Презентація "Пам*ятки культури рідної місцевості"

Пам’ятки культури рідної місцевості Виконала Бербеничук Г. П. - Космач- Плаюцька ЗОШ І ступеня

Проект. Пам’ятки культури рідної місцевостіЗа метою проективної діяльності: дослідницький, творчий. За кількістю учасників: груповий. За тривалістю: довготривалий. Інтегрований курс: літературне читання, природознавство, трудове навчання і гуцульщинознавство. Мета проекту: Ознайомити учнів з видатними історичними пам’ятками та народними умільцями рідного краю; розвивати уяву про розташування даних об’єктів на карті нашого села; залучити учнів до здобуття нових знань на основі реальної життєвої практики; учити здійснювати проектну діяльність на основі дослідження ; формувати здібності, розв’язувати проблеми пошукового характеру. Завдання. 1. Виховувати свідомих громадян-патріотів. 2. Вивчати історію минулого і сучасного села. 3. Збагачувати знання учнів творами поетів, письменників. 4. Створювати творче середовище для вивчення історії та традицій.

Актуальність У кожної людини є своє улюблене село, селище чи місто, де промчало їїдитинство. Скільки не було б нам років, ми завжди пам’ятаємо якісь цікавімоменти зі свого життя, а разом з ними і місця рідного краю. Ми хочемо,щоб куточок, в якому ми живемо, став би для нас ще ріднішим. Наш проектприсвячується селу Космач-найбільшому на Гуцульщині і в Україні. Своєю історією, неповторним мистецтвом, географічним розташуванням,красою, воно може стати одним з перших в Україні сіл-музеїв під відкритимнебом.

Очікувані результати:збагачення знань учнів про історичне минуле села;спонукання учнів до краєзнавчо-пошукової роботи;знайомство учнів із людьми, які є гордістю села;створення розгортки-пам’ятки”Пам’ятки культури рідного краю”;під час проекту діти закріплять відомості про село Космач, дізнаються про його історичні цінності, які народилися в рідному краї;проект спрямований на розширення кругозору дітей, поглиблює їх знання, що сприяє розвитку особистості дитини і продовжується протягом життя.

Символічна могила Українським Січовим Стрільцям (УСС), борцям за волю України. Символічна могила Українським січовим стрільцям (УСС) споруджена вдруге у селі Космач-центрі по вулиці Патріарха Володимира за власним бажанням та особистим старанням голови. На цьому місці у 1941 році була вже споруджена така ж символічна могила з каменю , але в 1944 році енкаведисти її підірвали. Первісний вигляд могили не зберігся. Спорудження могили розпочалося у травні 1990 року. Освячення відбулося того ж року 14 вересня.

Братська могила ОУН-УПА на честь загиблих вояків ОУН-УПА (реконструкція проведена у 2003 році) Споруджена на цвинтарі села Космач-Горішнє з написом”Тут спочивають 24 вояки УПА-в основному з куреня”Скуби” Дмитра Гаха, які загинули у бою з російсько-комуністичними окупантами 30 січня 1945 року”. Раніше ця могила була зведена нашвидкоруч. У 2003 році була реконструйована первинними осередками УРП, НРУ та сільською управою УПА, при активній підтримці і допомозі космачан.

Ця пам’ятна дошка встановлена воякам ОУН УПА в центрі села, біля середньої школи, на честь 135-ти учасників бойових дій, повстанців, які загинули у боях і бойових сутичках з німецькими та комуно-російськими окупантами у 942-53 рр. На гранітній плиті викарбувані їхні імена. Споруджений і встановлений пам’ятник завдяки старанням, власній ініціативі та власним коштам односельця Вардзарука Лук’яна Дмитровича, який проживає зараз в Івано-Франківську. Вказані повстанці майже всі загинули в Космачі. А деякі з них за межами села, району, області.

