Презентація «Організація цивільного захисту в сучасних умовах»

«Організація цивільного захисту в сучасних умовах»

ПланІсторія виникнення цивільного захисту;Основні завдання і діяльність цивільного захисту;Організація цивільного захисту на об'єктах господарювання;Служби цивільного захисту підприємств;Обов'язки начальника цивільного захисту на підприємстві.

Історія виникнення цивільного захисту. Перший етап (березень 1918 р.- жовтень 1932 р.)З'явилась тенденція до об'єднання всіх заходів з протиповітряного і протихімічного захисту країни в єдину загальнодержавну систему, що було закріплено Постановою про протиповітряну оборону СРСР, затвердженою Радою Народних Комісарів (РНК) СРСР 4 жовтня 1932 р. У 1927 році Рада праці і оборони СРСР доручила Народному комісаріату з військових і морських справ організувати об'єднані курси з підготовки працівників повітряної хімічної оборони для потреб народних комісаріатів. Перші такі курси були утворені у Ленінграді у серпні цього ж року на базі Військового хімічного музею. У наступному році аналогічні навчальні заклади почали діяти у Москві, Баку, Києві та Мінську.

Другий етап (листопад 1932 р. - червень 1941 р.). створення і розвиток місцевої протиповітряної оборони СРСР, яка виділяється у самостійну систему оборонно-масового характеру для вирішення широкого кола оборонних (захисних) задач під загальним керівництвом РКН СРСР у центрі та органів влади на місцях. Третій етап (червень 1941 р. - травень 1945 р.). Головним джерелом розвитку МППО стала повсякденна практика бойової діяльності частин, формувань і штабів у вогнищах уражень. прийняття 2 липня 1941 року постанови РНК СРСР "Про всезагальну підготовку населення до протиповітряної оборони". Постанова зобов'язувала усіх громадян країни віком від 16 до 60 років оволодіти необхідними знаннями з МППО. Жінки від 18 до 50 років і чоловіки від 16 до 60 років були зобов'язані входити до складу груп самозахисту і брати активну участь у заходах, які проводила МППО.

Четвертий етап (червень 1945 р. - липень 1961 р.). Вдосконалення МППО, що пов'язаний з появою зброї масового ураження, пошуків найбільш ефективних шляхів захисту населення і народного господарства країни. У післявоєнний період перед МППО постало паралельно два завдання: по-перше, участь у відновленні народного господарства, по-друге - уточнення завдань та удосконалення організаційної структури з урахуванням узагальненого досвіду, набутого у роки Великої Вітчизняної війни, з метою подальшого укріплення обороноздатності країни. З урахуванням цього МППО організовувалась по всій території країни. Масовими формуваннями МППО стали об'єктові та аварійно-відновлювальні загони міст. У 1956 році була запроваджена 12-годинна програма підготовки населення, у 1957 році - 22-годинна. П'ятий етап (червень 1961 р. - 1990 р.). Пов'язаний з подальшим удосконаленням системи захисту населення і територій від НС. Згідно рішення РМ СРСР у 1961 р. МППО була перетворена в цивільну оборону (ЦО). Цей процес привів до серйозного перегляду основних поглядів і положень у вирішенні проблем захисту населення і народного господарства. Були створені Штаби Цивільної оборони СРСР, усіх союзних, автономних республік, країв, областей, міст, районів, об'єктів народного господарства. Таким чином, система цивільної оборони охопила всю країну і почала будуватися за територіально-виробничим принципом.

Шостий період (1990 – сучасний час)З метою визначення організації та порядку виконання завдань ЦО в травні 1994 року Кабінетом Міністрів затверджено "Положення про Цивільну оборону України", "Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони", у березні 1996 року - "Типове положення про штаб Цивільної оборони та надзвичайних ситуацій, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації". У жовтні 1996 року Указом Президента України на базі Штабу ЦО України і Мінчорнобиля створюється Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке ініціює розробку і прийняття цілої низки актів законодавства, Президента України і рішень Уряду. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Основні завдання цивільного захисту— збір та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;— прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;— здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;— розробка і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;— розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;— створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;— розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

— оперативне повідомлення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обставини, що склалися, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;— організація захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;— проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;— забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;— надання з використанням сил цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;— навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;— міжнародна співпраця у сфері цивільного захисту.

