Презентація: "НАЙЦІКАВІШІ РІЗДВЯНІ ТРАДИЦІЇ КРАЇН СВІТУ: Різні звичаї – єдине свято, що єднає"

НАЙЦІКАВІШІ РІЗДВЯНІ ТРАДИЦІЇ КРАЇН СВІТУРізні звичаї – єдине свято, що єднає

Під час різдвяних свят українці звикли бачити перед очима ялинку, на столі мати 12 пісних страв, співати вдома колядки та слухати церковне богослужіння. А тепер відновлюються давні традиції – дідух, вертеп, «павуки»… Тут підготовано для вас підбірку цікавих різдвяних традицій з інших країн світу. Вивчайте та дивуйтеся!

Австралія. В Австралії Різдво – зовсім не зимове свято, але це не заважає австралійцям надсилати родині та друзям різдвяні картки з привітаннями, на яких зображені снігові пейзажі. Основним матеріалом для декорування є квіти. Однак деякі австралійці встановлюють справжнє деревце з гірляндами та іншими прикрасами. Погода на різдвяні свята зазвичай настільки спекотна, що люди не сидять перед телевізором, а прямують на пляж і влаштовують там вечірки. З цим якраз і пов’язано декілька цікавих традицій, як-от запалювання свічок, що з’явилася 1937 року. Цей процес збирає тисячі людей, які співають улюблені різдвяні пісні, освічуючи нічне небо свічками. Санта Клаус також не відстає у свої екстравагантності і, замість експлуатації північних оленів, прибуває зі сторони океану на дошці для серфінгу.

Австрія. В Австрії – батьківщині зимових свят та відпочинку в горах – Різдво не тільки заохочує слухняних, але й карає бешкетників. Хлопці переодягаються в моторошних істот із цапиними рогами на голові, дзвіночком і різками, яких називають «крампусами». Саме такі молодики складають ескорт Святого Миколая. Добрий святий дарує подарунки та посміхається, натомість його антиподи крампуси погрожують та чіпляються до людей, але найбільше їхнє «бажання» – налякати маленьких діток. З давніх-давен у крампусів «перевтілювалися» розбійники (згадайте львівських батярів!), що могли безкарно розважатися у святкові дні.

Бразилія. У спекотній Бразилії святкування Різдва проходить теж не зовсім в зимовій обстановці. У цей період в країні стоїть спекотна погода, температура повітря досягає 35-40 градусів. Але незважаючи на це місцеві жителі знайшли вихід з положення: вони прикрашають штучні дерева, схожі на нашу ялинку, шматочками вати і штучним снігом. Саме ж святкування Різдва бразильці починають з церковної служби, яка називається “Меса півня”. Наприкінці служби, яка триває всю ніч, священики за традицією виносять півня. Цей півник і оповіщає з самого раннього ранку про прихід Різдва. Ось тоді-то і починаються народні гуляння з піснями, танцями, карнавальною ходою та іншими заходами.

Британія. Консервативна Британія також має свої цікаві різдвяні традиції. Діти у цій країні, написавши листа Отцеві Різдва (їхньому аналогові Святого Миколая), кидають листи не в поштову скриню, а в палаючий камін, сподіваючись, що з димом вони швидше долетять до Північного полюса. Якщо ж лист не встигне піднятися і загориться, дитині доводиться писати інший.

Венесуела. Як можна урізноманітнити різдвяний похід до церкви? Жителі Венесуели, які є надзвичайно релігійними, знають: варто приїхати на різдвяне богослужіння на роликових ковзанах. Ця традиція настільки популярна, що міська влада навіть спеціально розчищає дороги, аби забезпечити ролерам поїздку з вітерцем.

Греція. У Греції існує схожа з Україною традиція щедрування: 24 грудня діти виходять на вулиці з барабанами і дзвіночками, співаючи так звані каланди, за що отримують маленькі подарунки. Протягом 12 ночей для захисту від домовиків всюди запаленими залишають різдвяні вогні. Подарунки в ніч на 1 січня перед дитячими ліжечками кладе, замість українського Святого Миколая, Святий Василь. Дорослі ж отримують різдвяний пиріг із запеченою в нього золотою монетою. Хто знайде монету, той, за народними повір’ями, буде щасливий увесь рік.

Грузія. У Грузії, згідно зі звичаєм, напередодні свята всі жінки шиють своїми руками наряди. Членами такого різдвяного параду можуть стати всі бажаючі вчасно приготувати для себе костюми. У день святкування Різдва організовують похід, на чолі якого стоять люди, що співають релігійні гімни, проходять по центральній вулиці міст Грузії. Решта місцеві жителі вихваляють Бога і діляться з рядженими різними наїдками.

