Урок "Ні! Я жива, я вічно буду жити…"

Мета. Розширити   знання  учнів  про   життя  і  творчість Лесі Українки.

Формувати  навички  виразного  читання,  вміння  відчувати емоційний  зміст  поезії,   зв’язно  висловлювати  свої думки.

Виховувати   любов  і  повагу  до  творчості  поетеси.

Обладнання: портрет  Леся  Українки,  фотомонтаж  про  її  життя,

виставка  книг  поетеси,   ілюстрації  до   творів  Лесі Українки. мультимедійна презентація «Леся Українка»

 

На  дошці   записаний   епіграф  до   уроку:

Ні,  я   жива!   Я  буду  вічно  жити!

Я  в  серці  маю  те,  що  не  вмирає!

  Леся   Українка

 

 

Хід  уроку

l. Організаційний момент. (Створення позитивного настрою).

 

Сьогодні у нас особливий урок: до нас завітали гості.  Отже,

Треба дружно привітатись:  -  Добрий день!

Вліво, вправо поверніться!

                               Усім друзям посміхніться!   

У долоні поплескайте!       

                               Усіх гостей привітайте:         -  Добрий день!

 

Слайд 1                                     Якби мої думи німії

                                                           та піснею стали без слова

  Вони б тоді більше сказали,

   ніж вся моя довга розмова.

                                                                                Леся Українка

 II. Повідомлення теми уроку.

 

 

 Наш урок ми присвячуємо українській поетесі Лесі

Українці. Ми поглибимо знання про життєвий  і творчий шлях

доньки   України.

Слайд 2

 

    Де б’ється Случ у  береги камінні

    Незмінні у мінливості століть.

    В старому Новограді на Волині

    Старесенький будиночок стоїть.

                                                     Петро Дорошенко

 Слайд 3

У цьому будинку,  у сім’ї  Косачів народилась донька Лариса. Синьоока, білява дівчинка (вчитель  показує портрет) , із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим, характером сильним, волею незламною.

Слайд 4

Лесині предки, по – батькові, у давнину жили у Боснії, у XVII столітті переселились  на Україну,осіли на Чернігівщині, де у1841 році народився Лесин батько – майбутній юрист. А рід по - матері - грецький. Далекий предок у пошуках щастя потрапив на Україну, приєднався до коша запорозького і досяг визнання  серед козаків. Богдан Хмельницький запросив його бути драгоманом, тобто перекладачем при козацькому війську. Далі цей рід остаточно українізувався.

Слайд 5

На Полтавщині народилася і виросла незрівнянна Олена Пчілка - відома українська письменниця ( мати Лесі ).

Олена Пчілка говорила: „В дітей мені хотілося перелити свою душу і думки. Я   завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою.

  Ось у такій родині на Житомирщині, на смарагдових берегах річки Случ і народилася     майбутня співачка досвітніх огнів.

Слайд 6

У сім’ї було шестеро дітей. Леся була другою дитиною.

Слайд 7    

Леся дуже товаришувала зі своїм братом Михайлом тому в сімї їх називали спільним ім’ям  Мишелосіє.

Слайд 8

  Крім читання і забав, діти Косачів виконували влітку і «поважну» роботу, бо завжди мали свій квітник і город, які самі обробляли та доглядали

 Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, Учителями її були мати, батько, а також книги і життя.

В чотири роки вона вже добре  читала.Разом з сільською дітворою бігала в поле, гралася з ними, любила співати і слухати українські народні пісні.

 

 

IV. Гра «Ми-актори». Інсценізація уривка з оповідання «Дивна дівчинка».

 Дідусь: - А куди це ти дитино йдеш?

Леся: - До лісу, дідусю.

Дідусь: - До лісу? А ти хіба лісовика, русалки чи мавки не боїшся?

Леся: -А чого мені боятися? От я читала в книжечці про русалку, то вона зовсім не страшна.

Дідусь: - У книжечці кажеш? А ти хіба читати вмієш?

Леся: - Вмію. А хіба що? Всі ж уміють.

Дідусь: - Дивна ти дівчинко! Убрана як усі люди у селі, і по -нашому говориш, а от читати вмієш? Хто тебе навчив?

Леся: - Матуся. Вона і мене, і братчика Михайлика навчила.

Дідусь: - То, кажеш, і мати твоя читати вміє? А чия ти будеш? Щось я тебе ні під церквою, ні на вигоні між дівчатами не бачив.

Леся: - Бо я лише недавно із Звягеля приїхала. Я - Косачівна, а звуть мене Леся, от там із двору, знаєте, з-за...

