Презентація на тему: "Вставні слова, словосполучення"

Вставні слова, словосполучення, речення

Вставними називаються слова, сполучення слів або речення, за допомогою яких виражається ставлення до повідомлення, здійснюється зв´язок між частинами речення чи тексту, оформлюються думки, дається вказівка на джерело повідомлення тощо. На щастя, Федько не може чути ніяких порад і щасливо добирається до берега.

Вставні слова не бувають членами речення й не утворюють словосполучень із членами речення. Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяїРечення розпов., неокл., просте, пошир., двоскл., ускл., вст., сл. МАБУТЬ. Вираж. ймовірність. Вставні слова, звертання ускладнюють тільки просте речення.

Групи вставних слів і словосполучень за значенням. Вставні слова і словосполучення виражають:а) оцінку вірогідності повідомлюваного(упевненість або невпевненість): авжеж, безперечно, безсумнівно, без усякого сумніву, видимо, видно, в усякому випадку, гадаю, може, напевно тощо. Здавалось, це була інша земля. б) почуття мовця, емоційну оцінку того, про що йдеться(радість, задоволення, співчуття тощо): грішним ділом, дивна річ, навдивовижу, на жаль, на нещастя, нівроку, соромно сказати, чого доброго, як на зло тощо. Ви багато знаєте, нівроку.

Вставні слова і словосполучення вказують на:а) зв´язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, виходить, головним чином, далі, до речі, зокрема, отже тощо. Для виконання практичної роботи треба, по-перше, перевірити наявність приладів, по-друге, уважно ознайомитися з інструкцією.б) способи оформлення думок: взагалі, власне, інакше, коротше, правду кажучи, так би мовити, як кажуть тощо Коротко кажучи, природа наснажує на діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою.в) джерело повідомлення: бачу, гадаю, говорять, за визначенням, кажуть, мов, по-твоєму, по-твоєму тощо. Бажання, за приказкою, сильніше неволі

ЗАУВАГИ!Не є вставними словами й не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, принаймні, навіть, між тим, у кінцевому підсумку, приблизно, якраз тощо. Вітер наче покоси громадить на нічнім небі. Хлопець хотів принаймні словом полегшити душу. Тим часом юрба кипіла і кричала. А між тим інтелігент – це рушійна сила держави. Навіть дітвора мовчки спостерігала за тваринами. У кінцевому підсумку кожен узяв участь у змаганнях на човниках.

ЗАУВАГИ!Якщо в простому реченні, крім граматичної основи, є ще підмет і присудок (я знаю, я певен, люди кажуть, ясна річ і под.) або лише присудок (здається, кажуть, пробачте, видно тощо), це означає, що просте речення ускладнене реченням вставним. Отже, вставні речення за будовою можуть бути: двоскладні: Нашій молоді, я певен, не страшно довірити країну (В. Курінський); односкладні: Кожна людина, міркую собі, сама вибудовує свій шлях (А. Любка). В основне речення вставне речення включають за допомогою сполучників або сполучних слів (Брати жили, як то кажуть, душа в душу (М. Рильський) або без сполучників (Руки в діда, кажуть люди, золоті (А. Малишко). Вставні речення мають ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення

Слід розрізняти вставні слова і члени речення Відрізнити вставні слова від невставних можна за значенням, якого вони набувають у реченні, та за інтонацією. Щось, видно, трапилось. Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю. А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці. Кажуть, весь поміст у пеклі з добрих намірів зложився. Маємо жити, звичайно, не хлібом єдиним. Буває, часом сліпну од краси. По обидва боки левад …видно на косогорах густі садки. Здається вічністю буття маленька мить. Чи справді так було?Про це вже всі кажуть. Звичайно я встаю о сьомій годині ранку. Диво дивнеє на світі з тим серцем буває.

