Презентація "П.Коельйо «Диявол і сеньорита Прим»"

Пауло Коельйо«Диявол і сеньорита Прим»Бойко І. М. Для 10 кл. В умовах карантину

Пауло Коельйо. Па́уло Кое́льйо (Коельо) ( нар.1947, Ріо-де-Жанейро) — бразильський письменник, романи якого перекладено багатьма мовами світу. Найвідоміші твори:«Диявол і сеньйорита Прим»«Алхімік»«Біля ріки Ріо-П'єдра сіла я й заплакала»«П'ята гора»«Книга Воїна Світла» «Вероніка вирішує померти»«Паломництво» або «Щоденник мага»«Алеф» тощо

В вересні 2004 року Пауло Коельо став почесним гостем XI Форуму видавців у Львові.

Стара Берта вже 15 років кожен день виходила з дому та сідала на стілець біля дверей. Вона була дуже стара та самотня. Вона чекала. І от того ранку вона побачила, як крутим схилом до єдиного в містечку Віскос отеля йде незнайомець. А супроводжує його диявол…А Віскос був містечком, що вимирає. В ньому лишилось 281 мешканців, наймолодшою була дівчина-сирота Шанталь Прим, яка працювала в тому самому отелі прибиральницею та офіціанткою.

Незнайомець закопав в лісі 10 зливків золота вагою по 1 кг. А один лишив. Він запропонував 1 зливок Шанталь, якщо вона зможе переконати жителів міста порушити заповідь «не вбивай». 10 зливків отримають жителі міста.І на це їм чужинець дав тиждень.«Для чого ти це робиш?» – запитала Шанталь.«Будь-яка людська істота на землі за сприятливих умов прагне творити зло. Я хочу перевірити цей постулат,» – відповів чужинець»(с.28)

Чужинець розповідає Шанталь свою історію. Він каже, що був бізнесменом, мав дружну та двох дочок. Його кампанія випускала зброю. Одного разу його родину викрали терористи. Вони хотіли в якості викупа зброю. Чоловік звернувся до поліції. Терористів знешкодили, але вони встигли вбити дружину та дочок бізнесмена.І тепер він хоче перевірити, що ж зазвичай перемагає у двобої Добра і Зла…

Ідуть дні, а Шанталь не може зрозуміти, що їй робити. Для їх міста 10 зливків – порятунок. Але люди стануть злочинцями, а вона – підштовхне їх до злочину. А може, їй забрати зливок та поїхати геть? І вона розуміє, «що людина не може втілити свої мрії <…> коли вона до цього не готова» (с.51)

Чужинець розповідає в барі легенду про картину Леонардо «Тайна вечеря». Художник хотів втілити Добро в образі Ісуса та Зло – в образі Юди. І шукав моделі. Якось в церкві він побачив хориста, що став моделлю Христа – юного, невинного. Коли ж почав шукати модель Зла, то довго не міг знайти. Пройшло 3 роки. Якось художник побачив в канаві юнака, бридкого, брудного, п'яного. З нього й написав Юду. А потім з жахом впізнав хлопця: 3 роки тому він був моделлю Христа. «Може, у Добра і Зла – одне і те саме обличчя. Все залежить від того, коли вони зустрічаються на нашому шляху»(с.55)

Перед тим, як передати жиелям міста доручення чужинця, Шанталь розповідає місцеву притчу. У лісі жив св. Савиній. А в місті – жорстокий розбійник Ахав. Якось Савиній попросився до Ахава переночувати . І спокійно заснув, не боячись розбійника. А Ахав не спав всю ніч. І на ранок став іншим. Він звелів на площі містечка побудувати шибеницю. На свято всі зібрались на площі, Ахав зірвав тканину, що закривала шибеницю, і сказав, що у мешканців є два шляхи: жити чесно або піти з міста. Шибениця простояла 10 років, ніхто жодного разу не порушував закон. Через 10 років Ахав звелів розібрати шибеницю і поставити хрест. «Люди поводяться як належить не тому, що поважають закон, а тому що бояться кари. У кожного з нас в душі є ця шибениця» (с.100)

На наступний день Шанталь з подивом побачила, як змінилось ставлення до неї жителів: вони всі вважали, що вона винна в тому, що штовхає їх до злочину. Не чужинець, не парі, а вона… І дівчина приходить поговорити з Бертою. А та розповіла притчу про рай і пекло. Якось йшли чоловік, кінь і пес, було дуже жарко, всі хотіли пити. Раптом чоловік побачив чудове місто з фонтаном, яке сторожа назвала раєм. Але пускали сюди лише людей. Чоловік пішов далі. Побачив невелике селище з джерелом. Йому дозволили зайти з псом і конем і всім напитись. І це місце назвали Раєм. Коли чоловік здивувався, чому місту дозволяють привласнити назву рай, йому пояснили, що «там залишаються ті, хто виявився здатним зрадити кращих друзів» (с.127)

