ми з’ясували, що її можна скуштуватиу таверні “4-ий Бастіон”.

Популяризатор українських гастрономічних традицій – етнолог Олена Щербань розповідає, що зробила дуже багато, щоб повернути цю страву з небуття. В її садибу-музей «Лялина світлиця» в Опішню приїжджає багато туристів.

Для них Олена Щербань качає кашу, що не кожного місяця. Запрошує всіх відвідати Опішню тапереконатися, що це неперевершений смак, качана каша дійсно пахне святом! В неї ж качану кашу купує Євгеній Клопотенко, відомий в Україні шеф-повар та ресторатор.

Страва оригінальна, дуже незвична, і видно, що вона має глибоке коріння, адже там всі інгредієнти наші традиційні. Зрозуміло, що вона дуже трудомістка й не може готуватися щодня, а лише перед важливим обрядовим святом».

Нехай наша праця стане важливим кроком до відродження української кухні, та нехай майбутні кухарі будуть не лише професіоналами, але й оберегами нашої гастрономічної спадщини.

Дякую за увагу!