Презентація "Особливості окупаційного режиму та Руху Опору на окупованих територіях"

Особливості окупаційного режиму та Руху Опору на окупованих територіях

Здійснюючи агресію в Європі, Азії й Африці, країни Троїстого пакту проводили жорстоку окупаційну політику, яка включала нещадну експлуатацію та пограбування поневолених народів, жахливі знущання, терор і масове винищення населення.

Претенденти на світове панування, взявши за основу расові теорії, проголошували «новий порядок», суть якого зводилася до ліквідації всіляких прав людини та демократичних свобод, до грубого насильства і безправ’я, геноциду щодо «неповноцінних народів» — слов’ян, євреїв, циган. Окупація — форма контролю агресорів над загарбаними територіями.

«Новий (світовий) порядок» — назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях.«Новий порядок», запроваджений загарбниками, складався з трьох систем:- масового знищення людей- пограбування- експлуатації людських і матеріальних ресурсів

Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор. Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС). Терор — знищення і залякування ворога насильницькими засобами.

5 травня 1940 р. план "Ост" було подано Гітлеру, який затвердив його як директиву. Цим планом передбачалися колонізація Радянського Союзу і країн Східної Європи, знищення мільйонів людей, перетворення на рабів рейху залишених живими росіян, українців, білорусів, поляків, чехів та інших народів Східної Європи.

Планувалося виселити протягом 30 років 65% населення Західної України,75% населення Білорусі, 80-85% поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Литви, Естонії — всього 31 млн чоловік. Пізніше німецьке керівництво збільшило число осіб, які підлягали виселенню зі Східної Європи, до 46-51 млн. Намічалося на вивільнені землі переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, що залишалися (за розрахунками гітлерівців — близько 14 млн), поступово "понімечити".

Документи нацистського рейху свідчать, що СРСР підлягав розчленуванню і ліквідації. На його території передбачалося утворити чотири рейхскомісаріати — німецькі колоніальні провінції "Остланд", "Україна", "Москва", "Кавказ", управління якими мало здійснюватися спеціальним "східним міністерством" під орудою А. Розенберга.

Остарбайтер (з нім. — «східний робітник») — німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій під час Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

Геноцид (від грец. genos — рід, плем’я і латин. caedo — вбивати) — знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення умов, не сумісних із життям.

Концентраційний табір (концтабір) — місце для ізоляції і утримання «небажаних елементів», переважно в нелюдських умовах, які оголошувалися ворогами режиму.

Табір смерті — територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей. Шість таборів смерті (Освенцім (Аушвіц),Треблінка, Собібор, Майданек, Белжець, Хелмно) були створені для знищення євреїв. Як висловився один есесівець: це були «прості, але справно працюючі конвеєри смерті». Процес знищення партії в’язнів займав одну-дві години. Пережили ці табори декілька сот людей.

У 1942 р. керівництво Німеччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі. По всій її території запрацювали "фабрики смерті", концентраційні табори. Голокост — планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами голокосту стали 6 млн євреїв (в Україні — 1,4 млн). Це складало близько 63 % європейського і 36 % світового єврейства.

Рух Опору — це визвольний рух проти нацизму і фашизму і встановлених ними порядків, за відновлення національної незалежності і державного суверенітету окупованих країн, а також країн фашистського блоку, за більш справедливий і демократичний устрій після визволення.

Мета Руху Опору:- звільнити окуповані країни від фашистів- відновити національну незалежність окупованих держав- ліквідувати реакційні порядки і провести демократичні перетворення в країніХарактер Руху Опору :- визвольний, інтернаціональний, патріотичний, демократичний, прогресивний

Форми боротьби:антифашистська пропаганда і агітація, видання і поширення підпільної літератури, страйки, диверсії і саботаж на підприємствах, що випускали продукцію для окупантів, і на транспорті, збройні напади з метою знищення зрадників і представників окупаційної адміністрації, збір розвідувальних відомостей для армій антифашистської коаліції, партизанська війна. Вищою формою було всенародне збройне повстання.

В деяких країнах (Югославія, Польща, Чехословакія, Франція, Бельгія, Італія, Греція, Албанія, В'єтнам, Малайя, Філіппіни) рух спротиву переріс в національно- визвольну війну проти фашистських загарбників. У Югославії і Албанії національно-визвольна війна проти окупантів злилася з громадянською війною проти внутрішньої реакції, що виступала проти визвольної боротьби своїх народів.

У таких країнах, як Нідерланди, Данія, Норвегія, головними формами руху опору були страйковий рух і антифашистські демонстрації. У Німеччині головними формами руху опору були ретельно законспірована діяльність підпільних антифашистських груп по залученню робітників до боротьби проти фашизму, поширення агітаційних матеріалів серед населення і в армії, надання допомоги викраденим до Німеччини іноземним робітником і військовополоненим і тому подібне.