Данія. Данці мають власного різдвяного персонажа – пустотливого ельфа на ім'я Ніссе, якого обов’язково потрібно нагодувати рисовим пудингом або кашею. Вважається, що якщо цього не зробити, Ніссе може вкрасти всі подарунки ще до того, як діти прокинуться. Головне, не забувати пригощати Ніссе чимось смачненьким ввечері в четвер, не кажучи вже про різдвяний Святвечір. У святвечір їм на сінник приносять кашу, пиво, печиво та різні солодощі.

Еквадор. Зимові свята для еквадорців швидше привід поклеїти дурня, а не сімейне торжество. Молодь перевдягається в карнавальні костюми і зупиняє машини, випрошуючи у водіїв монетку. Люди роблять і спалюють опівночі ляльки El Viejo – символ всього поганого, що хочеться залишити в старому році. Найчастіше у таких опудал обличчя відомих політиків чи не надто симпатичних автору ляльки знайомих. А ще тут заведено надягати на Новий рік спідню білизну щасливих кольорів. Для любові потрібні червоні тони, для грошей – жовті, а ті, хто хоче спокійного року, носять біле. На грудень в Еквадорі, окрім Різдва та Нового Року припадає ще одне важливе свято, називається воно Капак Раймі, що в перекладі Велике Свято. Святкують його зазвичай індіанці, корінне населення Еквадору, у день зимового сонцестояння, 22 грудня.

Ісландія. В Ісландії замість Різдва і Нового року святкують Йоль – язичницьке свято зимового сонцестояння, яке припадає на 20-22 грудня. Популярний фольклорний персонаж тут – Йольский кіт. За легендою звір розміром з бика 5 грудня приходить у світ людей і перевіряє, чи добре вони потрудилися у році, що минає. Тих, хто старанно працював, встиг обзавестися новим бавовняним одягом для сім’ї і підготувати в’язаний подарунок для кота, монстр не чіпав, а ледарів і нечупар – з’їдав. В Ісландії є вираз «надіти Йольского кота», тобто накликати на себе проблеми. Втім, згодом стали вважати, що страшний звір просто краде зі столу святкове частування. Однак традиція в’язати або купувати до 21 грудня новий бавовняний одяг збереглася досі.

Іспанія. В Іспанії Різдво проходить у веселій і невимушеній обстановці. У великих містах ряджені виходять на центральні вулиці і починають святкову ходу, яка чимось нагадує щорічний карнавал в Ріо-де-Жанейро. Багато чоловіків і жінок надягають на себе вбрання з яскравого пір’я, в яких вони йдуть, а іноді їдуть на розмальованому транспорті або пересувних платформах по вулицях. У цей день вулиці для машин закриті. Відразу після параду місцеві жителі йдуть до церкви. Потім всією сім’єю відправляються в улюблений ресторан або кафе.

Каталонія. В іспанській Каталонії, найбільш вільнолюбній провінції країни, існує традиція за декілька днів до Різдва встановлювати на спеціальних підпорах Різдвяне поліно. До самого свята діти дбають про нього, вкриваючи ковдрами вночі і годуючи вдень, щоб у Різдво, навпаки, побити палицями, щоб з нього посипалися маленькі подаруночки. Офіційний різдвяний сезон в Іспанії відкриває поява гойдалок. Ця традиція символізує бажання змусити сонце в період зимового сонцестояння вище «розгойдуватися» в небі.

Китай. Йдемо далі за абеткою і переносимося до Китаю. Ті, хто потрапляють на Різдво у цю дивовижну східну країну, помічають, перш за все, «Дерева Світла» – аналоги нашої ялинки, прикрашені яскравими і вишуканими ліхтариками, квітами, гірляндами. Ці ж самі прикраси китайські християни використовують і в святковому оздобленні своїх будинків. На стіни маленькі китайці вивішують панчохи, куди Дун Че Лао Рен (Дідусь Різдво) кладе свої дарунки.

Мексика. Мексика, як і інші латиноамериканські країни, є дуже релігійною. Саме тому до Різдва там починають готуватися ще з середини грудня, а багато мексиканців припиняють ходити на роботу. 16 грудня розпочинається урочиста хода, яка символізує біблійну історію про те, як Марія і Йосип з немовлям Ісусом шукали собі нічліг. Учасники процесії йдуть містом із запаленими ліхтариками і стукають у двері кожного будинку – так само, як і український мандрівний вертеп. Обов’язковою традицією на Різдво є биття тарілок – на щастя і на знак закінчення старого року.

