Шпигунські пристрасті, детектив, бойовик, інтригу, фантастику змішано в романі-антиутопії Рея Дуґласа Бредбері «451° за Фаренгейтом», наче у різнобарвному коктейлі. А фінал — як у «новій» драмі: відкритий... Він — на розсуд читача, для його міркувань і здогадів. І це робить роман незвичайним, захопливим, повчальним, хоча про мораль, ідею твору — у письменника ані слова. З одного боку, він ніби зазирає в майбутнє, застерігає від помилок, які можуть у тому майбутньому мати фатальні наслідки, а з іншого — говорить про минуле: тоталітарний режим, трагедію особистості в ньому, жорстоке переслідування інакомислячих, самвидав тощо.
«Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине…» - говорить Ліна Костенко. А сам Бредбері, якого назвали «фантастом №1» про стиль своїх творів сказав так: «Фантастика – це наша реальність, доведена до абсурду». Отже основним нашим завданням буде визначення причин руйнації, тема знецінення культури.
Основну увагу в романі приділено спаленню книжок. Слід зауважити, що температура горіння паперу насправді складає 451° за Цельсієм. За визнанням самого автора, він припустився цієї помилки через те, що пожежник, за консультацією до якого Бредбері звернувся перед написанням свого бестселера, сплутав температурні шкали.
Cловникова робота. Цивілізація — розвинене суспільство з високою матеріальною культурою, передовою наукою, технікою. Культура — усі матеріальні й духовні цінності, створені розумовою та фізичною працею. Абсурд — безглуздя. Крах – катастрофа. Антиутопія — вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай для нього характерний гнітючий суспільний контроль, що здійснюється авторитарним або тоталітарним урядом.
Тоталітарний, або авторитарний, режим заснований на страху громадян і на диктатурі правлячих кіл. У романі виникає з перших сторінок тема протесту проти небажаного майбутнього, тема заперечення суспільства, де людина є придатком машини, де нівелюється особистість. У романі звучать гіркі слова: «Ми живемо в час, коли люди вже не являють собою цінність.. Людина в наш час - як паперова серветка: в неї сякаються, бгають, викидають, беруть нову, сякаються, бгають, викидають ... Люди не мають свого обличчя ».
Минуло вже півстоліття. Настав новий вік. Найстрашніше в цій книзі те, на мій погляд, що це майбутнє вже дуже впізнається, риси тієї далекої держави, на жаль, проступають в нашому житті. Найжахливіше і дивовижне те, що великий фантаст і вигадник Бредбері нічого не вигадав. Все вже було або є зараз. Пожежні палять книги? Ну і що? Ми про це знаємо з історії. Чи не правда? Розкажіть про це. Бредбері пише, що в постіндустріальному майбутньому книги будуть на зразок жуйки, що телебачення перетвориться на суцільне мильне шоу.
Натовп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації. Натовп можна охарактеризувати як тимчасове об’єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули. Натовп навіть має власну класифікацію та багато різновидів. Ознайомимося з деякими з них.
Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо- транспортної аварії. Він складається із зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від’їзду винуватців аварії. Це пов’язано з процесом так званого емоційного кружляння — натовп по колу відтворює ту саму розповідь, додаючи до неї власні емоції та свій погляд на ситуацію.
Експресивний натовп — це скупчення людей, які відверто виражають свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним із варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, що може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музичних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами, музикою, піснями, танцями або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.
Конвенційний натовп складається з людей, які поєднані спільними інтересами та дотримуються низки правил. Та конвенційний натовп діє відповідно до правил лише до певного моменту. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи вболівальників — фанатів футбольних команд тощо, які підтримують своїх кумирів на стадіонах.
Дієвий натовп — соціальна психологія приділяє особливу увагу вивченню саме цього різновиду натовпу. Його вважають найбільш значущим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, дієвий натовп поділяють на такі підвиди: агресивний, панічний, здирницький (бунтівний не розглядатимемо).
Люди, які належать до здирницького натовпу, прагнуть надбання певних матеріальних цінностей — це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їхня головна особливість — емоційна єдність, але при цьому є неминучим конфлікт цінностей, за які бореться натовп, адже цих цінностей не вистачить на всіх охочих.
Одним цікавим фактором масової поведінки, який згадано в багатьох описах дій натовпу, є однаковий вираз людських облич. Це пояснюється тим, що сильне переживання певного емоційно-афективного стану впливає на мускулатуру обличчя та спричиняє напруження тих самих м’язів у багатьох людей. Обличчя стають схожими, з’являється узагальнене обличчя маси. Через це явище виникає чимало труднощів під час спроб ідентифікувати учасників масових заворушень.
Зазираючи на кілька століть уперед, Бредбері робить висновок: людство і людина прямують не туди, а на цьому хибному шляху вони втрачають усе світле, прекрасне, радісне. Але він вірить у духовне відродження людини. А якщо в серці хоча б однієї людини переможе добро, світ ще не загинув, людство ще може врятуватися. У романі висловлено мрію про людину, душа якої горнеться до прекрасного і яка поверне світу гармонію. Можливо, цією людиною з душею стане Ґай Монтеґ.