Презентація на тему "Здійснення індивідуального підходу до учнів на основі вивчення їх реальних навчальних можливостей"

Здійснення індивідуального підходу до учнів на основі вивчення їх реальних навчальних можливостей

Індивідуальний підхід як найважливіший принцип навчання посів у дидактиці чільне місце з часів Я. А. Коменського. Він навіть зробив спробу дати свою типологію уч­нів, поділяючи їх на шість груп:діти з гострим розумом, прагнуть до знань, допитливі і піддатливі; з гострим розумом, але повільні, хоча й слухняні; з гострим розумом, але невгамовні і вперті; слухняні і допитливі, але повільні і мляві; тупі, байдужі; тупі з зіпсованою і злісною натурою.

Реалізація принципу здійснюється в таких напрямах:  психологічномуврахування психічних особливостей індивіда, які впливають на навчально-пізнавальну діяльність, що обумовлює наслідки навчання;дидактичному організація такої взаємодії викладача і учнів, яка б максимально задовольняла потреби та інтереси кожного учня, визначення адекватної системи прийомів педагогічного впливу на особистість школяра

Ці напрями визначають конкретні шляхи індивідуального підходу в навчанні: Глибоке вивчення особистості дитини; Розробка системи впливу на учня з урахуванням індивідуаль­них і вікових особливостей. Аналіз одержаних результатів

Глибоке вивчення особистості дитини: характеру протікання розумових процесів (гнучкість розу­му, швидкість засвоєння, критичність);навичок навчально-пізнавальної діяльності (вміння виділя­ти головне в навчальному матеріалі, планувати навчальну діяль­ність, здійснювати самоконтроль у навчальній роботі тощо); рівня пізнавальних здібностей (спостережливість, увага, па­м'ять, мова); рівня знань і вмінь (повнота, глибина, дієвість); ставлення до навчання, до успіхів, невдач; мотивів навчання; працездатності; вольового розвитку, ступеня наполегливості, терпіння; з яких предметів відчуває труднощі, з яких — встигає; рівня научуваності учня та ін.

Розробка системи впливу на учня з урахуванням індивідуаль­них і вікових особливостей. пропонує виконувати певну кількість вправ до конкретно визначеного часу; радить щоденно читати підібраний вчителем текст, усвідом­лювати його, запам'ятовувати головні думки і розповідати одно­класникам, другу або вчителю;певний час на кожному уроці викликає для відповіді, потім пропонує інші різні види дії: короткі письмові відповіді або фор­мування висновків, висування гіпотез, розв'язання проблем та ін; здійснює диференційовану допомогу: одному лише коротень­ко підказує, як підійти до розв'язання задачі, висвітлення питань у творі, а іншому дає більш детальні пояснення, а то і план розпо­віді тощо.

Аналіз одержаних результатів і коригування при необхідності дій педагога на основі того положення, що всі діти без відхилень у психічному, фізичному розвитку здатні одержати середню освіту, більш або менш успішно засвоївши навчальний матеріал умежах шкільних програм, а талановиті вимагають знаходження шляхів розвитку їх здібностей.

« Дитина сприймає  ,осмислює  і  запам’ятовує знання тоді ,коли вона їх переживає. Без  емоційного  ставлення до знань  ,без інтересу ,подиву ,задоволення, радості,захоплення,впевненості  та інших позитивних переживань неможливе успішне навчання»В. О. Сухомлинський