Презентація "Невербальні засоби комунікації"

Невербальні засоби комунікації

Невербальну комунікацію можна визначити як взаємодія між індивідами з передачі інформації без мовних і мовних засобів: через образи, інтонації, жести, міміку і т.д. Інструментом такої комунікації є тіло людини, що володіє широким діапазоном засобів і способів передачі інформації або обміну нею. При цьому правильна інтерпретація невербальних сигналів є найважливішою умовою ефективної комунікації.

Класифікація невербальних засобів спілкування за В. А. Лабунською. У соціальнопсихологічних дослідженнях розроблені різні класифікації невербальних засобів спілкування. Але, як зазначає В. А. Лабунська, які б невербальні кошти не виділялися, всі вони можуть бути зведені до: кинесические (руху тіла), просторовим (організація поведінки, міжособистісного спілкування) і до тимчасових характеристик взаємодії.

Найзагальныша класифікація невербальних засобів комунікації, яка широко використовується в сучасній літературі.1. Кинесика: експресивно-виразні рухи (міміка, поза, жести, хода) і погляд (візуальний контакт): напрямок погляду, його тривалість, частота контакту.2. Такесика (тактильні руху): рукостискання, поплескування по спині або плечу, дотики, поцілунки.3. Проксемика (просторові руху): дистанція, орієнтація, розміщення за столом.4 . Просодика і екстралінгвістика: інтонація, тембр, гучність, пауза, сміх, плач, кашель, зітхання.

Невербальні засоби спілкування супроводжують, доповнюють мову, а в деяких випадках і заміняють її (у таких випадках кажуть – «зрозуміло без слів»). Невербальні сигнали виконують такі функції:– передають інформацію співрозмовнику;– впливають на співрозмовника;– впливають на того, хто говорить (самовплив). В усіх цих трьох функціях невербальні сигнали можуть використовуватись комунікантами свідомо чи підсвідомо.

Жест — рух (дія) для вираження емоції або інформації замість розмови, або під час розмови. Дія або рух людського тіла або його частини, має певне значення або сенс, тобто знаком або символом. Мова жестів багата способи вираження людьми найрізноманітніших емоцій і значень, наприклад, образи, ворожості, дружелюбності або схвалення по відношенню до інших. Більшість людей використовують при розмові жести і мова тіла на додаток до слів. Багато жести використовуються людьми підсвідомо. Вважається, що деякі етнічні групи використовують жести частіше за інших, і культурно прийнятний обсяг жестикуляції відрізняється від одного місця до іншого.

Жести і пози бувають: Жести при спілкуванні несуть багато інформації. У мові жестів, як в мовному, є слова, пропозиції. Жести можна розбити на 5 груп:

Жести при спілкуванні несуть багато інформації. У мові жестів, як в мовному, є слова, пропозиції. Жести можна розбити на 5 груп:1 . Жести-ілюстратори— це жести повідомлення: покажчики ( «який вказує перст»), піктографію, т, е. Образні картини зображення ( «ось такого розміру і конфігурацій»); Кінетограф — рухи тілом; жести- «біти» (ж-сти — «відмашки»); идеографии, т, е. своєрідні рухи руками, що з’єднують уявні предмети разом.2. Жести-регуляторице жести, які виражають ставлення мовця до чого-небудь. До них відносять посмішку, кивок, напрямок погляду, цілеспрямовані рухи руками.3. Жести-емблеми— це своєрідні замінники слів або фраз в спілкуванні. Наприклад, стислі разом руки за манерою рукостискання на рівні грудей означають у багатьох випадках — «здрастуйте», а підняті над головою — «до побачення»,

4. Жести-адаптори— це специфічні звички людини, пов’язані з рухами рук. Це можуть бути: а) почісування, посмикування окремих частин тіла; б) торкання, пошлепиваніе партнера; в) погладжування, перебирання окремих предметів, що знаходяться під рукою (олівець, ґудзик і т. п.),5. Жести-аффектори— жести, що виражають через рухи тіла і м’язи обличчя певні емоції.Існують і мікрожести: руху очей, почервоніння щік, збільшена кількість спалахів в хвилину, посмикування губ і ін.

Умовні та безумовні жести. Умовні жести — це жести, які використовуються певними народами, соціальними чи професійними групами (віддача честі у військових; кивання головою в українському — «так», у болгар — «ні» і т.д.). Безумовні жести — це жести, сприймають все без попередніх пояснень. Серед них виділяють:вказівний жести, при виконанні яких людина показує рукою місцезнаходження предмета ( «там», «тут»);описові жести, що зображують характер руху (вимовив «кавун» — і описав рукою коло);експресивні жести (жест загрози);ритмічні жести зливаються з ритмікою звуку, слова, підкреслюють все його ритм (жест-диригент під час скандування слів);жести наслідування, що відображають жести іншої людини ( «Він зробив головою ось так і сказав …») ..

Мова жестів. Мова жестів — це спосіб невербальної комунікації, тобто спілкування без слів. Як ні парадоксально, саме пози і жести людини можуть говорити набагато більше ніж слова. Крім того, жести ми сприймаємо набагато швидше, ніж слова. Знання мови жестів може стати в нагоді в повсякденному спілкуванні, при ділових переговорах і при роботі з аудиторією. За допомогою певних невербальних сигналів ми можемо акцентувати увагу на собі або на іншу людину, а також прочитати по жестам співрозмовника, про що він думає під час розмови з вами. Мова жестів в даний час вивчає все більше психологів, так як він відмінно допомагає в роботі людям різних спеціальностей: психологам, бізнесменам, педагогам, дипломатам і багатьом іншим.

