Презентація "Ніл Річард Гейман"

Ніл Річард МакКіннон Ґейман Neil Richard MacKinnon Gaiman    

Народився 10 листопада 1960,  Портчестер, Велика Британія англійський письменник-фантаст, автор численних романів, графічних новел, коміксів та кіносценаріїв.

Його найвідомішими роботами є серія коміксів «Пісочний чоловік», романи «Зоряний пил», «Американські боги», «Кораліна» та «Книга кладовища». Ґейман — лауреат численних літературних нагород, таких як премія «Г'юго», премія «Неб'юла» та премія Брема Стокера, медалей Ньюбері та Карнегі. Він є першим письменником, якому вдалося завоювати медалі Ньюбері та Карнегі за один і той самий роман — «Книга кладовища». 2013 року Ґейман отримав Британську національну літературну премію за роман «Океан у кінці вулиці».

Головний персонаж «Пісочного чоловіка» — Сон, також відомий як Морфей, який є одним з семи Безмежних, до яких також входять Доля, Смерть, Пристрасть, Відчай, Божевілля та Руйнування.

Фентезійний роман Ніла Ґеймана. Твір розповідає про пригоди юнака Трістрана Торна з селища Стіна, що межує з Чарівною країною, місцем, куди у пошуках впалої зірки й вирушає хлопець.

У романі «Американські боги» поєднуються елементи американської культури, фентезі та різні переплетіння давньої та сучасної міфології. Книга базується на образі загадкового і мовчазного головного героя на ім'я Тінь

Дитячий фентезійний роман розповідає про хлопця на ім'я Ніхто «Ніх» Овенс, якого, після жорстокого вбивства усієї його родини, приймають на виховання мертві мешканці кладовища.

Фантастичний роман у жанрі міського фентезі розповідає про пригоди звичайного чоловіка на ім'я Річард Мейг'ю, який несподівано вплутується в дивовижну і вкрай небезпечну пригоду. Врятувавши дівчину на ім'я Дуері, Річард згодом провалюється крізь розколину в Долішній Лондон, де панують зовсім інші правила та порядки, ніж у звичайному Лондоні — Горішньому.

Роман розповідає про дівчинку на ім'я Кораліна, яка потрапляє до іншого дому, де на неї також чекають інша мама та інший тато. Повість поєднує в собі елементи фантастики та жахів. 2002 року «Кораліна» отримала премію Брема Стокера як найкращий твір для юних читачів, а 2003 року отримала премії «Г'юго» та «Неб'юла» за найкращу повість.

Ідея Ніл Ґейман почав писати «Кораліну» для своєї дочки Холлі. Місцем оповіді письменник обрав власний будинок у містечку Натлі, додавши тільки вітальню із власного дитинства з дверима, які вели на цегляний мур. Книга побачила світ через одинадцять років, а оскільки Холлі встигла «перерости» цю казку, письменник закінчив розповідь вже для своєї наймолодшої дочки Медді.

Кароліна чи Кораліна? Ніл Ґейман обрав ім'я Кораліна цілком випадково, через ненавмисно допущений друкарський одрук. Він, однак, вирішив не виправляти свою помилку, а вже згодом довідався, що ім'я Кораліна насправді існує.

Чарівні казки більш ніж правдиві — не тому, що вони розповідають нам про існування драконів, а тому, що переконують нас: драконів можна побивати! Г. К. Честертон

Я тільки хотів написати для моїх донечок таку книжку, що б відкрила їм правду, якої так бракувало мені, коли сам я був малим хлопчиком: що бути хоробрим не означає не мати страху. Адже бути хоробрим означає, що ти можеш переживати страх, бути по-справжньому наляканим, смертельно перепудженим, але все-таки вчинити те, що маєш учинити. Цитата автора зі вступу книги «Кораліна»