Презентація наукової роботи "Горошківський Голокост"

Науково дослідницький проект на тему: «Горошківський Голокост» Роботу виконав: Ткач Сергій Ігорович, учень 8-А класу Хорошівської гімназії. Науковий керівник: вчитель історії Хорошівської гімназії Ковальчук Олена Миколаївна.

Голокост “І пізнаєте істину, і істина визволить нас” Біблія

Вступ Війна, вона обірвала мирне життя народу, затьмарила сонячне небо димом пожеж, забрала мільйони життів. Попалена, розбита, знедолена – такою була Україна в роки Великої Вітчизняної війни. Яка величезна кількість людей стала в’язнями концтаборів та дармовою робочою силою для фашистської Німеччини. Скільки репресій та переслідувань довелося прожити невинному народу зі сторони нацистів. Проте з роками відходять в історію події страшної війни. Рани затягнулись, але біль не зникає. Біль, який принесла війна до кожного українського міста, села, до кожної родини. Як неохоче люди згадують ті страшні події.

Початок Великої Вітчизняної 22 червня 1941 року, о 4 годині, війська Німеччини після авіа і артилерійських ударів, перетнули радянський кордон. Саме в цей день в районі проводився трудовий захід по будівництву дороги з твердим покриттям, що мало сполучити райцентр зі станцією Турчинка. Це був масовий захід, на який з’їхалися люди з більшості населених пунктів району. Але раптом люди почули гулкі вибухи в напрямку міста Коростеня. Цього ж дня, о 12 годині, В.Молотов виступив з офіційним зверненням про напад Німеччини на СРСР і про початок Вітчизняної війни.

Окупація Коли стало зрозуміло, що район буде окупований, все цінне намагалися евакуювати. Відступаючи, наші солдати намагались зруйнувати ті об’єкти, які німці могли використати в своїх цілях. До них належалиі дзвіниці церков, з яких ворожі коректувальники могли керувативогнем артилерії. 12 серпня 1941р. наш Володарськ-Волинський район остаточно був окупований німецькими загарбниками, які тут «панували» 29 місяців.

“Новий порядок” 12 липня 1941 р. Володарськ-Волинський був окупований гітлерівцями. Німецька адміністрація почала відразу запроваджувати в селищі « новий порядок», нечуваний за своєю жорстокістю режиму терору, насильництва і грабежу. Почали гітлерівці з того, що вирубали в Кутузівському парку багато вікових дерев для будівництва мосту через річку Іршу. Жителі селища були обкладенні непосильними податками від двору наказувалося здати до тисячі літрів молока, 800 шт. яєць, теля, десяток курей. Невдовзі почала діяти біржа праці з картотекою вербування молоді.

Горошківський Голокост Першими жертвами нацистського режиму стали місцеві комуністи та радянські активісти. З особливою жорстокістю німецько-фашистські загарбники вбивали єврейське населення. Перші розстріли вчинили біля рову парку, тут розправилися з комуністами, керівниками підприємств, активістами та євреями. З цього часу втілювали плани Гітлера щодо тотального винищення окремих народів: у першу чергу – єврейського, затим – більшості українців, росіян, білорусів, поляків. Місцем поголовної страти єврейського населення обрали північно західну околицю райцентру, ліворуч від дороги на Дашинку

Вбивства в Кутузівському парку За даними райвиконкому, наприкінці липня – початку серпня 1941 р. було вбито 15 чоловік у парку ім. Кутузова, наприкінці серпня там само – ще 70 чоловік і в районі єврейського кладовища – 30 чоловік. Приблизно тоді ж 20 чоловіків-євреїв були розстріляні на піщаному кар'єрі в 1 км на північний захід від міста, праворуч від дороги в с. Дашинка. Восени були арештовані 60 євреїв, переважно жінки та діти. Їх розстріляли в районі єврейського кладовища. Через кілька днів та сама доля спіткала ще 12 євреїв. Відомо також про розстріл 40 чоловік за єврейським кладовищем 10 вересня 1941 р. У списку жертв геноциду знаходяться 144 євреї з самого райцентру, 1 – із с. Кропивня, 2 – із с. Кам'яний Брід, 3 – із с. Ліски, 4 – із с. Малі Горошки, 14 – із с. Топорище, 5 – із с.

Історія розстрілу в урочищі “Губкове” В 1942 році на залізничну станцію с. Турчинка з Західної Європи прибули євреї, в основному інтелігенція. Жили вони в бараках, важко працювали, що приводило до високої смертності. Померлих ховали в районі сучасного костьолу, що у Новій Борові. Євреї жили в колгоспних корівниках, замкнені, тяжко працювали, були голодні та завошивлені. В 1943 році всіх євреїв було розстріляно. Після розстрілу євреїв в урочищі, тіла були засипані вапном, проте земля ще довго рухалась. На місці загибелі євреїв лежить меморіальна плита .

Житомирський Голокост Історія Голокосту на Житомирщині в роки Великої Вітчизняної війни є об'єктом вивчення істориків та краєзнавців вже понад 20 років Житомирщина - одна з перших в Україні зазнала нападу німецько- фашистських загарбників. На світанку 22 червня 1941р. ворожа авіація бомбардувала Житомир, Коростень. На початку липня 1941р. гітлерівці вдерлися на територію області і почали запроваджувати так званий «новий порядок» - жорстокий і кривавий нацистський режим, складовою якого став Голокост

Голокост на Україні Винищення євреїв, яке вже тривало в Польщі та інших окупованих нацистами територіях, було розширене й на Україну зразу після вторгнення нацистських військ на територію СРСР 22 червня 1941 року.  Зініційовані нацистами єврейські погроми, в яких брали участь поліцаї, зокрема погром у Львові в кінці липня 1941 року, що тривав кілька днів й під час якого загинуло від двох до шести тисяч євреїв. Організаторами погрому виступали німецькі війська, деякі представники польського і українського населення теж брали участь у погромі.