Основні заходи у сфері цивільного захисту. Оповіщення та інформування населення про загрозу чи виникнення НС. Система оповіщення має бути своєчасно створена на загальнодержавному, регіональному, місцевому та об’єктовому рінях, підтримуватися в постійній готовності до оповіщення населення про НС та постійного інформування його про наявну обстановку. Встановлено такі сигнали оповіщення населення в мирний час у разі НС: - «Аварія на атомній електростанції»; - «Аварія на хімічно небезпечному об’єкті»; - «Землетрус»; - «Затоплення»; - «Штормове попередження». Сигнали оповіщення населення у воєнний час такі: «Повітряна тривога»; «Відбій повітряної тривоги»; «Радіаційна небезпека»; «Хімічна тривога».

Укриття населення у захисних спорудах у разі виникнення НС. З цією метою створюють фонд захисних споруд через: - освоєння підземного простору населених пунктів, пристосування і використання приміщень для укриття населення в НС; - дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень, гірничих виробок і природних порожнин; - будівництво окремих сховищ і протирадіаційних укриттів; - будівництво в період загрози виникнення НС найпростіших сховищ та укриттів. Здійснення заходів з евакуації населення. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в особливий період основним способом захисту населення міст, де розташовані небезпечні об’єкти, є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання. Для своєчасного та організованого (без паніки і загибелі людей) проведення евакуації здійснюють підготовку, планування та управління проведенням евакуації

Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає: - планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності; - своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів; - контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання; - завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань; - утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я; - накопичення медичного та спеціального майна і техніки; - підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги;

Біологічний захист населення, тварин і рослин включає: - своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію; - прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів; - проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення; - своєчасне застосування засобів індивідуального та колективного захисту; - запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину; - здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб’єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення; - надання екстреної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами; - інші заходи біологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Інженерний захист територій включає: - проведення районування територій за наявністю потенційно небезпечних об’єктів і небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів; - віднесення міст до відповідних груп цивільного захисту та віднесення суб’єктів господарювання до відповідних категорій цивільного захисту; - розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту до відповідних видів містобудівної і проектної документації та реалізація їх під час будівництва і експлуатації; - урахування можливих проявів небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів та негативних наслідків аварій під час розроблення генеральних планів населених пунктів і ведення містобудування; - розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій, що можуть статися на таких об’єктах; - розроблення і здійснення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки; - обстеження будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій, розроблення та здійснення заходів щодо їх безпечної експлуатації; - інші заходи інженерного захисту територій залежно від ситуації, що склалася

Психологічний захист населення. Заходи психологічного захисту населення спрямовуються на зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій і включають: - планування діяльності, пов’язаної з психологічним захистом; - своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних і психокорекційних методів впливу на особистість; - виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруженості; - використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення; - здійснення інших заходів психологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Структура ЦЗ об’єкта господарської діяльності

Заходи на об’єкті господарської діяльності у сфері ЦЗ. На підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і підпорядкуювання у сфері ЦЗ проводять такі заходи: - планування і здійснення заходів щодо безпеки і захисту працівників від НС, зниження ризиків аварій, забезпечення сталого функціонування об’єкта в НС; - розроблення планів локалізації і ліквідації аварій ; - підтримування у готовності до застосування сил і засобів із запобігання та ліквідації наслідків НС; - створення матеріальних резервів на випадок НС; - забезпечення своєчасного оповіщення працівників про загрозу або виникнення НС. На об’єкті планування роботи з питань запобігання і реагування на НС відбувається на підставі експертної оцінки, прогнозу наслідків можливих НС.

На об’єкті розроблюють «План дій» – мотивоване рішення керівника (начальника ЦЗ об’єкта) щодо організації і здійснення цивільного захисту об’єкта. Основне завдання «Плану дій» – збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат. «План дій» складається з п’яти розділів.

У першому розділі оцінено (аналізовано) природний (топографічний), техногенний та екологічний стан місцевості (території), де розміщений об’єкт, наявність потенційно небезпечних об’єктів і можливий характер надзвичайних ситуацій. Другий розділ присвячено оцінюванню (аналізу) об’єкта ЦЗ з урахуванням розташування його на місцевості, оцінюванню факторів, що будуть полегшувати або ускладнювати організацію та ведення ЦЗ об’єкта, пошуку шляхів уникнення або зменшення впливу негативних факторів. У третьому розділі, крім рішень керівника щодо організації і ведення ЦЗ об’єкта в період запобігання або реагування на НС, окремо зазначено, як реагувати на можливі НС, пов’язані з потенційно небезпечними об’єктами, організувати спостереження, радіаційний, хімічний, медичний захист та евакуаційні заходи. Четвертий розділ присвячено матеріально-технічному забезпеченню ЦЗ (протирадіаційне, протихімічне, медичне, протипожежне, транспортне, матеріальне тощо). Заходи щодо організації управління, зв’язку, оповіщення та взаємодії наведено в п’ятому розділі.

