Презентація на тему: "Вода крізь призму української літератури"

Вода крізь призму української літератури

В уявленнях українців вода була божеством, з якого почалося життя на Землі. З первісного океану виросло дерево життя, яке дало початок усьому.

Легенда озера Синевир Існує легенда, згідно з якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханий, простий верховинський пастух Вир, був убитий кам`яною глибою за наказом приступного графа.

Прислів`я та приказки про воду. Риба у воді, а він до неї петрушку кришить. Без Гриця і вода не святиться. Тиха вода людей топить, а бурна тільки лає. Під лежачий камінь і вода не тече. Стовкла вода у ступі. Бовть, як дурень у воду. Йому, як з гуски вода. Схожі, як дві краплі води. Хліб - батько, вода - мати. Ваша вода мокра, ще й зимна.

Без води й борщу не звариш. Пролиту воду назад не збереш. Тиха вода греблю рве. Без води каші не звариш. Вода все криє, а береги риє. Водою воду не загатиш. Глянь у воду та на свою вроду. Вода м’яка, а камінь пробиває. Без води і не туди і не сюди. Вода ума не мутить та й голови не смутить.

Купальські пісні виконувалися на святі Івана Купала, яке припадає на період літнього сонцестояння.

На Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

Криниця поєднує в собі таємниці землі і води. Віра у цілющу силу води, що витікає з-під землі, йде з глибини століть. Симоненко Микола Корнилович (1862- 1912), український художник-живописець

Українська фольклорна традиція. В українськiй традицiї вода виступає як символ святостi й виконує очисну функцiю. Земна вода поєднана з небесною, а тому є символом морального i духовного очищення.

Ой не ходи понад воду та не шукай броду,Не дивися та й на мене та й на мою вроду.

Загадки. Сидить під подушками І стріляє галушками.Із-під гірки, з-під крутоїПрокрадається норою. Та й до моря утіка. Через лози по ярках.

У річці купався,У хмарці ховався,Від блискавки-грому. Полинув додому. На землю спустився-На сто крапель розбився!У новій стіні, у круглому вікні, вдень скло розбите - вночі вставлене.

Летить-мовчить, лежить-мовчить, коли вмре – тоді зареве. Росте вона вниз головою,Не в літню пору, а зимою. І тільки сонечко зігріє – Вона заплаче й швидко гине. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.

О. Довженко «Зачарована Десна» « Вода тиха, небо зоряне, i так менi хороше плисти за водою, так легко, немов я не пливу, а лину в синьому просторi. Дивлюсь у воду - мiсяць у водi смiється».

Богдан-Ігор Антонич «Проповідь до риб»: Важка вода, та від води ще важче небо. Тому принаджує нас ваша глибина, чарує й кличе нас спокусливо до себе ваш коралевий бог з морського дна.

Ліна Костенко"Ріка, якої не видно під кригою, яка – всупереч усьому – пробивається до моря» .

Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови,і дика качка тоскно обминаєрудиментарні залишки багви.І тільки степ, і тільки спека, спека,І озерявин проблески скупі.І той у небі зморений лелека,і те гніздо лелече на стовпі. Куди ти ділась, річечко? Воскресни!У берегів потріскались вуста. Барвистих лук не знають твої весни,і світить спека ребрами моста. Стоять мости над мертвими річками. Лелека зробить декілька кругів. Очерети із чорними свічкамиідуть уздовж колишніх берегів.

Тарас Шевченко. Думи мої, думи мої,Ви мої єдині,Не кидайте хоч ви мене. При лихій годині. Прилітайте, сизокриліМої голуб’ята,Із-за Дніпра широкого. У степ погуляти… Художник Т. Шевченко

Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.

Леся Українка «Ритми»Хотіла б я уплисти за водою, немов Офелія, уквітчана, безумна. За мною вслід плили б мої пісні, хвилюючи, як та вода лагідна, все далі, далі… І вода помалу мене б у легкі хвилі загортала І колихала б, наче люба мрія, так тихо, тихо…

І. Франко «Захар Беркут»« Страшний шум водопаду, від котрого аж земля дриготіла, звіщав, що вода прибула велика. Каламутним валом котилися від водопаду величезні хвилі; ціла поверхня широкого озера збентежилася, покрилася піною. Замість чистого, спокійного дзеркала бушували тепер люті води, крутилися з шипотом вири, гойдалося й билося в кам’яних берегах розбурхане море».

М. Коцюбинський «Тіні забутих предків»« У долині кипів холодний Черемош.…коли брела Черемош, взяла її вода. Несподівано заскочила повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж скелі в долину. Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати.»

Образ води надзвичайно багатогранний. Життя і здоров`я, очищення й кохання – ось основні грані цього символу. Водою, як і вогнем, очищають від бруду – і тілесного, й душевного. Вода також виступає посередником між світом живих і потойбіччям, засобом для розкриття майбутнього.

Розшифруйте слова римського мислителя Л. Сенеки: 2, 24, 28, 24 15,4, 8, 56, 24, 18, 40 12 2, 24, 28, 24 18 3, 56, 4, 9, 40, 45, 12 3 14, 21, 24, 21, 40, 45, 40, 48 – 40, 45, 20, 10 63 28, 10 8, 4, 54, 10.234891 Жзасг5ещнод6івиюм7пртлй