Презентація "Народні символи. Обереги."До уроків української мови, літературного читання, навчання грамоти.

Рослини-символи. Обереги. Підготувала вчитель початкових класів КЗ Верхівцевського НВК Попова Л. П.

 Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ.   Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть - це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека.

Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині. 

Любов кожного українця до рослини має дуже глибоке коріння. Здавна наші предки вірили, що кожна рослина має душу, і тому з такою пошаною ставилися до них. Без потреби ніхто не зривав квітів та недозрілих плодів, а щоб зірвати рослину для лікування, потрібно було прочитати певну молитву, щоб квітка принесла користь.

Ця вічнозелена в'юнка рослина стала символом життєдайної енергії та невмирущості. Барвінковий вінок в українських піснях символізує кохання та жіночу вірність Окрім того, він є символом добробуту.

Чорнобривці — один з українських народних символів. Згадуються в ряді художніх творів, народних і сучасних піснях, казках та бувальщинах.

 Тополя -не просто дерево – це український     народний символ,символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму,їх самотності. Тополя край дороги - це образ жінки чи дівчини,котрі чекають своєї долі чи свого судженого...

Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного

Калина - дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду.

СОНЯШНИК - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів…Соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. 

МАК. З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам'ять роду.

ЖИТО —символ життя і життєвого благополуччя. Це-основа всього живого; є дійсною всепроникною основою життя навіть за своєю назвою - в них спільний корінь: жито зростає в житті, а життя виростає з жита.                                                       

Мальва – це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини.

Дуб - священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя.

РОМАШКА - символ традиційного вибору за принципом «любить - не любить». І цьому вибору довіряється вже яке покоління закоханих!Ромашці довіряють, як довіряють Сонцю. Бо в неї є дуже важливий сонячний елемент - золота серцевина...

Липа вважалась деревом Богородиці. Християни вірили, що, коли Богородиця спускаеться з небес на землю, вона відпочиває іменно на липі. Липу використовували як особливий оберег. Вважалось, що в липу не б′є молнія, тому її саджали біля будинків і не боялись ховатись під нею під час грози.

Вишня — символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. Для праукраїнців вишня,— світове дерево життя .

Як відомо, колись слов'яни святкували Новий рік 21 березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів.. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік.

Верба – це символ весни, пробудження природи: „зацвіла верба, прийшла весна”. Котики верби – то перші квіти на нашому столі, у нашій оселі.

Вербу висаджували на городах, біля ставу, річки. У народі кажуть: „Де верба, там і вода”. Тому криниці копали, де росте верба.

Рута-м’ята - це символ очищення, дівочості, цнотливості, відвернення злих духів. У Європі набула значення смутку та горя.

Волошки символізували скромність і ніжність.

Вважається, що волошки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей.

Береза– давній оберіг, культове дерево, символ відродження, чистоти, родючості, краси, тендітності, скромності й загалом – дівчини, жінки. Береза символізує смерть і воскресіння, зиму і весну. Березень – назва першого весняного місяця українців.

Рушник. У всій Україні рушником накривали хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник. Хлібом-сіллю на рушнику і досі зустрічають гостей.

В українській хаті рушники вивішують над іконами і над портретами родичів. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов'язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя.

Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен мотив має певне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми.

У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».

Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності:

Вишиванка — символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг.

Хліб - усьому голова. Хліб належить до особливо шановних символів українського народу.       В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику то найвища ознака гостинності народу.     З давніх часів батьки привчали дітей своїх традицій - берегти хліб.

Чорнозем - це наша національна гордість, це символ країни, це, образ благополуччя її народу. 

Дніпро — славетна ріка, символ України, оспівана в народних піснях, уславлена поетами. З усіма своїми притоками він уособлює дерево життя, що підтримує існування всього, що його оточує.

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.

Не було в Україні дівчини, котра хоч би в якій скруті жила, не мала власного намиста (коралів). Головною роллю намиста була оберегова. За допомогою амулетів людина намагалась убезпечитися від природних катаклізмів та злих сил. За українським звичаєм, кожна дівчина й жінка постійно носили намисто, особливо коли виходили на люди.

Хустка. Зберігає український народ, як давній символ, пам'ять про хустку. Це перша ознака одягу жінки. У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована на коліщатах скриня мала повнитися хустками.

Лялька-мотанка – берегиня та богиня. Найдавніший зразок оберега – жіноче божество. Берегиня – мати всього живого, захисниця людини, природи та добра, охоронниця дому. Ляльку-берегиню створили понад 5 тисяч років тому. Це – не просто дитяча іграшка, це – витвір мистецтва.

Хатні обереги. Традиційна українська хата – воістину колиска нашого народу. В ній жили і вмирали цілі покоління, сподіваючись на кращу долю. І хто б що не говорив, Вітчизни без рідної хати не було і не може бути. Бо Батьківщина починається з рідного порога, а отже, із батьківської домівки.

Колиска. Колиска (гойдалка, люля) була родинним символом. Традиційно колиску виготовляли лише з "чистих", тобто благородних порід дерев (клена, калини, ясена, ліщини, горіха та ін.)

Лелека – наш оберіг, птах, що приносить щастя.Існує староукраїнське повір'я про святість лелеки. Вбивство птаха прирівнювали до вбивства людини. Нині в Україні є прикмета, якщо біля хати звив гніздо лелека, то в оселі поселилось щастя.

Ластівки. Загальнопоширеним було повір'я про те, де ластівка покладе собі кубельце, там буде щастя. Побачивши першу ластівку, вмиваються, щоб не мати на обличчі веснянок. Ластівки крали цвяхи в римлян, коли вони розпинали спасителя, а тому гріх виганяти ластівок з-під дахів і турбувати. А ще ластівка – символ матері.

Зозуля. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А оскільки це душі померлих – то де їм місце? У раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно, з цих двох слів утворилося "вирій". А ключі від вирію Бог доручив зозулі, – говориться в легенді. Зозуля першою летить у вирій і останньою повертається, бо вона – ключниця вирію. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкладає яйця у чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. Зозуля в нашого народу – символ добра, добрий вісник, пророчиця, правдоносець.

Давайте разом відроджувати обереги. Вони оберігатимуть наші домівки і донесуть культуру та звичаї українців до наступних поколінь.

Плетіть собі на долю віночки, робіть ляльки, малюйте писанки, садіть калину, вербу, оберігайте лелек, вишивайте рушники, сорочки. Нехай вони оберігають від зла, підлості і неправди.