Ти підкорила Всесвіт, Людино. Ти приборкала морську стихію, ти залетіла до чужих планет і лишила там свій слід. Ти створила штучний розум і проголосила вищість над ним. Ти контролюєш вітер, тримаєш у руках смерть і хизуєшся цією зброєю. Ти думаєш, що стала Богом, коли змінила зиму на літо і підкорила собі Природу, та не помітила пастки, які сама собі і розставила. Бо не минає безслідно варварське вторгнення у те, що створене не тобою і раніше за тебе. Зупинись на мить, Людино! Що ти залишиш нащадкам? Неповторний живий світ чи самотнє згарище? Скільки ще триматиме планету у лещатах твоя хімічна зброя? Ти – автор своїх вчинків і рішень. Ти ще можеш щось змінити...