Презентація з біології у 10 класі - "ВІЛ/СНІД: ще раз і відверто"

Викладач ДНЗ “Уманський професійний ліцей” Загребнюк Н.А. ВІЛ / СНІД: ще раз і відверто

Перше знайомство Перші відомості про збудника нової хвороби пов’язаної з тяжкими розладами імунної системи людини з’явилися у травні 1983 року. Фахівці лабораторії Люка Монтаньє з Інституту Пастера у Парижі та Роберта Галло з Національного інституту раку в Бетесдє (США) описали один і той же вірус, що викликає синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Вірус, що викликає СНІД, у 1986 році було вирішено називати вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

По-перше, це породило міф про особливо небезпечну інфекційну хворобу (“Чуму ХХ століття”), і викликало швидке формування певних стереотипів по відношенню до ВІЛ-інфікованих. По-друге, - зумовило надзвичайно велике фінансування наукових розробок з проблематики ВІЛ. Внаслідок цього нам сьогодні відомо про цей вірус значно більше, ніж про інших збудників хвороб. Ніколи відкриття вірусу не викликало такого широкого суспільного резонансу!

Походження ВІЛ. 1.Питання про те, коли і як з'явився вірус імунодефіциту людини залишається остаточно нез'ясованим. 2.Недостатні знання породжують необґрунтовані гіпотези. Наприклад, ВІЛ – це нова біологічна зброя, створена американцями (росіянами), або ВІЛ давно існує у світі, проте не має зв'язку із розвитком СНІДу. 3.Отже, від успішного вирішення питання щодо походження ВІЛ залежить успішність винайдення ефективних методів вакцинопрофілактики та лікування ВІЛ-позитивних людей.

4.Відомо декілька випадків виявлення вірусів, які нагадують ВІЛ-1 у шимпанзе. 5.Аналіз вірусних геномів дозволяє зробити припущення: природним резервуаром ВІЛ-1 може бути один з підвидів шимпанзе Pan troglodytes. 6.Вважається: вірус принаймні тричі долав міжвидовий бар'єр.

Виділяють два види вірусу: ВІЛ-1 та ВІЛ-2. ВІЛ-1 розповсюджений у всьому світі, зокрема у Європі та Америці. ВІЛ-2 переважає у інфікованих та хворих в Африці. Сьогодні в міжнародній базі даних є інформація про геноми понад 25 тисяч варіантів ВІЛ-1!

Будова ВІЛ часточки грибоподібні вирости. Основна функція виростів – розпізнавання специфічних рецепторів на поверхні клітини-хазяїна. Вірус імунодефіциту людини – це складний РНК-вмісний вірус. Крім молекули РНК ВІЛ вкритий білковою оболонкою та глюкопротеїдами. Вони утворюють на поверхні вірусної

Остаточне формування вірусу, здатного інфікувати інші клітини, здійснюється вірусним ферментом протеазою. Генетичний апарат ВІЛ має гени, що забезпечують утворення ферментів, які прискорюють у тисячі разів процес транскрипції. Наявністю цих ферментів пояснюється «плодючість» ВІЛ. Існуючі сьогодні методи лікування ВІЛ-інфекції спрямовані на інгібування вище названих ферментів.

Шляхи зараження ВІЛ 1. Статевий. 2. Від матері до дитини (перенатальний шлях). 3. Ін’єкційне споживання наркотиків. 4. Інші. - у світі – блакитним, - в Україні – червоним Переважання статевого шляху інфікування свідчить про генералізовану стадію розвитку епідемії ВІЛ/СНІД у більшості країн світу.

Шляхи передачі СНІДу: НІ • донорство • укус комах • рукопотискання МОЖЛИВО • глибокий поцілунок • переливання крові ТАК • використання неодноразових шприців (наркоманія) • вроджено (від матері до дитини) • через материнське молоко • статеві стосунки з ВІЛ інфікованим • співжиття з інфікованим

Симптоми ВІЛ: У декого з ВІЛ-інфікованих через незначний час після зараження можуть з'явитися симптоми гострої стадії ВІЛ-інфекції (підвищена до 37,5-38,0°С температура і збільшення лімфовузлів). Як правило, вони тривають не більше 2-3 тижнів і проходять самі собою. Їх важко відрізнити від симптомів звичайної застуди або грипу. Безсимптомна фаза ВІЛ-інфекції може продовжуватись довгі роки. У цей час дізнатись про наявність і розвиток ВІЛ в організмі можна лише завдяки спеціальній діагностиці.