Нідерланди. У Нідерландах Святий Миколай приїжджає незвичним способом – на човні в останню суботу листопада разом зі своїм помічником Чорним Пітером. Діти вірять, що він – іспанець, який покарає усіх неслухняних хлопчиків і дівчаток. В Амстердамі Санта-Клаус приймає у королівському палаці дітей, що повинні відзвітувати перед ним за всі свої вчинки. Подарунками прийнято обмінюватися 5 грудня, а не на Різдво. Іноді їх ховають у підвалі та роблять підказки задля вдалого пошуку. Фермери в Нідерландах у різдвяний час щодня на заході сонця сурмлять у ріжки, сповіщаючи у такий спосіб про прихід Різдва.

Німеччина. У Німеччині кожна людина в ніч перед Різдвом повинна запалити у своєму вікні свічку. В ідеалі задовго до свята жителі купують особливий різдвяний вінок з чотирма свічками. Першу свічку слід запалити за місяць до Різдва, другу за три тижні, а третю і четверту, відповідно, за два тижні і тиждень до торжества. Згідно старовинним повір’ям, свічка є символом тепла, миру і сімейного благополуччя. Коли жителі запалюють в будинку свічку, вони бажають щастя не тільки своїм родичам і близьким, які проживають разом з ними, але і діляться цим щастям з сусідами і перехожими.

Норвегія. Здогадайтесь, чим займаються норвежці у Святвечір? Вони ховають мітли! Жителі цієї країни вірять, що у Різдво в небі снують відьми та інші злі духи, для яких мітла – найкомфортніший засіб пересування. У Норвегії на Різдво ворожать не тільки дівчата, а й хлопці! Ось вже воістину давня традиція рівноправності!

Норвегія"Чоловічі" гадання - не для слабких духом. Ось приклад: У святвечір ворожбитів замикають в темній кімнаті, а очі йому пов'язують хусточкою. Пізніше ввечері його виводять з темної кімнати, ведуть до світлиці і саджають за стіл, на якому стоять три чашки - з пивом, молоком і водою. Тут очі ворожбитів розв'язують і залишають його одного. Молодий чоловік повинен вимовити заклинання типу: "Суджена-ряджена, здайся мені!" Через деякий час лунають шерех і потріскування, які стають все голоснішими, будинок починає ходити ходуном, так що крізь "танцюючі" колоди навіть стає видно двір. Незабаром з'являється і суджена. Вона бере чашку, п'є з неї, а потім зникає. Якщо дівчина випила пиво - значить, сімейне життя складеться вдало, і в домі завжди будуть водитися гроші. Якщо вибрано молоко, то достаток в сім'ї буде середнім. А якщо вже взята чашка з водою, то молодим доведеться в житті важко.

Португалія. Різдво у Португалії – сімейне свято. Це означає, що під одним дахом збираються три-чотири покоління родичів, а за столом ставлять стільці і для померлих рідних. Традиційне святкове блюдо – бакаляу (bacalhau), тріска з північної частини Атлантичного океану. Її спеціально ловлять і солять для португальців. Більш розкішним варіантом вважається смажений восьминіг з картоплею. Логічного пояснення такого вибору немає, але традиція дотримується з року в рік. Обидві страви готують і у звичайні дні, але на святковому столі вони є обов’язково. З 25 грудня по 6 січня ряджені ходять від будинку до будинку і співають «січневі» пісні (Janeiras). Співаки з гумором і теплотою згадують важливі події минулого року, бажають удачі і щастя всім перехожим і жителям на вулиці і отримують в нагороду горіхи, печиво і шоколад.

Сербія. Святкування Різдва у Сербії, як ніде у світі, зберегло традиції і звичаї, що нагадують про стародавні часи. У Святвечір люди рано вранці йдуть до лісу, аби знайти та зірвати гілочки дуба зі збереженим жовтим листям. Вдома, додавши до них пучок соломи, роблять різдвяний букетик – «бaдняк», що уособлює собою гілки, зібрані Віфлеємськими пастухами, щоб зігріти в печері новонародженого Ісуса. Потім господар в обов’язковому порядку підпалює дубову гілочку від полум'я свічки і, коли гілочка спалахує безліччю іскорок, проголошує: «Скільки іскорок, стільки в будинку щастя, грошей, достатку, здоров'я і веселощів».

Сербія. Господиня ж куховарить та пече прісний святковий коржик (чeсніцу) з надрізами у вигляді хреста нагорі, в якому запікає монетку. Звісно, тій людині, якій дістанеться шматочок з монеткою, буде у новому році посміхатися доля. Після різдвяного богослужіння серби зазвичай не розходяться, а запалюють біля церков вогнища. Кожен повинен спалити в різдвяному вогні свій бадняк та разом із ним усі свої проблеми і хвороби.

