Презентація "Правобережне козацтво, Слобідська Україна й Запорожжя (Військо Запорозьке Низове) в останній чверті ХVІІ ст."

Правобережне козацтво, Слобідська Україна й Запорожжя (Військо Запорозьке Низове) в останній чверті ХVІІ ст.8 клас. Урок №33

Правобережна Україна— Рішення польського короля узаконити козацьке військо на Правобережжі: створення 4-х козацьких полків; створення у містах і селах органів козацького самоврядування.— Активна участь відновлених козацьких полків у війні з Туреччиною.— Загострення конфлікту між козацтвом і шляхтою через земельні володіння.— 1699 р. — ухвалення польським сеймом рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі після підписання перемир’я з Османською імперією.— Занепад Правобережжя; закріпачення селян.

Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Особливості статусу— Підпорядковувалася гетьманові, зберігаючи автономію; за наступників Б. Хмельницького часто відігравала роль опозиції гетьманській владі; таку політику підтримувала Москва, щоб послабити гетьманську владу.- виступала самостійною військово-політичною силою— Відігравала роль захисника від турецько-татарських нападів.— 1663-1667 рр. — відправлення на Січ московських військових загонів, які мали слідкувати за подіями на Січі; будівництво московських фортець.

Отаман Іван Сірко— Обирався кошовим отаманом 8 разів.— Активна боротьба з татарами і турками: прибл. 60 битв (жодного разу не зазнав поразки); визволення з рабства прибл. 100 тис. полонених.— Постійна зміна політичної орієнтації: не склав присяги на вірність російському цареві в 1654 р., але протистояв гетьманам І. Виговському та П. Тетері через їхню пропольську політику; після Андрусівського перемир’я перебував в опозиції Москві й водночас воював з татарами.«Був серед тих, хто виступав проти політики гетьмана І. Виговського. Здійснивши військовий похід на Акерман, спричинив розпад українсько-татарського союзу та не дав можливості І. Виговському скористатися результатами перемоги під Конотопом»

Господарське життя— Розвиток скотарства, промислів: хліборобство не набуло значного розвитку через набіги татар.— Основна форма господарювання — хутірські господарства — зимівники.— Високий рівень ремісничого виробництва.— Торгівля з Правобережжям, Гетьманщиною, Річчю Посполитою, Кримським ханством, Туреччиною.

Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України

— Колонізація Слобожанщини переважно українськими козаками і селянами та кріпаками-втікачами з Московії:• XV — на початок XVI ст. — поява перших колоністів на так званому Дикому полі;• перша половина XVII ст. — наступна хвиля колонізації, пов’язана з козацько-селянськими повстаннями на Правобережжі;• друга половина XVII ст. — нова хвиля переселенців із Правобережної та Лівобережної України пов’язана зі складними суспільно-політичними обставинами доби Руїни.— Надання для заохочення переселенців певних свобод — «слобод» (звільнення від податків); поселення стали називати слободами, а територію — Слобожанщиною.— Виникнення міст: Острогозьк, Суми (1652 р.), Охтирка, Харків.— Формування 5-ти полків: Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський.- існування полково-сотенного устрою— Відсутність посади гетьмана.— Підпорядкування білгородському воєводі.— Обрання на козацьких радах полковників, яких затверджував цар; полкову старшину обирали довічно.— Дія права займанщини: поселенці могли брати стільки землі, скільки могли обробити; кожний полк мав фонд незаселених земель, звідки нові козаки могли отримати наділ; селяни, як і в Гетьманщині, оселялися переважно на старшинських землях. Слобідська Україна