Урок на тему: "Накладання іммобілізуючої шинної пов’язки."

10 клас

Дата

Тема. Накладання іммобілізуючої шинної пов’язки. 

Мета: розглянути способи  знерухомлення пошкодженої частини тіла; розвивати уміння працювати в групах та  швидко діяти в екстрених ситуаціях ; виховувати  почуття людяності, доброзичливості.

Обладнання: підручник, робочий зошит, презентація .

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація отриманих знань та вмінь людини.

(диктант по попередній темі)

3. Мотивація навчальної діяльності.

Чи була у вашому житті ситуація, коли ви спостерігали вивих чи перелом?

Ким і як надавалася ПМД в цьому випадку?

4. Вивчення нового матеріалу

Начало формыКонец формыТверді, або утримуючі, пов’язки накладають із метою позбавити хвору частину тіла рухливості, забезпечити їй спокій на тривалий час і у визначеному положенні. Вони застосовуються при переломах кісток кінцівок для транспортної або лікувальної іммобілізації, а також при запальних захворюваннях кінцівок, особливо суглобів (кістково-суглобний туберкульоз).

Транспортні і лікувальні шини

Ними переважно користуються для іммобілізації кінцівок.

Лікувальні шини застосовують у стаціонарах для лікування переломів кісток кінцівок. Шини мають бути досить міцними і легко керованими, забезпечувати надійну іммобілізацію. Виробляються з картону, дерев’яних дощечок (шини Дітерихса), пластмаси, поліетилену (шини надувні) або металу (шини Крамера, Есмарха) для лікування переломів методом витягування.

Транспортна іммобілізація

Основні вимоги є такими:

1. Шини мають бути міцними, портативними і простими.

2. Вони повинні іммобілізувати два–три найближчих суглоби.

3. Фіксуюча шина не повинна стискувати судини і нерви.

При закритих пошкодженнях шини накладають поверх одягу.

При відкритих — спочатку слід накласти стерильну пов’язку на рану. Шина має бути накладена міцно і запобігати зміщенню уламків, інакше крупні судини і нерви можуть пошкоджуватись уламками кістки.

Транспортні шини розподіляються на фіксуючі й дистракційні.

Фіксуючі шини забезпечують нерухомість ділянок тіла — це стандартні драбинчасті шини Крамера і сітчасті шини Есмарха. Зручними є синтетичні пластикові шини, пневматичні надувні шини. За відсутності спеціальних засобів користуються підручними засобами або імпровізованими шинами.

При переломі ключиці застосовують ватно-марлеві кільця.

При ушкодженні хребта і кісток таза — довгі дошки і щит, при ушкодженні стегна і кульшового суглоба — шини Дітерихса.

Техніка накладання транспортних шин на різні ділянки тіла

Шина на палець. Виготовляється з м'якого дроту (рис. 2.2). Палець зазвичай фіксується в положенні згинання в усіх між-фалангових суглобах. Шина, викладена ватою, моделю­ється відповідно до форми зігнутого пальця і прибинтовується спочатку до долонної поверхні і передпліччя, а потім до пальця.

Рис. 2.2. Шина на палець:

а) дротяна шина; б) шина, обгорнута ватою; в) фіксація шини до пальця

Шина на передпліччя. При переломі обох кісток передпліччя або при переломі однієї його кістки достатньою є фіксація тільки до ліктьового суглоба. При цьому користуються фанерою, доще­чкою, ширина якої відповідає ширині передпліччя, а довжина — відстані від основи пальців до ліктьового суглоба (рис. 2.3). Ши­ну викладають рівним шаром вати. На передньому краї шини ро­блять валик з вати. Це дає кисті можливість помірного тильного згинання. Шина прибинтовується до передпліччя і в ряді випад­ків може бути використана для тривалої фіксації. Якщо необхід­но фіксувати й ліктьовий суглоб, то зазвичай користуються зіг­нутою під прямим кутом дротяною шиною або скріпленими під прямим кутом двома фанерними шинами.

Рис. 2.3. Іммобілізація передпліччя

При відсутності стандартної шини користуються підручними засобами, як показано на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Іммобілізація передпліччя підручними засобами

 Шина на плече. При переломі плечової кістки шина повинна починатися від внутрішнього краю лопатки здорової сторони і виступати за кінчики пальців. Шину необхідно зігнути під пря­мим кутом відповідно до ліктьового і плечового суглобів. Рука фіксується зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Для того, щоб шина не зміщувалась, руку додатково фіксують косин- ковою пов'язкою (рис. 2.5, 2.6).

Рис. 2.5. Етапи моделювання драбинчастої шини

Рис. 2.6. Етапи накладання шини при переломі плеча

Шина на гомілку. Для фіксації гомілки користуються дротя­ними шинами. Для цього шину вигинають відповідно до форми задньої поверхні ноги і зігнутої під прямим кутом ступні. Викла­дають ватою і прибинтовують до кінцівки. Шина повинна охоп­лювати кінцівку від нижньої третини стегна до кінчиків пальців ступні (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Шина на гомілку

Шина на стегно. При ушкодженні можна іммобілізувати двома довгими шинами. Для цього беруть одну шину, розмір якої відповідає відстані від пахвової ямки до п' ятки, і другу, розмір якої відповідає відстані від пахової ділянки до п'ятки. Обидві шини вистилають ватою і прибинтовують круговими турами на гомілці, стегні, животі, грудній клітці. Правильно накладена шина забезпечує надійну іммобілізацію кінцівки, запобігає виник­ненню болю та інших тяжких ускладнень, які можуть бути при переломі стегнової кістки (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Види імпровізованої іммобілізації при переломі стегна

При переломах хребта постраждалого укладають на де­рев'яному щиті в положенні на спині або на животі.

5. Закріплення

-  Для тимчасової іммобілізації шини дуже зручні. Однак слід пам'ятати, що металеві і дерев'яні шини навіть у тому випадку, коли вони добре вистелені м'якою прокладкою, завжди можуть тиснути на яку-небудь частину тіла. Навіть незначна, але тривала незручність викликає болі і пролежні, які важко лікувати.

-  Відповіді учнів на питання вчителя.

6.  Підсумок уроку.

     7. Домашнє завдання. 

Опрацювати конспект. Підготувати повідомлення транспортування потерпілих.