Мішер Йоганн Фрідріх1869 відкрив ДНК, виділивши її з ядер лейкоцитів. Тому спочатку цю нову сполуку він назва нуклеїн, але згодом, коли були встановлені кислотні властивості ДНК, стали застосовувати назву «нуклеїнова кислота». Згодом молекули ДНК виявили і в інших органелах клітини (мітохондріях і пластидах).
У 1952 р. Дж. Уотсон та Ф. Крік використовуючи правила Е. Чаргаффа та рентгенограми Розалінди Франклін і Моріса Уїлкінса, побудували просторову модель молекули ДНК (вони були нагороджені Нобелівською премією). ДЖ. Уотсон відомий також тим, що з 1989 по 1992 р. був організатором і керівником проєкту «Геном людини», завдяки якому було розшифровано послідовність нуклеотидів молекул ДНК людини. ДЖ. Уотсон став першою людиною у світі, чий геном був повністю розшифрований
Розрізняють два типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК), які зберігають генетичну інформацію, і рибонуклеїнові (РНК), що беруть участь у процесах передачі генетичної інформації та біосинтезі білка в клітинах. Параметри ДНК:1. Спіраль правозакручена.2. Відстань між нуклеотидами - 0,34 нм.3. Крок спіралі – 3,4 нм, містить 10 нуклеотидів. 4. Діаметр 2 нм, сталий.5. Маса одного нуклетида-345 а о м (Да)-дальтон
Правило комплементарності (Правило Чаргаффа)Кількість нуклеотидів, що містять аденін, у будь-якій молекулі ДНК, дорівнює числу нуклеотидів, що містять, тимін (А=Т), а число нуклеотидів з гуаніном – числу нуклеотидів із цитозином (Г=Ц). Сума нуклеотидів з аденіном і гуаніном дорівнює сумі нуклеотидів з тиміном і цитозином (А+Г=Т+Ц)
Властивості ДНКЗдатність ДНК до самоподвоєння. Це явище називають реплікацією. Воно грунтується на принципі комплементарності: послідовність нуклеотидів у новоствореному ланцюзі визначається їхнім розташуванням у ланцюзі материнської молекули ДНК. При цьому материнська молекула ДНК слугує матрицею.
Кількість ДНК у ядрі перевищує потрібну для кодування всіх структурних генів у 8-10 разів. Причини цього явища різні: ДНК містить чимало послідовностей, кожна з яких повторюється до сотень тисяч разів. Значна частина ДНК взагалі не несе генетичної інформації.Є велика кількість регуляторних генів. Було доведено, що ген складається з окремих блоків. Одні з них копіюються в м-РНК і несуть інформацію про структуру певних сполук, а інші – ні.