СШАВ Америці Різдво проходить не менш помпезно, ніж у Бразилії. Спочатку жителі США прикрашають свої будинки. При цьому хтось прикріплює гірлянди до даху, до дверей і обвиває ними весь будинок, встановлює садові статуї у вигляді маленького Ісуса, Його Матері Марії і розміщує всередині приміщення картинки на біблійну тематику. Хтось створює вручну невеликі свічники і встановлює їх з палаючими свічками на даху будинку, а також прикрашає оселю невеликими пучками із сіна, укладаючи їх під скатертину або на підлогу, в нагадування про те, де народився Месія. Деякі американці відразу після різдвяної вечері виходять на вулицю і запускають у небо салюти і феєрверки, супроводжуючи все це піснями і танцями.

Угорщина. В Угорщині в переддень Різдва батьки відправляють дітей у гості, а самі приступають до прикрашання святкової ялинки саморобними іграшками. Згідно зі звичаєм, дітям не дозволяється спостерігати за процесом прикрашання різдвяної ялинки. Повернувшись додому, вони можуть споглядати вже вбрану ялинку і, звичайно, підготовлені батьками подарунки.

Фінляндія. Фінське святкування Різдва, перш за все, пов’язане з вшануванням предків. Тому фіни всією родиною в цей день відвідують кладовище. Однією з неодмінних і «дуже фінських» різдвяних звичаїв є Вечір сауни, після якого вся родина сідає за стіл. Окрім самого Різдва, фіни відзначають так зване «маленьке Різдво» – ця традиція з'явилася в 20-х роках минулого століття, коли жіночі організації влаштовували різдвяні базари, для яких робили різні прикраси, збираючись разом грудневими вечорами. Такі посиденьки і прийнято вважати першими різдвяними святами. «Маленьке Різдво» часто відзначається як святкова корпоративна вечеря в ресторані – з урочистими промовами, музичними виступами, підготовленими співробітниками компанії. На такі свята зазвичай дружин і чоловіків не запрошують.

Франція. Відправляючись спати в Різдвяну ніч, французькі діти не розвішують панчохи, як їхні китайські ровесники, а залишають взуття біля каміна. Коли Pere Noel (французький Дід Мороз) приносить подарунки, то розкладає їх у черевички і чобітки, а маленькі іграшки, фрукти та горіхи розвішує на ялинці.

Чехія. Різдвяні свята для чехів – сезон ворожінь. Найулюбленіший спосіб – на яблуках. Їх розрізають упоперек, і, якщо всередині виявляється правильна зірочка з кісточок, прийдешній рік буде щасливим. Деякі люблять пускати по воді запалені свічки в шкарлупах від волоських горіхів. Якщо свічка не потоне, щастя на весь рік забезпечене. Незаміжні чеські дівчата на початку грудня ставлять у воду гілку вишні. Якщо вона зацвіте на Різдво, значить, у новому році на дівчину чекає заміжжя.

Швеція. Різдво по-шведськи триває місяць: з 13 грудня по 13 січня. Подарунки приносить не звичний добрий дідусь із бородою, а різдвяний гном, трохи схожий на українського домовика, який живе в підвалі кожного шведського будинку. Серед святих, яких шанують на Різдво шведи, почесне місце також відводиться Святій Люсії. Її ще називають Королевою Світла, тому що вона надягала корону із запаленими свічками, коли носила їжу гнаним християнам, які були змушені ховатися в темних підземних печерах.

Швеція. А ще у шведів існує дивна різдвяна традиція, що з'явилася порівняно недавно. У 1966 році влада портового міста Евле, що за 150 кілометрів на північ від Стокгольма, спорудила на центральній площі як різдвяний атракціон солом'яного козла висотою 13 метрів. Невідомі спалили його. Відтоді солом'яного велетня встановлюють щороку, і між поліцією та добровольцями, які його охороняють, та місцевими шукачами пригод, котрі намагаються спалити чудовисько, ведеться постійна гра. За цей період мешканцям досить часто вдавалося приспати пильність поліції і спалити козла. Інколи підпалювачі використовували навіть ракетниці. Поліція рідко ловить жартівників.

Японія. Завершуємо різдвяний марафон традицій Японією, у якій, замість Святого Миколая, основний персонаж свята – страшний ззовні, але добрий всередині бог Хотейошо, котрий має очі на потилиці. Аби відігнати злих духів від своєї оселі, які особливо активізуються на Різдво, японці розвішують на високих жердинах пучки соломи і підпалюють їх.

Різдво – чудове релігійне свято, яке відзначають у багатьох країнах світу не тільки християни, але навіть невіруючі. Зі святами усіх! І не забувайте привітати наших захисників!

СВЯТКУЙТЕ З УСІМ СВІТОМ!Нехай це Різдво наблизить МИР та Перемогу в нашій Україні!Світлана ІЛЬЧЕНКО