Берта, яка дуже сумує за своїм померлим чоловіком, розповідає Шанталь притчу про те, як загинув її чоловік. Він був єгерем і консультував тих, хто приїжджав на полювання. Він ставив банку, відходив на 50 м., просив зав'язати собі очі і стріляв. Не влучав. І пояснював: «Я тільки що навчив тебе найважливішої в житті речі. Кожного разу, як захочеш досягти чогось, дивись уважно, сконцентруйся і намагайся точно зрозуміти, що тобі потрібно. Не можна йти до мети з закритими очима» (с.71)Одного разу горе-мисливець, не дослухавши єгеря, вистрелив і влучив йому в шию…

Шанталь іде до лісу, щоб викопати золото. Її та чужинця мало не вполював вовк. Шанталь розповідає чужинцю місцеву притчу. Ахав встановив в Віскосі день прощення. В цей день люди міста йшли до найвищої гори з двома сувоями. На одному писали, чим згрішили перед Богом, на другому – чим Бог завинив перед ними. Вони просили прощення і самі прощали Бога…

Священик під час проповіді підштовхує вірян до злочину…На нараду збираються мер, священник і «батьки» міста. Вони обговорюють, хто має стати «жертвою» і хто має здійснити «жертвопринесення». Спочатку обирають Шанталь. Потім зупиняються на Берті, бо стара і нікому не потрібна. Вирішили, що всі чоловіки міста мають прийти в ліс до великого каменя зі своїми рушницями. Деякі рушниці буде заряджено холостими набоями. Всі мають вистрелити в Берту, і кожен буде думати, що його постріл не був смертельним.

Священик розмірковує: «Зло має проявитись та втілитись, щоб люди зрозуміли цінність Добра» (с.207). Під час загальних зборів всі жителі міста приймають цей план «жертвопринесення». І ніхто не сказав: «Я не згоден»

Священик приходить до Берти, щоб відвести її до великого каменя. Вона каже: «Падре, ви прирекли на жертву ні в чому не винну жінку, яка не може вам противитись. Будьте ви прокляті! І ви, і це місто, і всі його жителі».«Берта була впевнена: ніколи Зло не приведе за собою Добро, як би не хотіли її краяни вірити в це» (с.213)Берту, якій дали снодійне, несуть до каменя, але ніяк не можуть прилаштувати, щоб зручно було стріляти в неї. «Картина получилась жахлива – жінка на колінах одвернулась від людей , руки підняті до неба, ніби вона до когось молилась або про щось молила»… (с.221)

Коли мер готовий вже скомандувати: «Вогонь!», з'являється Шанталь. «В давні часи були люди, які називали себе алхіміками… Сьогодні ви хочете зробити те ж саме – змішати свинець з кров'ю, бо впевнені, що він перетвориться в те саме золото, що ми тримаємо в руках. З одного боку, ви абсолютно праві. З іншого – золото, яке так швидко потрапило до ваших рук, так само швидко з них і спливе». (с.225)

Шанталь говорила, що чужинець може їх обманути…І жителі Віскоса почали опускати рушниці й по одному йти геть. «-От це золото належить відтепер місту Віскосу, -- сказав чужинець.- Воно належить не Віскосу, а мені…» (с.232)І от Шанталь йде з Віскоса, попрощавшись лише з старою Бертою, яка знову сидить на стільці біля дверей свого будинку.

Визначити проблематику твору. Людина сама відповідає за свої вчинки. Моральних норм люди мають дотримуватись не за страх, а за совість. Не можна отримати щастя, відібравши чуже життя (щастя)Щоб отримати результат, треба багато працювати, а не чекати, що хтось все дасть задурно. Проблема вибору Це твір про боротьбу між Добром і Злом в душі кожної людини

Проблемні питання. Поміркуй, що би було, якби мешканці Віскоса все ж вбили Берту?А що би сталось, якби чужинець віддав їм золото?А якби люди вбили, але не Берту, а Шанталь? Щось би змінилось?Чому в творі саме священик першим вголос (хоча й не прямо) говорить про можливість цього злочину?Як ви думаєте, чому і на початку, і в кінці твору автор пише, що Берта сидить біля дверей і дивиться на Віскос? Що це за алегорія? Яку роль в творі відіграють притчі, що розповідають різні персонажі?

Використані джерелаhttps://illustrators.ru/albums/880?slider_order=positionhttps://fluxblog.com.ua/paulo-coelho/ https://www.yakaboo.ua/o-demonio-e-a-srta-prym.html Аудіокнига https://litportal.ru/avtory/paulo-koelo/kniga-dyavol-i-senorita-prim-756104.html. Пауло Коельо. Диявол і сеньорита Прим. –Софія, 2005. – 240 с.(переклад Бойко І. М.)Ілюстрації Анастасії Лебедєвої Та Владислава Ерка