Презентація "Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва. Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава"

Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва. Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава

Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого Собору. 1108—1113 рр. Холмська ікона Богородиці (візантійска традиція). XI ст. Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими. Початок XII ст. Дорогобузька ікона Богородиці. Остання третина XII ст. Успенський собор у Володимирі. 1161 р. Реконструкція. П'ятницька церква в Чернігові. Кінець XII ст. Церква Святого Пантелеймона в Галичі. Кінець XII ст. Вежа в селі Стовп поблизу Холма. Середина XIII ст.

Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого Собору. 1108—1113 рр.

За ранньою давньоруською традицією був оздоблений собор Михайлівського Золотоверхого монастиря, збудований на початку XIІ ст. Розписи його частково збереглися. Головний вівтар собору прикрашали мозаїки за схемою, що нагадувала софійську: угорі — Оранта, нижче — сцена причастя та святителі. Уявлення про особливості михайлівських мозаїк дає велика композиція «Євхаристія». Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого Собору. 1108—1113 рр.

Мозаїки й фрески Михайлівського Золотоверхого почали знімати 26 червня 1934 року під орудою професора В. Фролова, керівника мозаїчної майстерні Ленінградської Академії мистецтв. Працювали поспіхом, тож урятувати вдалося дуже мало. Мозаїчну композицію «Євхаристія» перенесли на хори Софійського собору. Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого Собору. 1108—1113 рр.

2. Холмська ікона Богородиці (візантійска традиція). XI ст. Холмська Чудотворна ікона Божої Матері — це унікальна пам’ятка візантійського мистецтва XI—XII століття, одна з найшанованіших християнських святинь. Вона виділяється своєрідною іконографією. Вона намальована на трьох кипарисових дошках.

2. Холмська ікона Богородиці (візантійска традиція). XI ст.Її голова нахилена до правого, сильно скошеного плеча, прихованого головою та постаттю Христа. Ліве плече розбудоване значно активніше, проте його оригінальний контур, можливо, спотворений утратами авторського прошарку. Перед Марією зліва, на її правій руці. напівсидить Христос-Емануїл, виділений на тлі темної плями її мафорію світлим золотистим колоритом одягу.

3. Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими. Початок XII ст. Свенсько-Печерська ікона Божої Матері була написана преподобним Аліпієм Печерським (близько і 114). На іконі зображена Божа Матір, що сидить на престолі, на колінах у Неї Богонемовля. Праворуч від трону стоїть преподобний Феодосій, а ліворуч — преподобний Антоній Печерські. Свенсько-Печерська ікона Божої Матері була написана преподобним Аліпієм Печерським (близько і 114). На іконі зображена Божа Матір, що сидить на престолі, на колінах у Неї Богонемовля. Праворуч від трону стоїть преподобний Феодосій, а ліворуч — преподобний Антоній Печерські.

У Дорогобузькій іконі проступають локальні ознаки Волинської ікони. При всій монументальності постаті Марії плечі в неї вузькі й вельми похилі. Для всієї композиції характерна округлість, завершеність малюнка й пластичність форми. Обличчя облямоване прекрасно орнаментованою широкою стрічкою, що немовби світиться, кидаючи неяскраві рефлекси на лик Марії.4. Дорогобузька ікона Богородиці. Остання третина XII ст.

4. Дорогобузька ікона Богородиці. Остання третина XII ст. Риси Богородиці східні, їх ще не торкнулася українізація ликів святих, яка настане дещо пізніше. Але якраз східна зовнішність Матері Божої з неодмінно збільшеними очима допомогла анонімному волинському майстрові передати унікальну промовистість Марії, її зверненість до кожного віруючого, що приходить до неї.

5. Успенський собор у Володимирі. 1161 р. Реконструкція

5. Успенський собор у Володимирі. 1161 р. Реконструкція. Місто Володимир славне своїми пам’ятками архітектури. Це Успенський собор із розписами Андрія Рубльона і Данила Чорного, Дмитровський собор І знаменита білокам’яна тріумфальна арка «Золоті ворота». Володимир був заснований князем Володимиром Мономахом у 1108 році. Із цього приводу, як повідомляє літопис, «відбувся грандіозний бенкет». Через кілька десятиліть інший російський князь Андрій Боголюбський проголосив місто загальноросійською столицею. Монголо-татарське нашестя підірвало міць Володимира, і в XIV столітті першість перейшла до Москви.