Органом повсякденного управління ЦЗ є відділ (сектор) з НС, який організовує і забезпечує повсякденне керівництво виконанням завдань ЦЗ на об’єкті. Службу оповіщення і зв’язку створюють на базі вузла зв’язку об’єкта. Головне завдання служби – забезпечити своєчасне оповіщення керівного складу та службовців про загрозу аварії, катастрофи, стихійного лиха, нападу противника; організувати зв’язок і підтримувати його в стані постійної готовності. Протипожежну службу створюють на базі підрозділів відомчої пожежної охорони. Служба розробляє протипожежні профілактичні заходи і контролює їх виконання; організовує локалізацію і гасіння пожежі. Медичну службу формують на базі медичного пункта, поліклініки об’єкта. На неї покладають організацію проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, надання медичної допомоги потерпілим та евакуацію їх у лікувальні установи, медичне обслуговування робітників, службовців і членів їхніх сімей у місцях розосередження. Служби цивільного захисту підприємств

Службу охорони громадського порядку створюють на базі підрозділів відомчої охорони. Її завдання – організувати і забезпечити надійну охорону об’єкта, громадського порядку в умовах НС, під час ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, а також у воєнний час. Службу протирадіаційного і протихімічного захисту організовують на базі хімічної лабораторії чи цеху. На неї покладають розробку та здійснення заходів щодо захисту робітників і службовців, джерел водозабезпечення, радіаційного і хімічного спостереження, проведення заходів з ліквідації радіаційного і хімічного зараження та здійснення дозиметричного контролю. Службу сховищ та укриттів організовують на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу. Вона розробляє план захисту робітників, службовців та їх сімей з використанням сховищ та укриттів, забезпечує їх готовність та правильну експлуатацію. Аварійно-технічну службу створюють на базі виробничо-технічного відділу або відділу головного механіка. Служба розробляє та здійснює попереджувальні заходи, що підвищують стійкість основних споруд, інженерних мереж та комунікацій у нс, організовує проведення робіт з ліквідації і локалізації аварії на комунально-енергетичних мережах.

Обов'язки начальника цивільного захисту на підприємстві - розроблення плану цивільного захисту підприємства; - організації управління цивільним захистом, здійснення оповіщення про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації (НС), інформування працівників про характер розвитку НС і їх дії, вжитих заходів; - організації взаємодії органів управління, сил ЦЗ (ЦО) і структурних підрозділів з органами управління з питань цивільного захисту, іншими закладами, установами, підприємствами і організаціями, які беруть участь у попередженні та ліквідації надзвичайних ситуацій;

- створення органів управління, служб невоєнізованих формувань цивільного захисту (цивільної оборони), укомплектування їх особовим складом, оснащення засобами індивідуального захисту, приладами, спеціальною технікою, табельним майном згідно встановлених норм; - забезпечення готовності підвальних та інших заглиблених приміщень підприємства до використання, як засобів колективного захисту; - накопичення, зберігання та підтримання в готовності до застосування засобів індивідуального захисту, приладів та іншого майна цивільного захисту; - завчасної підготовки підприємства до здійснення евакуаційних заходів;

- організації інженерного захисту, пожежного захисту, радіаційного та хімічного захисту, медичного захисту, оповіщення та зв'язку, охорони громадського порядку, енергозабезпечення, автотранспортного забезпечення, фінансового забезпечення, матеріально-технічного забезпечення заходів цивільного захисту; - підготовки органів управління, сил ЦЗ (ЦО) і структурних підрозділів підприємства до виконання заходів цивільного захисту і дій в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт; - реалізації на підприємстві державної політики у сфері цивільного захисту;

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, з цією метою розроблення та впровадження в університеті попереджувальних організаційних, технічних і спеціальних заходів; - підтримання в постійній готовності до дій за призначенням сил та засобів, залучених до мережі спостереження і лабораторного контролю; - навчання працівників і студентів університету способами захисту від вражаючих чинників надзвичайних ситуацій.

Дякую за увагу!