Презентація "Ніна Бічуя - письменниця, яка дарує дітям радість"

Ніна Бічуя

Ніна Леонідівна Бічуя народилася 24 серпня 1937 року у Києві.

З трьох років проживає у Львові. Загальноосвітню школу № 5 закінчила з золотою медаллю.

Перша прочитана в дитинстві книжка — «Принц і злидар» Марка Твена.

З 12-річного віку захоплювалася Шекспіром, Олександром Островським, Мольєром, Пушкіним… А найперше — Лесею Українкою.

У 1958 році закінчила факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка.

Працювала завідувачем літературної частини Львівського театру юного глядача (тепер – Перший український театр для дітей та юнацтва).

У 1989-1997 — редактор газети «Просвіта».

У літературі дебютувала книгами для дітей: «Канікули в Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень» (1973).

Для цієї найприскіпливішої, але найбільш вдячної аудиторії – дітей та підлітків – письменниця написала чимало книжок. Це зворушливі розповіді про стосунки дітей, про взаємини між школярами і вчителями, між батьками і дітьми, про змужніння юнаків і дівчаток і про світ навколо них…

Авторка книг «Дрогобицький звіздар» (1970 р.), «Повісті» (1978 р.), «Квітень у човні» (1981 р.), «Родовід» (1984 р.), «Бенефіс» (1990 р.), «Десять слів поета» (1987 р.), роману «Репетиція» (1985 р.) та ін.

Ніна Бічуя має честь носити Орден Усмішки. Це міжнародна нагорода, яка присуджується відомим людям, які приносять дітям радість. Це лікарі, письменники, педагоги, музиканти, відомі політики та релігійні діячі.

За час існування ордену його кавалерами стали понад 900 людей із 45 країн світу. Серед найбільш відомих лауреатів - Астрід Ліндгрен, Стівен Спілберг, Сергій Міхалков, Іоан Павло ІІ, Мати Тереза, Джоан Роулінг та багато інших знаменитостей.

Прозові тексти письменниці виходили в перекладі болгарською, польською, німецькою, російською та іншими мовами. Свої твори пише ручкою на аркуші паперу або користуєтеся друкарською машинкою.

Від 1999 р. викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ імені Івана Франка (дисципліни: „Історія театральної критики”, „Редагування”, факультативи „Сучасний український театр: постаті і проблеми”, „Сценарне мистецтво”).

Провідний редактор театрального журналу «Просценіум».

Нині ім’я Ніни Бічуї менш відоме, ніж багатьох інших письменників її покоління, — але це зовсім не через якість текстів, а радше тому, що вже понад 20 років львівська авторка зосереджується не на художньому письмі для дорослих, а на перекладах.

Перекладає з польської твори Ольги Токарчук, Яцека Бохенського, Людвіка Єжи Керна, Єжи Ґротовського.

Про особисте життя письменниці відомо дуже мало, адже вона, як і Леся Українка (яка, до речі, є її ідеалом особистості) говорить: «Віддаю людям літературу, а все інше залишається мені». Головне для неї — аби залишилася чесність і порядність.

Не переставати дивуватися красі світу, розуміти людей, які навколо тебе, пам’ятати, що від твоєї життєвої позиції світ повинен стати хоч на краплину теплішим, добрішим – ось головне естетичне кредо письменниці.