Презентація на тему:"Життєвий і творчий шлях сербського письменника Милорада Павича . Утілення в оповіданні “Дамаскин” ознак постмодернізму"

Життєвий і творчий шлях сербського письменника Милорада Павича . Утілення в оповіданні “Дамаскин” ознак постмодернізму

Милорад Павич - сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач

15 жовтня 1929 — народився в Белграді (Сербія) в сім’ї скульптора і викладачки філософії.  Учився Милорад Павич у школі імені Карагеоргія в Бєлграді. 1949-1953 — навчання на філософському факультеті університету Белграда, пізніше отримав ступінь доктора філософії в галузі історії літератури в Загребськом університеті. Після начання викладав у різних університетах (в паризькій Сорбонні, у Відні, Фрайбурзі, Регенсбурзі та Белграді). 30 листопада 2009 — помер в Белграді на 81-му році життя від інфаркту міокарда. Павич володів російською, німецькою, французькою, кількома стародавніми мовами, перекладав Пушкіна і Байрона на сербську мову. Член «Sociйtй Europйenne de Culture», член сербського ПЕН-клубу. Біографія

Творчість 1967  — вийшла перша поетична збірка «Палімпсести» 1971 — опублікований віршований збірник «Місячний камінь» («Месечев камен»). 1973 — Залізна завіса (Гвоздена завеса) 1984  — роман «Хазарський словник», став бестселером і приніс популярність.  dovidka.biz.ua За цей роман Павич був нагороджений премією журналу НИН. Його книги перекладені на кілька мов. 1991 — увійшов до складу Сербської академії наук і мистецтв. 2004 — номінований на Нобелівську премію з літератури

Одружений з Ясмін Михайлович (сербська письменниця, літературознавець і літературний критик).

Психологічний портрет “Моя Автобіографія”

Новела Павича "Дамаскин" — єдність історичного і сучасного, фантастичного й реального, матеріального і духовного.

Історичні особистості у новелі М. Павича Дамаскин свого часу був видатним діячем християнської церкви, літератури і культури, духовним ватажком могутнього руху проти іконоборства. Тоді відбувалася перша найстрашніша хвиля іконоборства, яку підтримав імператор Візантії. Іоанн Дамаскін вивів тоді ікону з-під смертельного удару. Він перший прийняв і витримав бій за ікону. Через наклеп імператора Дамаскинові за зраду відтяли кисть правиці й вивісили обрубок на центральній площі столиці. Далі, як свідчить життєптс, події набули містичного характеру. Прикладена до суглоба кисть приросла завдяки молитвам перед іконою Пресвятої Богородиці. Після зцілення на знак подяки Дамаскин вилив із чистого срібла руку і прикріпив її до срібного окладу Божої матері. Так з'явилася ікона Божої матері "Троєручниця".

Художні засоби в оповіданні іронія; гіпербола; афоризми.