Якщо тіло одного організму стає середовищем для життя другого, між ними виникає симбіоз. Симбіоз – співіснування різних видів організмів. Симбіонт має бути меншим за свого хазяїна. Симбіонту потрібні шляхи заселення нового хазяїна. Величезна кількість нащадків (1.5 млн.)Розмноження: нестатеве, партеногенетичне чи герматофродитне. Оселення на тілі хазяїна, що забеспечує розселення симбіонта. Зовнішнє та внутрішнє середовище хазяїна
Зовнішні симбіонти схожі на споріднені організми, що вільно проживають. Зовнішні симбіонти не втрачають контакт із навколишнім середовищем. Всі абіотичні фактори симбіонт буде відчувати так, як і хазяїн, але дещо слабше. Споріднені види симбіонтів подібні до тих, що вільно проживають. Органи прикріплення симбіонта до тіла хазяїна
Симбіотичні відносини можуть бути корисними чи завдавати шкоди хазяїновіМутуалізм (від лат. «взаємний») – взаємовигідне існування симбіонта і хазяїна. Коменсалізм (від лат. «разом і трапеза») – співіснування, корисне для одного виду і ані шкідливе, ані корисне для іншого. Паразитизм (від гец. «дармоїд») – співіснування, корисне для одного виду, але шкідливе для іншого. Наслідком відносин організмів є їх спільна коеволюція