Найбільш активним Рух Опору був у Франції, Норвегії, Бельгії, Польщі, Югославії, Албанії, Греції. У Франції, Югославії, Польщі Рух опору був неоднорідним. Виділялись 2 течії – національна і комуністична.

У Франції національна течія була представлена Організацією «Вільна Франція» на чолі з генералом Шарлем де Голлем, а комуністична –партизанськими загонами (макі), створених Комуністичною партією Франції (КПФ). Особливість французького руху Опору: тісна співпраця всіх течій.

В Югославії національна течія була представлена Організацією четників генерала Д. Михайловича (чета — загін), а комуністична – Народно-визвольною армією під командуванням Й. Броз Тіто. Особливість руху Опору в Югославії: протиборство між течіями руху Опору.

В Польщі національна течія була представлена Емігрантським урядом у Лондоні і підпорядкована йому Армія Крайова під командуванням генерала Бур-Комаровського, а комуністична – Польською робітничою партією і створеною нею Армією Людова. Особливості руху Опору в Польщі - значний авторитет серед населення Армії Крайової, керованої з Лондона емігрантським урядом, та Армії Людової, створеної Польською робітничою партією (комуністичною). Існували серйозні розбіжності між двома силами Опору.

Рух Опору в Данії та Норвегії зародився і розвивався в дещо інших умовах, ніж в інших країнах Європи. Спочатку Опір вівся тільки мирними засобами. Перехід до активних бойових дій стався пізніше, ніж в інших країнах Європи. Партизани закликали бити окупантів друкованим словом, зброєю, псувати обладнання тощо . Особливості руху опору в Данії і Норвегії - утворення об'єднаної бойової організації, куди ввійшли не тільки члени лівих партій, але й члени правих та монархічних об'єднань, організація стала називатися «Громадянські партизани».

У Греції також виник Національно-визвольний фронт, до складу якого увійшли представники Аграрної. Соціалістичної, Комуністичної партій, Союзу народних демократів та інших організацій. Створення єдиного антифашистського об'єднання дало поштовх масовій антифашистській боротьбі. Грецька національно-визвольна армія на кінець 1943 р. налічувала 40 тис. бійців.

У 1942 р. чеські парашутисти організували вбивство гітлерівського намісника Гейдріха. Особливо бойовий характер мали дії словацьких партизан. Влітку 1944 р. в Словаччині розпочалося збройне національне повстання, що тривало два місяці. У березні 1945 р. було створено Національний фронт чехів і словаків, що значно активізувало партизанську боротьбу на завершальному етапі війни.

Яскраву сторінку в літопис заснування таємних антифашистських груп вписали в'язні шести концтаборів, розташованих на території Німеччини. Члени цих конспіративних осередків, ризикуючи життям, робили все можливе, щоб врятувати своїх друзів по нещастю, які конали в камерах Заксенхаузена, Бухенвальда, Дахау, Равенсбрюка, Флоссенбурга й Маутхаузена.

Підпільна організація в'язнів у Бухенвальді, попри особливий контроль охорони, була одною з найсильніших. До неї входило 56 бойових груп, у яких нараховувалося 1176 ув'язнених, серед них 400 - з України. Організацію очолювали генерали Д. М. Карбишев та І. М. Скугарьов, майор С. А. Ткаченко, офіцери А. Пирогов та М. Козловський.

У Собіборі діяло підпілля, що планувало втечу в'язнів з робочого табору. У вересні 1943-го серед привезених в робочий табір євреїв з Мінська, була група радянських військовополонених. Один з них, кременчужанин лейтенант Олександр Печерський, став організатором і керівником повстання. повстанці змогли вбити 11 есесівців з персоналу табору, але заволодіти збройним складом не вдалося. Охорона відкрила вогонь по в'язнях і вони були змушені прориватися з табору через мінні поля. Їм вдалося перейти охорону і відійти в ліс. Повстання в Собіборі виявилося єдиним вдалим концтабірним повстанням.

2 серпня 1943 року в’язні Треблінки, озброєні лопатами і деякою зброєю, яку вдалося вкрасти з арсеналу, підпалили частину табору, і продерлися крізь колючий дріт. Багатьох упіймали та вбили, але частина в’язнів зуміла втекти. Їх було кілька десятків і вони пережили Другу світову війну. Одним із тих, хто врятувався з “треблінского пекла” був Шмуель (Самуель) Вілленберг.

Характерною рисою Руху Опору в Європі було те, що до складу партизанських загонів, диверсійних і розвідувальних груп входили представники різних народів, втікачі з концентраційних таборів. 

Патріотичний та антинацистський рух Опору відіграв визначну роль у перемозі над фашизмом. І хоча його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби проти ворога за свободу і незалежність своїх країн, їхня діяльність суттєво послаблювала ворога і наближала перемогу.

Дякую за увагу!С. Маєвська