Дідусь: - То ти панова донечка! А я й не знав, що з панночкою говорю. Бо як тут впізнати: і одягнена, як усі дівчата, і говориш, як усі дівчата. Ну гляди ж, не заблукай у лісі, бо попадешся мавкам у руки.

Ведучий: Крім читання і забав, робила Леся літом і важку роботу, бо мала свій квітник і город. Дуже любила дівчинка співати і танцювати.

Леся.

Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світу літати,

Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії          зорі

Полинути дзвоном дзвінким,

Упасти на хвилі прозорі,

Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне,

Ясніше ніж зорі яснії,

Гучніше, ніж море гучне.

Слайд 9

В 9 років Леся

написала свій перший вірш «Надія», який присвятила тітці Олені,

яку  було   заслано  в  Сибір.

V. Читання напам’ять віршів Лесі Українки.

 

Вірш «Надія»

 Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть іще раз на рідну країну,

 

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно,

Поглянуть іще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

 

 Слайд 10

Дуже любила Леся грати на фортепіано, але після операції на лівій руці, вона не змогла грати.

 

 Взимку на Водохреща Леся промочила ноги і застудилася. З цього часу починається її тяжка, виснажлива боротьба з хворобою. Лікарі нарешті визначили, що це був туберкульоз кісток.    З тугою в серці пише дівчинка.

До мого фортепіано

Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго... Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

 Вповідувать думки веселі та сумні.

                 То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

     Як сяду при тобі я в час вечірній,

                                         Багато спогадів тоді встає!

Картина повстає: зібравсь гурточок.

Провадить речі, і співа, й гука,

На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок

 Чиясь весела виграва рука.

 

Та хто се плаче там, в другій хатині?

                                                             Чиє ридання стримане, тяжке?..

                                                               Несила тугу крить малій дитині,

                                                         Здавило серце почуття гірке.

Чого ж я плакала тоді, чого ридала?

Тоді ж кругом так весело було...

Ох, певне, лихо серцем почувала,

Що на мене, мов хмара грізна, йшло!

Коли я смуток свій на струни клала,

                                                              З’являлась зграя красних мрій.

                                                      Веселкою моя надія грала,

                                                              Далеко линув думок легкий рій.

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я ще матиму де дітися з журбою...

Прощай же, давній, любий друже мій!

 

Слайд 11

Коли дівчинці було 13 років, у неї набралося вже кілька віршів, і мати, добирає їй псевдонім Українка

У 1884 році у журналі «Зоря» у Львові було вперше надруковано вірші 13-літньої поетеси

 «Конвалія».

 Росла в гаю конвалія

Під дубом високим,

Захищалась від негоди

Під віттям широким.

            Та недовго навтішалась

Конвалія біла, -

   І їй рука чоловіча

Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію

У високу залу,

Понесла її з собою

Панночка до балу.

  Ой на балі веселая

Музиченька грає,

   Конвалії та музика

Бідне серце крає.

Тож панночка в веселому

 Вальсі закрутилась,

А в конвалії голівка

Зів’яла, схилилась.

Промовила конвалія:

«Прощай, гаю милий!

   І ти, дубе мій високий,

Друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою

Панночка рукою

Тую квіточку зів’ялу

Кинула додолу.

         Може, й тобі, моя панно.

Колись доведеться

     Згадать тую конвалію,

Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,

Будеш утішатись

 Та по балах у веселих

Таночках звиватись.

         Може, колись оцей милий,

  Що так любить дуже, -

 Тебе, квіточку зів’ялу,

Залишить байдуже!..

Слайд 12

 

Колискова душі – це колискові, які дуже любила Леся слухати від своєї мами і згодом вона написала свою колискову.

«Колискова»

 

Слайд 13

  Любов”ю до природи проникнутий вірш  «Вишеньки», який композитор Степовий також поклав на музику.

Слайд 14

       З 1884 по 1891 рр. поетеса написала цикл віршів для дітей «У дитячому крузі». В ній вміщено твори для дошкільнят та молодших школярів. До збірки входять вірші:

«На зеленому горбочку»

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

 притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

 Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

 

«Мамо, іде вже зима»

«Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема...

Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» -

В неньки спитала дитина.

 

«Ні, не кожна, - одказує мати, -

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, -

Ще зосталась пташина маленька».

 

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека? »

«Не боїться морозу вона,

Не покине країни рідної,

Не боїться зими навісної,

Жде, що знову прилине весна»

«Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже,

Чи то безпечні такі, -

Чуєш, цвірінькають так,

Мов їм про зиму байдуже!

Бач, - розспівалися як!»

 

«Не байдуже тій пташці, мій синку,

Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,

Де під снігом поживу шукати.»

«Нащо ж співає? Чудна!

Краще б шукала зерна!»

«Спів пташині потіха одна, —

Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна!»

