Презентація "П'єр де Ронсар "До того, як любов у світ прийшла".

П’єр Ронсар – відомий французький поет XVI ст., представник епохи Відродження. Ще за життя Ронсара визнали “принцом поетів”. Народився 1524 року в замку Ла-Поссоньєр, у долині річки Луари (провінція Вандомуа) у багатій вельможній родині. Майбутній поет змалечку здобув домашню освіту, а у віці дев’яти років був відправлений до Наваррського коледжу в Парижі. Після навчання у Парижі служив пажем у Франциска I, потім при шотландському дворі. З 1554 був придворним поетом Генріха II. Після смерті Карла IX (1574) впав у немилість і остаточно віддалився від двору. Помер Ронсар у Сен-Ком-сюр-Луар 27 грудня1585р.

Творчість П’єра де Ронсара. Перший вірш був надрукований у 1547 році. У своїх творах він оспівував радість життя, кохання (збірки «Любовні вірші», 1552–53; «Продовження любовних віршів», 1555; цикли «Нове продовження любовних віршів», 1556; «Сонети до Єлени», 1578), писав вірші на громадянські, патріотичні, філософські теми (збірки «Оди», 1550–32; «Гімни», 1555–56). В «Роздумах про бідування цього часу» (1560–62), «Застереженні французькому народу» (1563) засуджував релігійні війни. Автор збірок «Елегії» (1565), мадригалів, епітафій. В останні роки життя працював над епічною поемою «Франсіада» (1572, незакінчено).

Символи кохання. Закохані птахи символізують кохання і дружбу між двома людьми. Їх часто зображують разом, сидячими на гілці або пліч-о-пліч. Троянди - традиційний символ любові та прихильності, їх часто дарують як подарунок на День святого Валентина. Вони бувають різних кольорів: червоні троянди символізують романтичне кохання, а білі - дружбу або чисте кохання. Серця символізують кохання, пристрасть і прихильність. Аму́р (лат. Amor — любов), Купідон (лат. Cupido — бажання) — у римській міфології — бог кохання, пристрасті й невідворотності любові.«Замок кохання» — навісний замок, який символічно втілює почуття закоханих і молодят одне до одного і виступає запорукою їх вірності. «Замки кохання» вивішують на мостах, ліхтарях тощо. Вони бувають маленькі і великі, з іменами або без імен, різної форми й конструкцій.

Легенда про Купідона За переказами давніх римлян, Купідона (Амура) народила богиня кохання Венера. Він мав крила і запальний характер. Вважали, що Купідон прилітає без запрошення і може проникнути куди завгодно: чи то оселі знаті, правителя, чи будинок бідняка, чи навіть обитель богів. Амур мав зухвалий характер та іноді міг пустити стріли, які в нього завжди були із собою, у серця нерівних за віком чи фінансовим становищем людей. Римляни частіше зображали Амура не дитиною, а юнаком. За легендою, сам Купідон був закоханий у земну дівчину – Психею – і одружився з нею. Він приховав від дружини своє божественне походження, але сестри дівчини розповіли їй, що Амур насправді не звичайна людина, а божество. Вона якось вирішила простежити за чоловіком, але він її помітив. Не в змозі пробачити недовіру, Амур покинув дружину. Психея почала боротися за свою любов. Пройшовши випробування, які їй приготувала Венера, вона знову знайшла щастя з Купідоном і саму її зарахували до сонму богинь. Купідон – один із найпоширеніших у культурі романтичних символів. Особливо популярним його зображення стало в епоху Відродження. Зазвичай він не був головним персонажем картин художників, але допомагав передати характер полотна. Якщо на картині був ангел зі стрілами, сумнівів не було: головні герої переживають любовну пригоду. Образ Амура почали широко застосовувати в оформленні побутових приміщень. Оголених дітей-ангелів (іноді зі стрілою й цибулею) з рум'яними щоками, часто в поєднанні з квітами, стали зображати на стелях спалень і будуарів, а в окремих випадках – і парадних залів. У День святого Валентина, який святкують 14 лютого, образ Купідона використовують для декору приміщень, пакування подарунків, у це свято дарують статуетки бога любові. Люди увічнили ім'я бога любові й на небі: на честь Ерота названо астероїд Ерос, відкритий 1898 року, та астероїд Купідон У 2003 році на честь бога кохання назвали супутник Урана – Купідон.

Про кохання сказано так багато, що важко вибрати найвлучніші слова. Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання (П'єр де Ронсар, Генріх Гейне, Роберт Бернс, Адам Міцкевич)“Любов — це неприборкана сила. Коли ми намагаємося її контролювати, вона руйнує нас. Коли ми намагаємося її ув’язнити, вона поневолює нас. Коли ми намагаємося її зрозуміти, вона залишає нас розгубленими та збентеженими” Пауло Коельо“Кохання таке коротке, а намагання забути таке довге” Пабло Неруда

Паспорт твору. Автор. П'є де Ронсар (1524-1585) – французький поет. Видано. У сонетному циклі "Кохання до Кассандри" 1552-1553рр. Літературний рід. Лірика. Вид лірики. Інтимна. Жанр. Сонет. Стиль. Класицизм. Мотив. Роздуми поета про велику силу кохання.Ідея. Возвеличення сили любові, необхідність цього почуття для людей. Художні засоби і прийоми. Епітети: "теплим сяйвом", "незмірна сила", "любовний пломінь", "душу осмутнілу"; метафори: "любов у світ прийшла", "душа несміливо жила, Без ладу й форми у мені бродила", "з очей сяйво розлила", "дух у мені наповнився блаженством", "любов дала життя, і рух, і силу, І душу відродила осмутнілу"; уособлення: поява любові ототожнюється з появою чогось живого. Провідні образи. Любов, душа ліричного героя.

Возвеличення сили кохання, що оживляє душу. У своєму сонеті “До того, як любов у світ прийшла…”, П'єр Ронсар розмірковує про силу кохання і його вплив на людину. Він описує період життя до зустрічі з коханою як порожній та осмутнілий, але кохання приносить відновлення, нове значення та життєву енергію.

Вірш "До того, як любов у світ прийшла" зачаровує вже майже 500 років поціновувачів любовної лірики.