Практично всі симптоми, що з'являються при ВІЛ-інфекції і СНІДі, можуть бути схожі на симптоми якого-небудь іншого захворювання. ВІЛ-інфікована людина, яка не знає про свій ВІЛ-позитивний статус, може стати джерелом зараження оточуючих! У зв'язку з цим, без аналізу на ВІЛ неможливо визначити, чи є даний симптом ознакою ВІЛ/СНІДу!

ВІЛ/СНІД в Україні У 1987 році було вперше виявлено 6 українців та 70 іноземців, інфікованих ВІЛ. До 1994 року було зареєстровано 183 ВІЛ-інфікованих. У 1994 році серед інфікованих ВІЛ вперше були виявлені споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН). До середини 2005 року діагноз "ВІЛ-інфекція" підтверджено майже у 77 тис українців.

Майже 9 тис ВІЛ-інфікованих - діти, 98% з них народжені ВІЛ-інфікованими матерями. Понад 5,5 тис людей уже померли від СНІД, серед них - 156 дітей. Щомісяця в Україні реєструється 800-900 нових випадків інфікування ВІЛ.

За прогнозами фахівців, до 2012 року в Україні, кількість ВІЛ-інфікованих може становити понад 500 тис осіб

В Україні пройти тестування на наявність ВІЛ-інфекції можна в спеціалізованих кабінетах. Про їхнє місце знаходження можна довідатись у районній поліклініці. Тестування буває двох видів: конфіденційне й анонімне. Конфіденційність результатів тестування повинна строго дотримуватись.

Зняття ВІЛ-позитивного статусу Зняття діагнозу "ВІЛ-інфекція" стосується лише дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів. Незалежно від ВІЛ-статусу дитини, материнські антитіла до ВІЛ зберігаються в її крові до 1-3 років, і лише після цього, якщо антитіла цілком зникли, дитина визнається ВІЛ-негативною.

Глобальні цілі світової спільноти щодо епідемії ВІЛ/СНІД 1. 1987 рік – засновано Глобальну програму ВООЗ із СНІДу. 2. 1996 рік – створено Об'єднану програму ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), у рамках якої співпрацюють сім установ ООН: – Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ); – Програма розвитку ООН (ПРООН); – Фонд народонаселення (ЮНФПА); – Програма ООН з міжнародного контролю за наркотичними речовинами (ЮНДКП); – Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО); – Всесвітня організація охорони здоров'я та Всесвітній банк.

3. 1999 рік – країни-члени ООН взяли на себе обов’язок досягти суттєвого зниження рівня розповсюдження ВІЛ-інфекції серед молоді в найбільш постраждалих країнах до 2005 року, а у світовому масштабі - до 2010 року. 4. 2003 рік – Україна отримала грант Глобального фонду на подолання епідемії та її наслідків у розмірі 92 млн. доларів США на період 2003-2007 роки.

1) формування захищеної поведінки, що забезпечує уникнення потенційної можливості ВІЛ-інфікування; Профілактика ВІЛ-інфекції Існує дві стратегії профілактики ВІЛ-інфекції (це стосується всіх інфекційних хвороб, зокрема тих, що передаються статевим шляхом): 2) заходи щодо охорони суспільного здоров’я. За відсутності ефективних медичних засобів уникнення зараження ВІЛ (наприклад, вакцинації) або лікування, превентивна просвітницька робота в різних її формах і з різними цільовими групами – основа подолання епідемії ВІЛ/СНІД.

Використання противірусної терапії дозволяє значно продовжити безсимптомну стадію розвитку СНІД. На жаль вартість фармакологічних препаратів, спрямованих безпосередньо проти ВІЛ, дуже висока (до 5 тис гривень на місяць). Це дуже обмежує їх застосування в Україні. Цей же фактор (вартість ліків) визначає прояв дискримінаційних санкцій по відношенню до ВІЛ-інфікованих з боку страхових компаній.

Абсолютно необґрунтованим є віднесення ВІЛ до категорії «особливо небезпечних» інфекцій. Ця хвороба не заразніша, ніж вірусний гепатит, сифіліс, туберкульоз, а тим більше грип. Профілактика ВІЛ-інфекції не потребує ізоляції хворих або носіїв вірусу, проведення будь-яких карантинних заходів. Попередити її розповсюдження можливо шляхом виконання універсальних правил гігієни та відповідної безпечної поведінки, що базується на певних знаннях.

Та, незважаючи на активні дослідження, СНІД і сьогодні залишається хворобою, що неодмінно призводить до смерті хворого!

Скажи СНІДу НІ!