Презентація "Нуклеїнові кислоти".
ДАНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНА ДО ТЕМИ: "Нуклеїнові кислоти їх будова, властивості та роль в життєдіяльності організмів."
Нуклеїнові кислоти Нуклеїнові кислоти (лат. nucleus — ядро). Ці речовини вперше було виявлено і виділено з ядер клітин. Є два види нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнова (ДНК) і рибонуклеїнова (РНК). Основна кількість ДНК зосереджена в хромосомах клітини і лише невелика її кількість міститься в мітохондріях і пластидах. РНК міститься в ядерцях, а також у цитоплазмі.
Молекула ДНК — це дуже довгий полінуклеотидний ланцюг, довжина його може досягати десяти міліметрів. Так, вважають, що сумарна довжина молекул ДНК 46 хромосом однієї клітини людини становить 170—180 см. Відповідно дуже велика і молекулярна маса ДНК (сотні мільйонів умовних одиниць). Кожна молекула ДНК складається з двох сполучених між собою ланцюгів нуклеотидів. До складу кожного нуклеотиду входять: азотиста основа, дезоксирибоза і фосфорна кислота. Всього в ДНК є чотири види азотистих основ: аденін (А), гуанін (Г), тимін (Т) і цитозин (Ц).
Нуклеотиди різняться лише азотистими основами. Назва нуклеотидів також пов'язана з назвою нуклеозидів (сполук азотистих основ з пентозою) цих основ. Наприклад, нуклеотид, який містить аденін, утворюється приєднанням залишку фосфорної кислоти до аденозинового нуклеозиду (аденін + рибоза або дезоксирибоза), називається аденіловим. Відповідно утворюються нуклеотиди гуанозинового, уридинового, цитидинового і тимідинового нуклеозидів.
Комплементарність – здатність нітратних основ утворювати між собою водневі зв’язки. Якщо відома послідовність основ в одному ланцюзі ДНК, то завдяки специфічності парування, комплементарності двох ланцюгів стає відомою і послідовність основ у другому ланцюзі. У молекулі ДНК, що складається із двох полінуклеотидних ланцюгів, виділяють первинну, вторинну і третинну структури. Первинна структура становить лінійну послідовність нуклеотидів в одному ланцюзі. У такій формі ДНК у природі не існує, але саме ця структура визначає всі властивості ДНК. Вторинна структура – це два полінуклеотидні ланцюги, кожний з яких закручений у спіраль вправо та обидва закручені вправо навкруги однієї осі. Третинна структура ДНК формується тільки у зв’язку з білками та слугує для більш компактного упакування ДНК у ядрі. Молекули РНК не дивлячи на те, що вони є одноланцюговими також мають первинну, вторинну та третинну структури
Первинна структура – лінійна послідовність нуклеотидів в одному ланцюгу. В такій формі НК природі не існують, але саме вона визначає усі її властивості. Вторинна структура – два полінуклеотидні ланцюги, кожний з яких закручений у спіраль вправо навкруги своєї осі. Третинна структура - повна просторова будова єдиної молекули, просторове взаємовідношення вторинних структур одна до одної.
Нуклеїнові кислоти добре розчиняються у воді, практично не розчиняються в органічних розчинниках. Дуже чутливі до дії температури і критичних значень рівня pH. Молекули ДНК з високою молекулярною масою, виділені з природних джерел, здатні фрагментуватися під дією механічних сил, наприклад при перемішуванні розчину. Нуклеїнові кислоти фрагментуються ферментами - нуклеазами. Фрагмент полімерного ланцюжка ДНК Фізичні властивості
Структура частини подвійної спіралі ДНК З хімічної точки зору, ДНК — це довга полімерна молекула, що складається з послідовності блоків — нуклеотидів. Кожний нуклеотид складається з: Азотистої основи; Цукру(дезоксирибози) Фосфатної групи. У переважній більшості випадків (окрім деяких вірусів, що містять одноланцюжкові ДНК) макромолекула ДНК складається з двох ланцюжків, орієнтованих азотистими основами один проти одного. Ця дволанцюжкова молекула утворює спіраль.