Пам’ятна стела, присвячена ватажкові опришків Олексі Довбушу (1700-1745 рр.) Встановлена у селі Космач-Горішнє біля дороги на протилежному боці колишньої церкви св. Параскеви, яка згоріла у 1983 році-на місці, де смертельно був поранений ватажок опришків Олекса Довбуш улітку 1745 року від руки місцевого хруня-глитая Штефана Дзвінки. Напис: “На цьому місці 24 серпня 1745 трагічно загинув легендарний ватажок опришків народний месник Олекса Довбуш”. Освячення цієї стели не відбулося, з причини заборони тодішніх радянських комуністичних властей. Стела виготовлена у Львові і встановлена львівськими активістами у вісімдесятих роках.

Пам’ятний хрест на місці розстрілу “Зірки” встановлений та освячений у 1994 році. Зв’язкова УПА “Зірка” Кушнірчук Параска Іванівна була свідомою українкою. Вона гарно співала,- була активною учасницею драматичного гуртка при читальні, а також охоче співала в церковному та читальняному хорових гуртках.

Пам’ятник ватажкові опришків Олексі Довбушу (1700-1745 рр.) Встановлений у селі Космач-Центр біля житлового будинку Юсипчука Михайла Ільковича. Будинок водночас слугує музеєм. Пам’ятник виготовлений з бетону і мармурової крихти на власні кошти і стараннями Юсипчука Михайла Ільковича на спомин про перебування Олекси Довбуша у Космачі, в якому загинув від кулі Штефана Дзвінки (Дзвінчука). Олекса Довбуш народився у селі Печеніжин (тепер Коломийського району) у сім’ї селянина-кріпака. Опришків у Довбуша було приблизно 30-50. Їхніми опорними пунктами були: Закарпаття, Буковина, Прикарпаття із селом Космачем та інші терени Західної України. Опришки нападали на панські маєтки, купців, лихварів, а захоплене майно роздавав бідним і немічним. Пам’ятник відкритий 3 серпня 1988 року, та не був освячений у зв’язку із забороною тодішніх комуністичних властей.

Пам’ятник встановлений у селі Космач- Центр біля Народного Дому на честь 180-тої річниці від дня народження та 133-тьої річниці з дня його смерті з таким написом: Обніміться ж, брати мої, Молю Вас, благаю! Споруджений пам’ятник львівським скульптором Василем Гурмаком за кошти космачанин із США Семена Івановича Кушнірчука та його дочки Злочовської-Кушнірчук Марії Семенівни і добровільних грошових пожертв космачан. Пам’ятник встановлений первинними осередками політичних партій: Української Республіканської Партії – голова Кушнірчук Олексій Іванович, Народного Руху України – голова Петрованчук Василь Дмитрович, та громадськими організаціями – «Просвітою», Управою ОУН-УПА за участю громади села Космача. Роботи розпочалися у травні 1994 року, а освячений був пам’ятник 16 жовтня того ж року священиком УГКЦ Петрівим Василем.

Пам’ятний хрест на місці загибелі кущового провідника ОУН“Солідного” та його ад’ютанта ”Дон” Пам’ятний хрест на місці загибелі кущового провідника ОУН-УПА - Проданюка Танасія Васильовича – “Солідного” , 1917 р.н. у селі Космач-Облаз, та його ад’ютанта Заячука Миколи- ”Дон” родом із села Ковалівка, Коломийського району. Вони були оточені москалями вранці 14 травня 1953 року у своїй криївці – на саме свято Вознесіння.

Вся Гуцульщина- неповторна та різноманітна, розміщується в музеях Космача. Хата-музей з приватною колекцією Любові Варцаб’юк. Тут знаходяться рідкісні документи та фотографії, які певною мірою допоможуть пізнати Космач. В музеї предоставлена експозиція сучасного космацького одягу і ткатцтва та зібрана колекція писанок.

