Презентація "Особливості романтизму як художнього напряму"

Особливості романтизму як художнього напряму, його естетичні принципи

Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Англії й Франції. Поширився з початку 19 століття в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки.

Характерними ознаками романтизму є: Заперечення раціоналізму, що панував у добу Просвітництва, культ почуттів людини. Увага до особистості, її індивідуальних рис. Провідні мотиви – самотність, світова скорбота(національна туга) та романтичний бунт і нескореність.Історизм творів і захоплення фольклором.

Етапи літератури в романтизміРанній романтизм (кін. XVIII — поч. XIX ст.) Риси притаманні цьому періоду — це універсалізм, прагнення охопити буття в його повноті, тісний зв'язок з філософією, тяжіння до символу й міфу як найбільш адекватних форм художнього вираження, розлад з дійсністю. (Дж. Байрон, Вальтер Скотт, Е. Гофман, Г. Гейне)

Зрілий романтизм (20-40 р.р. XIX ст.) Друга хвиля розпочалася після Липневої революції у Франції та після повстання у Польщі. Найкращі твори в цей час пишуть у Франції — Віктор Гюго, Ж. Санд, Олександр Дюма; у Польщі — Адам Міцкевич, Юліум Словацький; в Угорщині — Шандор Петефі. У цей період романтизм широко охоплює живопис, музику, театр. Пізній романтизм (після революції 1848 р.). В цей період романтизм набуває якостей демонізму.

Течії в літературі в романтизміНародно-фольклорна (початок XIX ст.) — течія, орієнтована на фольклор та народно-поетичне мислення. Представники цієї течії збирали народну поезію й черпали з неї мотиви, знаходили в ній архетипи своєї творчості. Їх приваблювала простота поетичного вислову.«Байронічна» (представники: Дж. Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич, О. Пушкін, М. Лермонтов). Завершене втілення течія отримала саме у творчості Байрона, тому і дістала таку назву. Набула особливостей розчарування і меланхолії, депресії, «світової скорботи». Ці «негативні емоції» стали провідними ліричними мотивами, що визначали емоційну тональність творів.

Гротескно-фантастична або «гофманівська» (за іменем найвідомішого представника А. Гофмана). Основна риса цієї течії — перенесення романтичної фантасмогорії до сфери повсякденного життя, тобто побуту, їх переплетіння, внаслідок чого убога сучасність постала у примхливому гротескно-фантастичному висвітленні. Утопічна течія. Набула значного розвитку у літературі 30-40-х р. XIX ст.,представниками якої були: Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне. Вона ніби була протиставленням для «Байронічної» течії, оскільки проповідувала оптимістичний погляд на життя, його перспективи, переносила акцент з критики на ствердження позитивних тенденції і цінностей життя.

Ознаки романтичного твору. Немає дистанції між героєм і автором;Автор не засуджує героя, навіть якщо зображує його духовне падіння. Винний не герой – винні обставини, що склалися.;Зображення переживань героя, ставлення героя до життя є важливішим за зображення самого життя.

Романтичний герой – це індивідуаліст, людина, яка пройшла у своєму розвитку дві стадії: до зіткнення з похмурою реальністю вона прагне подвигу та має бажання перебудувати світ; зіткнувшись з реальністю, герой усе ще вважає цей світ похмурим, нікчемним та підлим. Стає циніком та песимістом.

Романтизм у архітектурі

Романтизм у мистецтві