Презентація "Народна музика. Історія створення гімну України. Микола Лисенко"

Народна музика : соціально – та родинно - побутові пісні. Значення творчості С. Гулака-Артемовського та М. Колачевського. М. Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна». М. Лисенко - основоположник національно-композиторської школи в Україні. Музичне виконавство та освіта.

Звучить Гімн України М. Вербицького і П. Чубинського

Тема: Народна музика : соціально – та родинно побутові пісні. Значення творчості С. Гулака-Артемовського та М. Колачевського. М. Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна». М. Лисенко – основоположник національно-композиторської школи в Україні. Музичне виконавство та освіта.

Михайло Максимович - видатний український вчений-енциклопедист, фольклорист. 1804 – 1873рр. Лев Толстой – російський письменник. 1828 – 1910рр. В українських піснях звучить душа українського народу і нерідко — його іс­тинна історія. Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво і гарно, як народ український… Щасливі ви, що народилися серед на­роду з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що простих пісень жодного народу я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я душею спочиваю — стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття і сили.

Пісні виникли під впливом:подій та явищ суспільного життягромад­ського і родинного побутутрудової діяльностіборотьби проти іноземних за­гарбниківнаціонального та соціального гноблення і палкої любові до Батьківщини

Родинно-побутові пісні розвивалися поряд з ін­шими тематичними циклами ліричних пісень, зокрема — з обрядовими. Силою традицій у селянському народному побуті, а відтак, і в народній пісенності, про­довжує утримуватися прадавній погляд на поняття роду, на непохитність родо­вих зв’язків.

Фантастичні пісні-небилиці — це гумористичні твори… Пісні-небилиці швидко запам’ятовуються, виховують смак до влучного слова, розвивають фантазію, привчають самостійно мислити, зіставляти факти, критично підходити до прочитаного або почутого.

Колискові пісні Призначення — приспати дитину: в цьому і міститься секрет монотонності наспіву, одноманіт­ності їхнього ладу, манери виконання, характеру, виразності ритміки, звучності й багатства рим. їхні носії і виконавці — жінки, матері, бабусі чи няні.

Цікавими зразками побутової пісенності є також танкові (танцювальні, до танцю) пісні та українські коломийки, що поділяються на групи «до танцю» і «до співу». Ця так звана «коломийкова» форма активно поширилась у різних жанрах традиційного фольклору, прижившись також у професійній українській поезії.

Приклади народної пісні у виконанні учнів«Котику сіренький»«Розпрягайте, хлопці, коні»«Ой під вишнею»«Ой там на точку»

До мотивів українського фольклору в наш час звертаються такі гурти як «Гайдамаки», «Мандри» та ін. Власну інтерпретацію класичних народних пісень пропонує популярний рок-гурт «ВВ» і його лідер Олег Скрипка. А співачка Руслана випустила альбом «Дикі танці», до основи якого покладено гу­цульські мотиви. Руслана. Гурт «ВВ»

Класифікація пісень. Соціально-побутові пісні. Родинно-побутові пісні. - Весільні пісні. Жартівливі, сатиричні пісні та пісні хороводи.

Розвиток літератури та театру у другій половині XIX ст. надав потужного імпульсу процесу творення національної музики. У 1862 р. Семен Степанович Гулак-Артемовський створює першу націо­нальну українську оперу «Запорожець за Дунаєм», в основу якої покладено сю­жет, підказаний М. Костомаровим. Семен Степанович Гулак-Артемовський

Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813—1873)Композитор, спі­вак драматичний артист, драматург. Народився в м. Городище (Черкаської обл.) в сім'ї священика. Широку популярність йому принесла опера «Запорожець за Дунаєм»

До фонду української класичної музики увійшли музична картина з народ­ного життя «Вечорниці» Петра Ніщинського, опери «Мазепа», «Майська ніч», «Облога Дубна», «Богдан Хмельницький» Петра Сокальського, «Українська симфонія» Михайла Колачевського. Гетьман Іван Мазепа

Народився 26 вересня в с. Федорівка Херсонської губернії. Невелика частина творчої спадщини М. Колачевського, що дійшла до нас,— це понад 20 романсів, чотири п'єси для фортепіано і партитура «Української симфонії», «Реквієм» і камерні твори досі не винайдені. Найголовнішим твором Колачевського є його симфонія. Михайло Миколайович Колачевський Михайло Миколайович Колачевський (1851—1997)

У XIX ст. в західноукраїнських землях на ниві музичної творчості плідно працювали: М. Вербицький, І. Лаврівський, В. Матюк, А. Вахнянин, Д. Січинський. У 1862 р. на слова Павла Чубинського композитор Михайло Вербицький написав пісню «Ще не вмерла Україна», яка стала національним українським гімном.

«Ще не вмерла Україна» довгі роки сприймалася галицьким середовищем, у тому числі й Михайлом Вербицьким, як твір Великого Кобзаря. Тим більше, що за духом і навіть лек­сичними зворотами вірш цілком відповідав поетичній манері геніального спів­ця українського народу. Павло Чубинський

У вересні 1992 р. комісія з підготовки музичної редакції затвердила клавір Державного Гімну України для чотириголосого хору в супроводі, а на початку 1993 року бу­ла завершена робота над партитурами для симфонічного та духового оркестрів. І невдовзі Державним духовим оркестром та оркестром Національної гвардії України, а також Симфонічним оркестром державної теле-радіо-компанії України під керуванням В. Сіренка було здійснено фондовий запис Державного Гімну України.