Історико-краєзнавчий музей. Музей О. Довбуша Хата –музей, де знаходиться приватна колекція М. Юсипчук-Дідишиного. В них зібрано предмети побуту, зброю часів опришківського руху та рідкісні речі: кептарі, топірці, бартки. У музеї є також незвичайні скульптури з дерева і каменю. За розповідями, біля хати, в якій знаходиться музей, понад три століття було смертельно поранено О. Довбуша. Музеї Космача

Музей вівчарства. Музей був відкритий в 2003 р з метою дослідження полонинського руху в Карпатах та вивчення важкої праці вівчарів. Окрім того, відвідувачі можуть ознайомитися з нетрадиційним методом лікування продуктами вівчарства-овітерапія.

Видатні особи Космача Омелян Ковч Найбільшою гордістю Космача є уродженець села Омелян Ковч. Він народився 20 серпня 1884 р. у сім’ї священника в Космачі. Упродовж 1905-1911 рр. навчався в Римській колегії святих Сергія і Вахта. У 1910 р. одружився, а наступного року прийняв ієрейські освячення з рук єпископа Григорія Хомишина і розпочав душпастерську прощу у Підволочиську. 1912 р. виїхав до Боснії. Під час Першої Світової війни отець Ковч повернувся в Галичину на Рогатинщину, а в 1919 р. став капеланом Української Галицької армії.

Після об’єднання УГА з армією УНР потрапив у радянський полон, з якого втік. Повернувшись в Галичину, Ковч був арештований поляками та відправлений до концентраційного табору. Після звільнення з польського концтабору протягом 20 років Омелян Ковч жив і душпастирював у Перемишлянах. Під час окупації Галичини відкрито відстоював права людей, а коли в Перемишляни ввійшли нацисти і почали масове винищення євреїв О. Ковч всіляко намагався захищати їх. 30 грудня 1942 р. О. Ковча арештувало гестапо. Його намагалися врятувати, але всі клопотання були безуспішні.

В серпні 1943 р. перевезли до канцтабору”Майданик”. Тут отець Омелян ніс зневіреним віру, надію і любов, він служив людям незалежно від походження і конфесії. 25 березня 1944 р. він помер. Папа Іван Павло ІІ,проголосив його блаженним мучеником 9 вересня 1999 р. Європейська рада України присвоїла О. Ковчу звання праведника України, а 2009 р визнано покровителем усіх священників УГКЦ. У листопаді 2009 р Єпископ Микола Сімкайло передав до храму Пресвятої Трійці в Космачі духовну реліквію мощівницю із прахом блаженного священномученика Омеляна Ковча.

Парасковія Андріївна Трутяк. Парасковія Андріївна Трутяк 1888-1978 рр. заслужена учителька України, яка проживала в с. Космач центр вул. Патріарха Володимира 19. У 2009 р на будинку встановлено меморіальну табличку. ”Із згадкою про видатного вчителя України”.

Лук’ян Вардзарук Народився 02.10. 1930 р. в с. Космач Коломийського повіту, нині Косівського району Івано- Франківської області. Закінчив Яблунівську школу, навчався в Коломийській гімназії, де й вивчив нотну грамоту, грав на сопілці. В жовтні 1944 р.- прийняття в члени молодіжної ОУН і призначення політиком пропагондиста кущової ОУН. У квітні 1946 р. був заарештований, але його врятувала зауч яблунівської школи Анастасія Корсунківська. У 1961 р. закінчив Львівський університет. У 1972 р. закінчив Київський інститут іноземних мов. Учителював у Космацькій СШ не за спеціальністю. За ним весь час слідкувало КДБ. У 2000-2003 рр. видало 5-тонне видання

“Реабілітоване історією Івано-Франківської області “, за що йому присуджено заслужений журналіст України. У 2004 -2006 рр. йому присуджено премію В. Стефаника. Він є автором книги “Їхня зброя-терор, жорстокість, підступність”, та збірка нарисів про репресованих людей Івано-Франківщини. З нагоди відзначення 350-річчя Івано-Франківська на сесії міської ради було вирішено нагородити його званням “Почесний громадянин Івано-Франківська”. Лук’ян Вардзарук власним коштом спорудив пам’ятник воякам УПА у рідному селі. Це пам’ятник 155 загиблим космачанам-членам ОУН воякам УПА, іншим мешканцям Космача, які загинули від рук комуно-московських загарбників. 27 квітня 2015 р. помер Лук’ян Вардзарук.