Редуплікація (лат.— подвоєння), реплікація (англ.—відбиток) ДНК — процес самовідтворення макромолекул нуклеїнових кислот, який забезпечує точне копіювання генетичної інформації і передавання її з покоління в покоління. Самоподвоєння молекули ДНК відбувається в період інтерфази перед поділом клітин. При цьому молекула ДНК розкручується і з одного кінця спіраль розділяється на окремі ланцюги. Біля кожного з них із вільних нуклеотидів, які є в ядрі клітини, розпочинається синтез другого ланцюга ДНК. Цей синтез відбувається запринципом комплементарності. В результаті замість однієї молекули ДНК утворюються дві молекули такого самого нуклеотидного складу, як і початкова. Один ланцюг у кожній новоутвореній молекулі ДНК походить відпочаткової молекули (материнський ланцюг), а другий синтезується заново (дочірній). Як процес розділення молекули ДНК на два ланцюги, так і процес синтезу нових ланцюгів здійснюється за рахунок дії ферментів (ДНК-полімерази, ДНК-лігази).
Види РНК: ТРАНСПОРТНА РНК Містить 70-90 нуклеотидів, приєднує амінокислоти, транспортує їх до місця синтезу білка, “впізнає” за принципом компліментарності ділянку і-РНК яка відповідає певній амінокислоті що транспортується, визначає місце розташування амінокислоти на рибосомі. Становить близько 80% загальної кількості усієї РНК.
Розрізняють три види РНК: інформаційну (іРНК), або матричну (мРНК), яка служить матрицею для синтезу білка, транспортну (тРНК), що використовується для перенесення амінокислот до рибосом і рибосомальну (рРНК). Остання належить до складу рибосом, на яких безпосередньо відбувається збирання поліпептидного ланцюга.
Пошкодження ДНК Інтеркальована хімічна сполука, що знаходиться в середині спіралі ДНК, — бензопірен, основний мутаген тютюнового диму ОСНОВНІ МУТАГЕНИ Окислюючі речовини Алкілюючі речовини Високоенергетична Електромагнітна радіація Рентгенівське випромінювання Ультрафіолетове випромінювання
Структура теломер. Зеленим кольором позначений іон металу, хелатований в центрі структури На кінцях лінійних хромосом є спеціалізовані структури ДНК, що називаються теломерами. Основна функція цих ділянок — підтримка цілісності кінців хромосом. Оскільки звичайна ДНК-полімераза не може реплікувати 3'-кінці хромосом, спеціальний фермент — теломераза — після кожного поділу клітини додає до хромосом повторювані ділянки ДНК, теломери. Теломери також захищають кінці ДНК від деградації екзонуклеазами і запобігають активації систем репарації, які запускаються у відповідь на розриви ДНК. У клітинах людини теломери зазвичай представлені одноланцюжковою ДНК і складаються з декількох тисяч одиниць послідовності TTAGGG, що повторюються. Ці послідовності з високим вмістом гуаніну стабілізують кінці хромосом, формуючи дуже незвичайні структури, які називають G-квадруплексами і які складаються з чотирьох, а не двох взаємодіючих основ. Чотири гуанінових основи, всі атоми яких знаходяться в одній площині, утворюють пластинку, стабілізовану водневими зв'язками між основами і хелатованим у центрі іоном металу (найчастіше калію). Ці пластинки складаються стопкою одна над іншою.
ГЕНОМ Геном - сукупність генів, що містяться в гаплоїдному (одинарному) наборі хромосом даного організму. Диплоїдні організми містять 2 геному - батьківський і материнський. Термін «геном» в сучасній генетиці вживають і по відношенню до сукупності генів у бактерій, вірусів, органел (мітохондріальний геном, геном хлоропластів). У нуклеотидної послідовності ДНК закодована генетична інформація про всіх ознаках виду і особливості індивідуума - її генотип (спадкова конституція організму).