5. Успенський собор у Володимирі. 1161 р. Реконструкція. Найбільша споруда часу Андрія Боголюбського — Успенський собор у Володимирі (1158—1161). Поставлений у центрі міста на високому березі річки, він став основною ланкою чудового ансамблю. Хоча після пожежі 1185 року собор був забудований із трьох боків, отримав нову вівтарну частину і додаткові чотири кутові, первісний вигляд його ясний. Стрункі пропорції і висота шестистовпного храму підкреслені вишуканим декором: аркатурно-колончатий пояс охоплює стіни, лопатки ускладнені тонкими напівколонами з пишними листяними капітелями. Колонки широких перспективних порталів мали різьблені капітелі, а деякі архітектурні деталі — обкутті золоченою міддю; шолом двенадцативіконного барабана глави виблискував золотом. Настільки ж ефектний був і інтер’єр, добре освітлений і багато прикрашений дорогоцінним начинням. Величний і врочистий Успенський собор образно стверджував ідею верховенства володимиро-суздальської землі, перетворюючи її столицю в церковний і політичний центр Русі,

5. Успенський собор у Володимирі. 1161 р. Реконструкція

6. П'ятницька церква в Чернігові. Кінець XII ст. П’ятницька церква названа на честь Параскеви П’ятниці, яка вважалася покровителькою торгівлі. Час її заснування кінець XII — початок XIII ст. Зроблена в стилі давньоруської архітектури. П’ятницька церква, збудована, можливо, видатним майстром Петром Милонєгом. Це невеликий храм з чотирма опорними стовпами й однією банею. Її особливість утому, що чотири стовпи, які несуть за допомогою арок високу баню, розставлені широко, а оскільки бічні приміщення вузенькі, то на фасаді арочне завершення має тільки центральна закомара, тоді як бічні — лише у чверть кола.

6. П'ятницька церква в Чернігові. Кінець XII ст. Храм сприймається як дивовижний стовп-башта. Це враження посилюється тим, що апсиди мають незначний виступ і не дуже високі. Стрункі маси храму, їх рух угору підсилюють складного профілю пінкові пілястри та граціозні півколонки підбанника, В інтер’єрі немає складних членувань, нагромадження планів із великим числом арочних отворів; тут усе ясно, все підпорядковане одному — пориву вгору, до світла, до зеніту бані — висотному розкриттю простору. В архітектурі цієї споруди втілені високі народні ідеали, горда свідомість сили, його художні й естетичні погляди.

7. Церква Святого Пантелеймона в Галичі. Кінець XII ст. Церква Святого Пантелеймона — найстаріший і єдиний зі збережених храмів Галицько-Волинського князівства, заснований у 1194 році князем Романом Мстиславичем. Розташований у селі Шевченкове поблизу сучасного Галича (Івано-Франківська область). Це монументальна хрестобанна церква зі зразками вишуканої білокам'яної різьби і численними рисунками та графіті на стінах. Раніше була розташований у центрі добре укріпленого городища.

7. Церква Святого Пантелеймона в Галичі. Кінець XII ст. У теперішній час церква Святого Пантелеймона входить до складу Національного заповідника «Давній Галич», а також є діючою греко-католицькою церквою. У споруді церкви Святого Пантелеймона переплелися риси староукраїнської і романської архітектур. Вона являє собою чотиристовпний хрестово-банний храм, у якому на підпружних арках, що спираються на стовпи, здіймається кругла баня з купольним завершенням.

7. Церква Святого Пантелеймона в Галичі. Кінець XII ст.

8. Вежа в селі Стовп поблизу Холма. Середина XIII ст. Вежа у Стовпі — руїни середньовічної вежі у селі Стовп на Холмщині, на відстані восьми кілометрів від Холма. Найстаріша мурована будівля на теренах сьогоднішньої східної Польщі, що не має відомих аналогів. Вежа була збудована наприкінці XII ст. з тесаних блоків вапняку. Вірогідно, її заклав князь Данило Галицький біля дороги до його стольного Холма на штучно насипаному пагорбі.

8. Вежа в селі Стовп поблизу Холма. Середина XIII ст. Вежа має зовні план прямокутника (6,6 на 5,7 м) та круглий внутрішній простір діаметром 3—3,6 м, що переходить у верхніх ярусах у восьмикутник. До сьогодні дійшли мури трьох ярусів вежі висотою у 17 м. У мурах верхнього ярусу збереглись наскрізні отвори, у які, вірогідно, встановлювали балки зовнішньої оборонної галереї.