З семи тисяч жителів, які проживають у нашому селі, понад третину зайняті творчою працею. Характерною мистецькою ознакою Космача є домінування червоного та жовтого кольорів у всіх художніх виробах, які виготовляють космацькі майстри. Великими й розмаїтими є мистецькі надбання космачан у галузі декоративно-ужиткового мистецтва – писанкарства, вишивки, ткацтва, плетіння, в’язання, бісероплетіння, деревообробництва, художньої обробки шкіри та металу. Народні умільці Космача

Відзначаються космацькі ґаздині й неповторним гуцульським звичаєм – виготовленням сирних коників, які користуються популярністю по всій Україні. Знають космацькі господині особливий рецепт виготовлення, і коники отримують особливий солонуватий смак. Майстриня по виготовленнюсирних коників. Олена Кравчук

Ніде не знайдете й такого поєднання музичних інструментів і таких милозвучних, запальних мелодій, які грають космацькі музики. Завдяки скрипці, цимбалам, бубні та сопілці утворюються неповторні космацькі мелодії. Майстер по виготовленю трембіт та бубнів Богдан Костюк. Василь Книшук та Михайло Дзвінчук виконують гуцульські мелодії на інструментах,виготовлених їхніми батьками. Скрипка—Василь Книшук. Цимбали—Іван Дзвінчук.

Майстри космацької вишивки—Гафія Чорняк та Дмитро Пожоджук

Видатна українська художниця з Космача, член Національної спілки художників України, лауреат премії імені Василя Стефаника АРСЕНІЯ КІСЕЛИЧУК. Її роботи з шкіри - скульптурні композиції - викликають подив і захоплення. Майстри з виготовлення гончарних виробів сім’я Бойчук.

Вся Гуцульщина багата на орнаменти, але найяскравішим є космацький, який суттєво відрізняється від писанок не лише інших регіонів України, але й від традиційної гуцульської і навіть сусідніх сіл. Космач постійно був далеко у горах і мав свою самобутню мистецьку палітру. Космач означає “келія сонця”,то ж і кольори на писанках жовтогарячі. Космацька писанкарка Марія Кіращук

 Я познайомився із різьбярем Микитою Семчуком, родом з Космача. Там  він відбував термін за своє  “опришкивство”, як любив він жартувати, і працював в експериментальній майстерні, як фахівець столярної справи. Насправді виготовляв Микита високохудожні шахівниці, шкатулки тощо для вищого начальства Гулагу, а за це мав на виробництві окрему велику кімнату для праці, а, крім того, йому дозволили організувати курси для бажаючих навчитися гуцульської різьбярської справи. Десь біля тридцяти наших хлопців опісля восьмигодинної загальної праці вчилися різьби і столярства. А Микита був дуже дбайливим майстром… Опріч того, Микита Семчук був винятковою людиною за своїм характером. Це був, як звично в нас говорити, сільський інтелігент. Без вищих шкіл він багато знав з нашої і світової літератури.(політв’язень Зіновій Карась) Космацький різьбяр Микита Семчук не припиняв своєї роботи і в радянських концтаборах.

З санскрипту «космач» означає «дім сонячного світла» і це невипадково. В орнаменті космацьких майстринь переважають жовтогарячі кольори – життя та яскравого сонця. Це й робить одяг особливим та неповторним серед навколишніх сіл.

Традиційний гуцульський одяг виготовляють Д. Линдюк, М. Линдюк (запаски), Г. Поляк, В. Никорак, М. Клапцуняк (киптарі), Т. Дзвінчук, Г. Дзвінчук (постоли), М. Варцаб’юк (шлюбні вінки),М. Дзвінчук—крисані .