Розділові знаки при вставних словах, словосполученнях, реченнях. Вставні слова і словосполучення виділяються комами. У ніч Різдвяну батько, згадавши, очевидно, молодість свою, попросив матір заспівати колядок.2. Два вставні слова відділяються одне від одного комою. Правда, може, я сам-таки у цьому винен.3. Вставні слова відділяються комами від усіх попередніх сполучників, ОКРІМ А. Легко повіяв вітер, далі притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам заплакав у душі. І вернеться наша воля, а може, ще й слава. 4. Якщо вставні слова чи речення вимовляються з підвищеним тоном, товони виділяються з обох боків тире. В щирім серці, в чесних грудях – вірю, знаю! – квіти є!

З погляду етикету. З погляду етикету доцільно, щоб вставні слова й словосполучення стосувалися не тільки 1-ї особи. Коли мовець постійно говорить: по-моєму; на мою думку, то це створює відповідне ставлення до нього як до особи, що бачить лише себе. Так само не варто надуживати словами й словосполученнями на зразок безперечно; звісно; цілком певно, тому що ставлення до предмета розмови в співрозмовників не завжди збігається. Високий рівень етикетності властивий вставним одиницям, за допомогою яких адресант звертається до адресата, «кооперується» з ним, наприклад: знаєш(єте); віриш(те); погодься(тесь); погодьмось; будьмо від верті; між нами (кажучи) тощо. У писемному мовленні вставні слова й словосполучення вживаються рідше, ніж в усному, де вони так припадають до душі окремим мовцям, що «механічно» вимовляються ними в кожному висловленні, до того ж по декілька разів. Хто з нас не чув, а часом і не підраховував отих набридливих розумієш(єте); так би мовити; бачиш(ите), потворних суржикізмів таскать (рос. «так сказать»), канєшно («конечно»); панімаш («понимаешь»); карочє («короче») та ін. Цими словами мовці заповняють паузи, ілюструючи в такий спосіб твердження, що природа не терпить порожнечі. Проте заповнення фонетичної порожнечі тут аж ніяк не означає заповнення порожнечі значеннєвої

Заповніть дерево «Уміння», увівши вставні слова; розподіліть думку по гілочках «пишемо», «слухаємо», «говоримо», «читаємо». Поясність значення вставного слова, яке ви обрали.

ФІТНЕС ДЛЯ МОЗКУ Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть думки. Б Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила. В У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали. Г На думку професора посилається більшість викладачів. Д Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело? Установіть відповідність{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Значення вставного слова. Приклад1 непевненість. А А завтра у мене, знаєш, важливі справи у місті.2 зв’язок думок. Б Кімната, за його свідченням, була просторою і світлою3 активізація уваги. В Ніжність, наприклад, описати математично не можна.4 емоційна оцінка. Г Може, то птахи приносять на своїх крилах весну?Д Як на лихо, потяга на станції вже не було

Виділене слово є вставним у рядку. А Я навіть не уявляю скільки мов є на світі. Б Принаймні так повідомили по телебаченню. В Злива тривала майже годину. Г Така прекрасна була пісня що здавалось і листочки на тополі перестали шелестіти. Д Варто все ж таки замислитись над цими словами. 

Домашнє завдання Перепишіть текст, ускладнивши речення вставними словами та словосполученнями. Розставте розділові знаки. Сервіс Bla. Bla. Car — це щось середнє між таксі й автостопом. Водій і пасажир, якщо їхні маршрути збігаються, знаходять одне одного через Інтернет і ділять між собою витрати на дорогу. Цей сервіс давно популярний у США, Канаді, Австралії та Західній Європі. Він виник у роки Другої світової війни, коли в США було введено політику жорсткої економії і спільні поїздки пропагувалися як спосіб ощадливого використання пального. В епоху мобільних технологій та Інтернету такі подорожі стали більш доступними для всіх. Водій дає оголошення з описом маршруту, указує зручний час відправлення. Пасажир бачить усі пропозиції від водіїв. Він може вивчити профайл водія, де вказана марка машини, рівень досвіду водія. Написавши або подзвонивши водію, ви можете забронювати місце в автомобілі. У розвинених країнах сьогодні користуються такими сервісами для щоденних спільних поїздок на роботу чи навчання. У США та Канаді існують спеціальні програми заохочення: для машин із трьома й більше пасажирами дозволено безкоштовний проїзд окремими платними дорогами та смугами для громадського транспорту (Є. Заносієнко)