Типи поз. Відкрита поза — це положення тіла, при якому ваші руки і ноги не схрещені. Відкрита поза дає співрозмовникові зрозуміти, що ви спокійні, розкуті, готові розмовляти щиро. Напівзакрита поза — це схрещені руки в поєднанні з нескрещеннимі ногами. Таке положення тіла показує співрозмовникові, що ви поки сумніваєтеся, чи довіряти його словам. Закрита поза — схрещені руки і схрещені ноги. У такому положенні люди часто сидять, опинившись в незнайомому місці. Ця поза показує, що вам некомфортно, ви не впевнені, намагаєтеся закритися від зовнішніх впливів, не хочете розмовляти зі співрозмовником, намагаєтеся щось приховати.

Міміка. Міміка — рух м’язів обличчя, що виражає стан емоцій людини (гнів, презирство, страждання, страх, здивування, радість). Погляд (візуальний контакт) грає величезне значення при спілкуванні, свідчить про розташування до спілкування. «За допомогою очей передаються найточніші сигнали про стан людини, оскільки розширення і звуження зіниць не піддається свідомому контролю. При постійному освітленні зіниці можуть розширюватися або звужуватися в залежності від настрою. Якщо людина збуджена чи зацікавлений чимось, знаходиться в піднесеному настрої, його зіниці розширюються в 4 рази в порівнянні з нормою. І, навпаки, сердитий, похмурий настрій змушує зіниці звужуватися.

Мімічні прояви емоцій 

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Емоція. Міміка. Радість очі спокійні, куточки губ підняті і зазвичай відведені назад;Печальброви зведені, очі згаслі; часто куточки губ злегка опущені;Відразаброви опущені, ніс зморщений, нижня губа випнута або піднята і зімкнута з верхньою губою;Гнівброви опущені вниз, зморшки на лобі вигнуті, очі примружені, губи зімкнуті, зуби стиснуті;Страхпідняті і зведені над переніссям брови, широко відкриті очі, куточки губ опущені і трохи відведені назад, губи розтягнуті в сторони, рот може бути відкритий;Здивування підняті брови, широко відкриті очі, опущені вниз кінчики губ, відкритий рот.

Просеміка. Щоб встановити або підтримати контакт з людиною, потрібно не лише дивитися їй в очі, а й триматись на певній відстані від неї. Відомий антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових потреб людини. На початку 60-х років він увів навіть спеціальний термін для цього напрямку досліджень — “проксеміка”. Виявилося, що кожна людина прагне мати як свою територію певний повітряний простір навколо свого тіла. Розміри цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від соціокультурних відмінностей людей. Якщо територія, на якій живе та чи інша нація, густо заселена, то й люди під час спілкування перебувають близько один від одного. Якщо вони проживають на відносно малозаселеній території, то, навпаки, розміщуються на певній відстані.

Зони просеміки. Розрізняють чотири територіальні зони при спілкуванні. Перша зона — інтимна (15-46 см). Це саме та зона, яку людина найбільше оберігає. У ній можуть розміщуватись окрім суб’єкта лише найближчі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт. Друга зона — особиста (46-120 см). Це відстань, на якій люди звичайно розміщуються на прийомах, вечорах, під час дружніх зустрічей. Третя зона — соціальна (120-360 см). Таку відстань людина намагається зберегти в міжособистісному спілкуванні з малознайомими людьми, зокрема на роботі. Четверта зона — громадська (понад 360 см). Це відстань, на якій бажано триматися керівникові, промовцю. У переповненому громадському транспорті люди почуваються незручно і намагаються стати так, щоб інші не порушували їхню інтимну зону. Здебільшого люди в таких умовах майже не спілкуються, не розглядають одне одного, намагаються не виявляти своїх емоцій.

Візуальний контакт Погляд, його напрям, частота контакту очей - ще один з компонентів невербального спілкування. Напрям погляду показує спрямованість уваги співрозмовника і разом з тим дає зворотний зв'язок, що показує те, як ставиться співрозмовник до тих чи інших повідомлень. Погляд використовується також для установлення взаємин. Коли людина прагне до встановлення більш теплих взаємин, він шукає погляд співрозмовника. Однак якщо хтось дивиться нам в очі занадто довго, то це насторожує. За допомогою очей передаються найточніші і відкритіші сигнали з усіх сигналів міжособистісної комунікації, тому що вони займають центральне місце на обличчі людини, при цьому зіниці поводяться цілком незалежно.

Погляд. Виділяють кілька основних типів поглядів: діловий, соціальний, інтимний. Погляд може виражати і викликати емоції і психічний стан. Погляд може бути уважним, зацікавленим, захопленим, але буває і наглим, викликаючим, презирливим, гордим. Характеристики впливового погляду: впевнений, добрий, заграючий, твердий, мотивуючий, чаруючий, погляд хижака.

При денному освітленні зіниці можуть розширюватися і звужуватися в залежності від того, як змінюється ставлення і настрій людини від позитивного до негативного і навпаки. Коли людина радісно збуджена, його зіниці розширюються в 4 рази більше в порівнянні з нормальним станом. Навпаки, сердитий, похмурий настрій змушує зіниці звужуватися, при цьому виходять так називані «очі - бусинки» чи «зміїні очі». Основа для дійсного спілкування може бути встановлена тільки тоді, коли ви спілкуєтеся з людиною віч-на-віч. Якщо при спілкуванні з одними людьми ви почуваєте себе затишно, то з іншими дискомфортно. Це зв'язано, головним чином, з тим, як вони дивляться на вас, яка тривалість їхнього погляду і як довго вони можуть витримати ваш погляд. Саме тому дуже важливо під час ділових бесід і переговорів контролювати вираз своїх очей.

Дякую за увагу!01.12.22