Традиційне гуцульське весілля у селі Космач — особливе. Одного разу його побачив Франц Йосиф, імператор Австро-Угорщини, до якої колись входило село. І був настільки вражений красою гуцульського весілля, що звільнив все село від податків на цілий рік. У Космачі вессіля відзначають всім селом. Наречену — одягають в традиційний космацький костюм, а на ногах — постоли. Найголовніший атрибут “княгині” — вінок, що є оберегом на все життя. Мистецтво з виготовлення вінка для нареченої з покоління в покоління передається в сім’ї Варцаб’юк.

Дмитро Пожоджук: «Ми маємо майстрів, які будують церкви, ми маємо майстрів, які будують гуцульські хати, ткачів, які тчуть ліжники, килими, запаски, крайки, гарасівки, верети, скатерки, рушники, є більше 400 майстрів писанкового розпису, є більше 2 тисяч майстрів вишивки, є різьбярі, майстри обробки рогу, майстри ліщиноплетіння, майстри обробки шкіри, і, звичайно, є майстри, які займаються боднарством, різьбярством, мосяжництвом».

Етнофестивалі у Космачі

Космач у всі часи вабив і вабив до себе видатних українських діячів історії і культури. Згадаймо хоча б Філаретта Колесу, Олексу Новаківського, Станіслава Людкевича, Аллу Герську, Михайла Мороза, Гриця Смольського, Олександра Довженка, Володимира Сосюру, Ліну Костенко, Степана Пушика, Дмитра Павличка. Пані Оксана Соколик висловилася “Бути в Україні і не бачити Космача - то був би неповний образ Батьківщини”

А письменник Степан Пушик писав: Приїдь Весною коли йдуть стада Приїдь зимою, коли їдуть сани,Приїдь, коли тут ходить коляда,Коли весна приходить з писанками. Як добре,- не забуло це село,Пересідавши на машину з фіри,Що в Космачі щось більше є й було,Ніж те, що точать люди сувеніри. Приїдь і стій, приїдь і тихо плач. Прислухайся, яка тут гарна мова,Як добре, що на світі є Космач,Крім Києва, крім Харкова, крім Львова.

Дмитро Павличко писав: …Космач. Долина поміж гір,Як писанка в долоні Бога. Туди вела мене дорога. На храм Петра через Рушір. Я був малим. Душа ще спала. Ліси шуміли, як ріка. Над горами небес дзеркала. Тримала й тихо обертала. Чиясь невидима рука.

Ліна Костенко у 1954 році проводила у Космачі авторський вечір. І в першій збірці немало віршів присавячених Космачу. Василь Герасим’юк Лауреат Шевченківської премії, видав книжку ”Космацький узір”

Коли Бог ділив світ і вже роздав всю землю, гуцул припізнився та прибіг «послідним». Страшно на те розгнівався Всевишній, а гуцул і каже: «Господи, я так любувався усім, сотвореним Тобою, аж забув, що і мені треба землі...» «Як ти так оцінив моє творіння, то маю ще кусень райської землі, та й дам її тобі!» Так гуцулові дісталися Карпати. Цією байкою зустрічає зазвичай своїх гостей господар приватної колекції-музею Олекси Довбуша в селі Косма’ч Косівського району Івано-Франківської області Михайло Ількович Дідишин. І при цьому додає: «Знайте, ви прийшли на райську землю, яку оберігає око Господнє».

Зелена школа. Розпочато цю роботу в Космачі під керівництвом Ірини Жданової.

Висновки. Ми зібрали історичні відомості про наш край, ознайомили з народними умільцями, традиціями, звичаями. Дослідили розташування пам’яток на карті нашого села. Своє минуле рідне треба знати, пам’ятати, берегти, передавати з покоління в покоління. Дякуємо за увагу