 

Пісенька весняної води

 

 З гір на долину

Біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю,

Всі гребельки зриваю

Всі гатки, всі запруди,

Що загатили люди,-

Бо весняна вода,

Як воля молода

 

Дощик

… Дивлюся ранком –

Вже заволочене серпанком

сіреньке небо,

далі став помалу й дощик накрапати,

І вогким холодком до хати

Зайшов притихлий вітерець

 

Тиша в морі… ледве – ледве

Колихає море хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

 

 

Слайд 15

 

VІ. Опрацювання казки « Три метелики»

В дитячий любий вік,

в далекім ріднім краю

Я чула казку. Чула раз,

А й досі пам’ятаю.

Кохана стороно моя!

Далекий рідний краю!

Що раз згадую я тебе,

                           То й казку цю згадаю!

 

Якби нам хата тепла, та люди добрі, казали б ми казку, баяли байку до самого світу…»,-писала Леся Українка. 

1.Читання казки комбінованим способом ( учитель учні).

- Що сталося з метеликами?

- У кого попросили метелики допомоги?

- Чи знайшли метелики притулок? Чому?

2. Аналіз змісту казки з елементами вибіркового читання.

- Що промовив тюльпан до метеликів? Прочитати.

- До кого звернулися метелики за допомогою? Прочитати.

 Прочитати у цьому реченні найдовше слово, найкоротше.

3. Гра « Дочитай речення до кінця»

       « Прочитай початок речення»

         Прочитати питальні речення

          Виберіть уривок, який найбільше сподобався.

4. Гра «Кращий розвідник» Скільки слів із буквою я

 Скільки слів, що означають дію?

Гра «Небо і земля»Читання мовчки, пальчик тримає губки. За командою вчителя «Небо» діти припиняють читати, піднімають очі вгору. За командою «Земля» знаходяти місце, де закінчили, і читають далі.

 4. Прочитати присів’я.  Яке із них виражає головну думку казки?

Всі за одного і один за всіх.

Дерево міцне корінням, людина — друзями.

Давнього друга ніким не заміниш.

 

VІІ.  Робота з виставкою книг.

Слайд 16-25

 

VІІІ.  Стежками Лесі Українки

 

Слайд 26

Слайд 27

Пам’ятні місця Лесі Українки

Слайд 28 - 31

Музеї Лесі Українки

Слайд 32-42

Кредо Лесі Українки

Слайд 44

Я знайшли деякі відомості про  життя Родини Лесі Українки.

Діти Олени Пчілки — найстарший Михайло (1869–1903) став фізиком. Помер від дифтериту. Прожив 34 роки

Донька Ольга (1877–1945) по закінченні Жіночого медичного інституту в Петербурзі була лікарем, вчителювала. Померла в Німеччині.  Пржила 68 років

Оксана (1882–1975) закінчила політехнікум у Льєжі, Франція. Викладала музику та французьку мову, жила й померла в Празі. Прожила 93 роки

 Син Микола (1884–1937) — останній господар маєтку в Колодяжному під Ковелем, який дістався йому в спадок. Господарював кепсько. Прожив 53 роки

Наймолодша Ізидора (1888–1980) — стала вченим-агрономом. 1937–1940 роки провела в таборах ГУЛАГу. У війну емігрувала до Німеччини, потім до США . Прожила 92 роки

 

V. Підсумок уроку.

 

ВІКТОРИНА

1. Коли народилася Леся Українка?

2. Де народилася Леся Українка.

3. Хто батьки поетеси?

4. Скільки дітей було у сім’ї?

5. Ім’я брата Лесі, якого вона найбільше любила і поважала. (Михайло)

6.В якому віці Леся написала свій перший вірш? Як він називається?

7. Хто допоміг добрати літературне ім’я і яке?

8. Хвороба, від якої поетеса лікувалася впродовж всього життя. (Туберкульоз)

9. Де і в якому віці померла Леся Українка?

10. Основна риса характеру поетеси, яку вона виявила у боротьбі зі своєю хворобою. (Мужність, гордість)  У якому вірші про це сказано?

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що болить?» - мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, -

Щоб не плакать, я сміялась.

ГРА «З якого вірша ці рядки?»

1. Та недовго втішалась

конвалія біла,

і їй рука чоловіча

віку вкоротила. («Конвалія»)

2. Виблискують черешеньки

В листі зелененькім,

Черешеньки ваблять очі

Діточкам маленьким. («Вишенька»)

3. Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно («Надія»)

4. В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце,

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце. («Тиша морська»)

5. Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємниче

Ясніше, ніж зорі яснії,

Гучніше, ніж море гучне. («Хотіла б я піснею стати»)

 

 

 

Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я…