Втрати населення Згідно із матеріалами «Комиссии по учету ущерба, нанесенного немецко- фашистскими захватчиками» на території Житомирщини закатовано 75764 євреї. У Житомирі знищено 9600 євреїв. В Володарськ-Волинському районі померло близько 2 тисяч євреїв. За даними перепису 1939р. на території області проживало 125007 євреїв (7,4 % від загальної чисельності населення).

Голокост – шрам на серці людства Євреї з давніх часів мешкали на Житомирській землі. За часів радянської влади вони були повноправними громадянами і з початком Великої Вітчизняної війни пішли боронити рідну землю. Населення Житомирщини свято шанує пам’ять про всіх тих, хто загинув від рук німецьких окупантів. Живим втіленням нетлінної пам’яті про них є доглянуті могили, а також монументи, меморіальні комплекси, пам’ятники, обеліски. Вони є своєрідним пантеоном слави і величі не тільки солдатського подвигу, мужності партизанів і підпільників, але й пам’ятками про спалені міста і села, про тисячі знищених окупантами наших земляків. Усім жертвам війни – вічна пам’ять.

Визволення Визволення населених пунктів нашого району почалося 27 грудня 1943 року, а 30 грудня бійці 4-го гвардійського Кантемирівського танкового корпусу під командуванням генерал-лейтенанта П. П. Полубоярова вигнали гітлерівців з Володарськ-Волинська. . В боях за визволення райцентра загинули 60 солдатів і офіцерів різних національностей. . Їх поховано в двох братських могилах в скверику райцентра, на яких в 1945 році встановлено обеліски. Під час будівництва районного будинку культури відбулось перезахоронення праху воїнів до меморіалу.

Відбудова селища 31 грудня 1943 року – дата остаточного визволення Володарськ-Волинського району. Останніми населеними пунктами, які змушені були покинути фашисти, стали Ягодинка, Гацьківка, Топорище, Стебниця, Ліски. Жителі селищ і сіл приступили до відбудови зруйнованого фашистами господарства.

Людські втрати Люди дали почесну шану та встановили пам’ятник в центрі селища. На гранітних плитах, що оточують цей пам’ятник, зазначена кількість наших земляків, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. В тому числі по Володарськ- Волинській селищній раді—235 чол., по Новоборівській — 79 чол., по Грушківській сільській раді — 222 чол., по Добринській — 188 чол., по Дворищенській — 141 чол., по Дашинській — 142, по Зубринській — 135, по Кропивнянській — 262, по Краївщинській — 180, по Небізькій — 81, по Поромівській — 101, по Рижанській — 278, по Радицькій — 166, по Суховільській — 71, по Сколобівській 108, по Топорищенській — 372, по Фасівській — 215, по Ягодинській — 161 За повними даними на фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 4248 громадян Володарськ-Волинського району.

Цікаві факти про Голокост Голокост почався в січні 1933 року, коли до влади прийшов Гітлер, і фактично закінчився 8 травня 1945 року За час Голокосту загинуло більше 1,1 мільйона дітей Приблизно 1/3 частина проживаюча в той час єврейського народу була вбита при Голокості. В період Голокосту були вбиті приблизно 220,000-500,000 циган. Наймасовіше вбивство при Голокості сталося у вересні 1941 року в урочищі Бабин Яр недалеко від Києва в Україні, де було вбито більше 33 000 євреїв всього за два дні. Євреїв змусили роздягтися і підійти до краю яру. Коли німецькі загони стріляли в них, вони падали вниз. Потім нацисти завалювали стіни яру, ховаючи і мертвих, і живих. Поліцаї хапали дітей і також скидали їх в яр.

Цікаві факти про Голокост 9 листопада 1938 на території Німеччини та Австрії сталася Кришталева ніч або Ніч розбитих вітрин, коли нацисти віроломно напали на єврейські громади. Нацисти зруйнували, пограбували і спалили понад 1000 синагог, знищили більше 7000 підприємств. Вони також зруйнували єврейські лікарні, школи, цвинтаря і будинки. Коли все було скінчено, 96 євреїв були вбиті і 30 000 заарештовано. На перших етапах знищення європейських євреїв нацисти насильно переселяли їх в гетто і дотримувалися політики непрямого винищення, позбавляючи євреїв основних засобів до існування. У найбільшому Варшавському гетто в Польщі кожен місяць помирало близько 1% населення. Першими почали звільняти концентраційні табори радянські солдати. 23 липня 1944 вони звільнили Майданек. Більшість людей в світі спочатку відмовлялися вірити радянським звітам про жахи, побачених там.

Висновки Подвиги бувають різними, але сутність їх одна – це пожертва. Те, що відбувалося в нашому районі в роки війни і нині що відбуваються, можна назвати Військовим і Трудовим Подвигом, а творцями їх були жінки, діти, літні люди, підпільники, солдати, волонтери. Співчуття, порядність, надія на краще, взаємодопомога і підтримка один одного, готовність до самопожертви - це риси, що притаманні нашим землякам. Саме вони дали та дають досі змогу виживати та перемагати. Пам’ятаймо про безвинно загиблих в роки війні! Пам’ятаймо про них!