28 червня 1996 р. Конституція України підтвердила рішення, ухвалене раніше Верховною Радою. «Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького». 6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила текст Державного Гім­ну зі словами першого куплету та приспіву вірша П. Чубинського, повернувши згадуваний у ранніх документах варіант першого рядка.

Офіційно затверджений Державний Гімн України з текстом Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького для мішаного хору в супроводі фортепіа­но в точній відповідності до музичної редакції і тексту було опубліковано у видавництві «Музична Україна» 2003 р.

Звучить Гімн України М. Вербицького і П. Чубинського

Звучить гімн «Молитва про Україну»Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням. Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти,В чистій любові до краю, Ти нас, Боже, зрости. Молимось, Боже єдиний, Нам Україну храни, Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни. Дай йому волю, дай йому долю, Дай доброго світу, щастя, Дай, Боже, народу І многая, многая літа.

• У якому році Семен Гулак-Артемовський створює першу українську оперу? Назвіть її. • Який твір М. Колачевського вважається найголовнішим? • Ким створений гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля»?«Запорожець за Дунаєм» 1862 р. Найголовнішим твором Колачевського є його симфонія. Створений на музику М. Вербицького, слова П. Чубинського

Микола Віталійович Лисенко (1842-1912)Народився в с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської обл. Батько, Віталій Романович Лисен­ко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, мав пе­редові погляди на розвиток суспільства, добре знав і любив літературу, народне мистецтво. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького ро­ду Луценків. Микола Віталійович Лисенко

Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М. Старицький, над М. Лисенком «… зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного бо­ку — французька мова, манери й аристократична манірність (мати і гувернан­тка), із другого боку — українська мова… пестощі і зайва простота манер. Протести матері тут були безсилими, і вперта наполегливість і сльози ди­тини, яку енергійно підтримувала обожнююча свого внука бабуся (М. В. Булюбаш), переважали протести, тим більше, що і батько став на сторону тітки».

У такому середовищі і зростав майбутній композитор. Але саме народна стихія, культура і побут народжували в серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва. У 1852 р. хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля, звідки він, провчив­шись усього декілька місяців, переходить до іншого— пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у вихованні та навчан­ні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у здібностях, так і у старанності. Микола Віталійович Лисенко

Літні канікули Микола завжди проводив у рідному селі. На той час ту­ди приїжджав із Полтавської гімназії і Михайло Старицький, троюрідний брат  М. Лисенка. Це товаришування зіграло свою благодатну роль у подальшому житті обох велетнів нашої культури. Михайло Старицький. Микола Лисенко

Подорожуючи, композитор ніколи не втрачав нагоди записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, з яким ніколи не розлучався. Музика не тільки вабила М. Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Він прагнув більших і грунтовніших знань, хотів удосконалювати вико­навську майстерність.Із 1867 по 1869 рр. він навчається у Лейпцигській консерваторії, а з 1874 по 1876 рр.— в Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М. Римсько­го-Корсакова.

На українському народному грунті М. Лисенко створює високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери «Різдвяна ніч» та «Утоплена», оперу-сатиру «Енеїда», монументальну народну музичну драму «Тарас Бульба»

У 1904 р. Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драма­тичну школу (із 1913 р. — ім. М. В. Лисенка), яка працювала за програмами ви­щих мистецьких навчальних закладів. Разом із О. Кошицем організував у 1905 р. музично-хорове товариство «Київський Бонн», головою якого був до кінця життя. М. Лисенко був засновником і головою ради правління «Українського клу­бу» (1908-1911). Національна музично-драма­тична школа

Микола Віталійович Лисенко був одним із найкращих інтерпретаторів «Кобзаря» Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів. Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки пісенних зраз­ків української народної творчості. Смерть М. Лисенка 6 листопада 1912 р. була непоправною втратою для ук­раїнської музичної культури. Могила Лисенка М. В. (1842 – 1912)

Із різних куточків тягнулась молодь до Лисенкової музично-драматич­ної школи, щоб потім зробити свій внесок у розвиток української культури. Із 1918 р. вона має назву «Вищий музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка». Цей заклад закінчили видатні діячі музичного мистецтва: композитори Кирило Стеценко, Левко Ревуцький, Олександр Кошиць та багато інших. Кирило Стеценко. Левко Ревуцький. Олександр Кошиць

Із 1865 по 1867 рр. разом із батьком він збирає та записує фольклор, пуб­лікує працю «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Тарашданському повітах». Окрім композиторської, педагогічної та етнографічної діяльності, Лисенко виступав також як виконавець, хоровий диригент, громадський діяч.

Прослухайте і назвіть фрагменти музичних творів М. В. Лисенка

Постать М. В. Лисенка — величезний і неоціненний скарб української нації, музичний символ України. Засновник національної музично-творчої школи, основоположник української класичної школи, талановитий педагог, яскравий музикант, музикознавець, громадський діяч, справжній український патріот.

Костянти́н Станіславський – видатний російський режисер, актор, педагог писав: «Я гаряче люблю українську музику. Якщо Чайковського ми називаємо чарівником російської музики, то Лисенка, цього чудового композитора, який захоплює красою своєї музики, ми сміливо можемо назвати сонцем української музики». К. Станіславський

Учні висловлюють власні думки та враження від уроку. Учитель оцінює роботу учнів. Домашнє завдання: продовжити роботу над альбомом «Видатні діячі української культури»