Презентація "Письменники нашого краю про рідну землю. Таміла Кибкало"

Письменники нашого краю про рідну землю. Таміла Кибкало. Підготувала вчитель української мови та літератури Барська А. С.

Автобіографія поетеси. Мій прадід Микола Кибкало і прабабуся Тетяна родом із містечка Кобеляки Полтавської губернії. Мали п'ятьох синів і одну доньку Одарку. В кінці XIX століття переселилися на Харківщину, де земля була дешевша, бо мали одружувати синів-красенів Семена, Олексія, Івана, Йосипа та Кирила і дати наділ землі на господарство кожному.

Автобіографія поетеси. Йосип (у майбутньому мій дід) одружився з дівчиною із сусіднього села Настею Олійниківною. Але не довгим було те одруження, бо померла вона від запалення легенів, залишивши молодому вдівцеві трирічного сина Олексія (в майбутньому мого батька). Хлопчик ще не міг зрозуміти, що мати померла, заглядав у вікно і кликав її: "Мамо, ку-ку, мамо, ку-ку..." А вона лежала на лавці під образами і не відкликалася.

Автобіографія поетеси. Мої батьки Олексій Йосипович і Галина Мартинівна знали багато народних пісень, казок, цінували дотепне народне слово. А що вже гарно співали, про це й досі згадують наші односельці. Мій дорогий батечко не мав щастя зранку, не мав і на останку...... І не забуть мені ніколи тих доріг,Де синім полум'ям палав Петрів батіг,Де батечко казав мені: "Таміло,Вчись на поета, з тебе буде діло."Роки спливли, мов повінь весняна,Давно вже він під дубом спочиває,А серце батькові відлунює словаІ батькову пораду пам'ятає...

Автобіографія поетеси. Я народилася у мальовничому селі на Харківщині в серпні 1937 року і була другою донькою в сім'ї. Дитинства крила спалені війною. Після закінчення середньої школи стала студенткою Мелітопольського державного педагогічного інституту. Через п'ять років отримала диплом вчителя хімії та біології і по комсомольській путівці поїхала на цілину. В 1964 році приїхала в Ізмаїл до сестри і навіки приросла серцем до краси Придунайського краю. В Ізмаїлі 22 роки працювала викладачем кафедри хімії загальнотехнічному факультеті Одеського технологічного інст туту холодильної промисловості.

Творчість. Вірші почала писати після сорока років. Автор богатьох дитячих книжок-розмальовок «Веселинка», «Малюнок-подарунок», «Маленькое чудо», «Замечательный рисунок» і укладач трьох збірок «Зеленый кот», «Солнечньїй лучик», «Первьіе ласточки» та інших. В 1991 році при Ізмаїльському літоб'єднанні організувала молодіжний музично-поетичний клуб «Причал». Часто відвідую школи і маю велику радість від спілкування з учнями. Складаю вірші до дитячих малюнків.

ВЕСНА НА ДУНАЇКвітує весела весна на Дунаї,У вербах зелених зозуля кує,А сонце сміється, і сміх його ллється. На квіти, на трави, на серце моє.І серце, мов пташка, весною радіє,Вбирає у себе ранкову красу. На крилах натхнення, на крилах надіїКрасу усім дітям у пісні несу.

Моє село. Моє село Очеретяне —Село українське, звичайне. Біленькі хати у садках,І очерет в ріжку ставка. Стрункі тополі край села,Мов вартові, стоять в дозорі. Для мене починалась звідціля. Моя країна неозора.... Я знову тут. Минуло двадцять літ. Біля ставка мені зустрівсь. Рибалка-дід. Пораду дав:«Прислухайся до поклику душі,Робота є в селі, професії хороші,І там працюй, де більш потрібна ти,Але не там, де платять більші гроші. Пиши вірші про славних земляківІ про події на земній планеті,Про те, що матінка-земля. Годує всіх: від хліборобів — до поетів». Я згодна з ним. Знайду слова, щоб розказати. Всім про неї, умиту росами,В весняному вбранні,Величну й чарівну красу. Землі моєї.

НА МОРВОКЗАЛІВ день цей вересневий. Знов вернулось літо,Сонце припікало, як сковорода,А на морвокзаліПломеніли квіти,І поміст гойдала річкова вода. В залах продавали,В залах купували,Чулися розмови, не жаліли слів. А жінки співали,З вітром розмовляли,І летів за обрій той чудовий спів. Слухали їх верби,Береги і хвилі,Обіймало сонце із усіх сторін... Золоті таланти,Кобзарочки милі,За пісні чарівніМій земний уклін.