Презентація "Ні! Я жива, я вічно буду жити…"
Ні! Я жива, я вічно буду жити…
Я в серці маю те, що не вмирає
Леся Українка - людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі. ЇЇ поезія свідчить про велику любов до рідної землі, вболівання за долю свого народу. Я намагалася через цю презентацію донести якнайбільше цікавої інформації про життєвий і творчий шлях поетеси.
Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді – Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, “літературній “ родині Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, Батько – юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю
А в серденьку твоєму цвіт весняний, то білий, то рожевий, то червоний, віночком зацвіте, і той віночок заквітчає те щастя молоде, що поцілунком визволяє серце.
Леся Українка (ліворуч) з братом Михайлом і Маргаритою Комаровою Леся Українка з братом Михайлом
Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка бентежить серце, думку порива? «Не спи, не спи! – говорить ясний місяць, – бо як заснеш, я промінь наведу, немов стрілу, і встрелю в сонне око, – присняться марища бліді і невиразні, жах стисне серце і розбудить вмить. Не спи, не спи, тебе я очарую, і наяву побачиш дивний сон»
Леся Українка (ліворуч) з сестрою Ольгою Оксана Старицька, Ольга Косач, Леся Українка
Петро Антонович Косач, батько Лесі Українки Олена Петрівна Косач (з Драгоманових), мати Лесі Українки; літературний псевдонім – Олена Пчілка Фото початку 1890-х рр. Фото 1896 р.
Молода моя муза, і горда, й смутна, Жалібниця-порадниця тиха? Я ж без неї тепера така самотна Серед сього безкрайого лиха.
Роки любії, дитячі, Як весняні води,зникли, Але гомін вод весняних Не забудеться ніколи
Мрія далекая, мрія минулая стала сю ніч надо мною, мов якась постать похила, знебулая над дорогою труною
Ти хотів би квіток на дорозі моїй? Нащо сипати їх попід ноги? Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, – я сама їх знайду край дороги
та її приятель Юрій Тесленко-Приходько
Група українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкритті пам’ятника І.П.Котляревському Передній ряд (зліва направо) : Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич; задній ряд : Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко
Леся Українка Фото 1901 р Климент Васильович Квітка, чоловік Лесі Українки
Ізидора Косач, О.П.Драгоманов, Ольга Косач; Олена Пчілка, Леся Українка, С.К.Мержинський Фото 8 (20) липня 1898 р
Національний художній музей України (Київ)
Державний літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Києві
МАЛЮНОК ФРАНЦУЗЬКОГО ХУДОЖНИКА МІШЕЛЯ СЮРВІЛЯ
про публікацію авторської розробки
Додати розробку