У ці дні ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна. Згадуємо полонених, яких винищували у таборах смерті. Згадуємо мирних жителів, які стали жертвами воєнного лихоліття. Згадуємо тих, хто був насильно вивезений на примусові роботи. Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край.
Перед початком Другої світової війни наше рідне Закарпаттябуло крайньою східною областю Чехословаччини, відомою як Підкарпатська Русь. У вересні 1938 року край набув статусу автономії, а у березні 1939 року проголосив створення власної незалежної держави під назвою. Карпатська Україна. Після короткої війни Угорщиназагарбала і приєднала регіон
23 червня 1941 р. Угорщина розірвала дипломатичні відносини з Радянським Союзом, оголосила йому 27 червня 1941 р. війну, і того ж дня частини Карпатської групи у складі 4 корпусів чисельністю 45 тис. чоловік без належного опору заглиблювалися на територію радянської України аж до середнього Подніпров’я. Угорщина мобілізувала молодих юнаків поневоленого Закарпаття до лав угорської армії. Багато з них загинуло або пропало безвісти, так і не повернувшисьдо рідних домівок
Велика кількість закарпатців тікала на Радянську Україну, надіючись на допомогу "братів" зі Сходу. Та втікачів чекало гірке розчарування: комуністична влада сприймала їх як "шпигунів" і запроторювала до концтаборів, звідки мало хто виходив живим. Національно свідомих українців винищували як фашисти, так і комуністи. Учасників боротьби за Карпатську Україну радянські каральні органи винищували навіть після перемоги над Німеччиною
Українці створили Книгу Пам»яті. «Книга Пам'яті України» — наукове історико-меморіальне видання, присвячене з'ясуванню масштабів демографічних втрат України в Другій світовій війні та увічненню пам'яті воїнів Червоної армії, вихідців з України, що були призвані до лав Червоної армії на території України та: загинули на фронтах Другої світової війни зі зброєю в руках у складі підрозділів Червоної армії; пропали безвісти на фронтах Другої світової війни; померли від ран, отриманих у бою; померли в концентраційних таборах для військовополонених; були необґрунтовано репресовані та розстріляні органами СМЕРШ або загинули в радянських ВТТ і реабілітовані; загинули в радянських фільтраційних таборах.
Стійкість, самовідданість, жертовність старшого покоління на полі бою та трудовому фронті в ім’я перемоги над фашизмом – істинний приклад патріотизму для нащадків. Адже сила волі та життєва мудрість у ці непрості для України дні безцінні для нас. Особливо сьогодні, коли на сході країни її цілісність та незалежність захищають вже онуки та правнуки воїнів-визволителів.