Презентація"Південна Корея: досвід демократизації та «економічне диво». "

Південна Корея: досвід демократизації та «економічне диво».

Проблемне питання уроку. Чи може стати процвітаючою країна, яка не має нафти, газу та інших корисних копалин, з бідним, неосвіченим населенням, перебуває в стані безперервної війни, не має сухопутного кордону ні з однією дружньою державою?

На це питання можна відповісти ствердно на прикладі Південної Кореї.

Які ж корисні висновки з корейського досвіду реформ може зробити Україна, якій поки що ніяк не вдається твердо стати на шлях успішних економічних перетворень.

З чого починалися реформи. Після встановлення військового перемир’я в Корейській війні, стартові позиції Південної Кореї як незалежної держави були не просто погані, а дуже погані: У країні відсутні корисні копалини. Тому варіант експорту ресурсів для поповнення бюджету не розглядався взагалі. Через невелику за площею територію і переважно гористу місцевість активно розвивати сільське господарство також важко. Сільськогосподарськими продуктами країна не могла забезпечити навіть себе, не кажучи про їх експорті. Майже вся промисловість залишилася на території КНДР. У Південній Кореї для розвитку економіки хронічно не вистачало висококваліфікованих інженерів та робітників. Майже все населення країни було бідним і неписьменним. Південна Корея фактично була островом, що різко звужувало її економічні перспективи. Вона не мала сухопутного кордону з жодною країною світу, крім КНДР, з якої досі перебуває в стані війни.

Корея в 50-х роках 20 століття була однією з найбідніших країн світу, ВВП на душу населення становив всього 65 доларів. Перші післявоєнні уряди намагалися вивести країну з розрухи саме за рахунок розвитку сільського господарства. Проте обрана стратегія не забезпечувала економічної переваги над Північною Кореєю, що у своєму розвитку керувалася радянськими зразками. Для порівняння, 2016 року ВВП на душу населення перевищує показник середини минулого століття у 428 разів. Феноменальне зростання добробуту корейців і є головним показником успішності реформ.

Зараз Корея – високорозвинена країна, член «Великої двадцятки», 11 економіка світу за розміром. Корея часто наводиться як приклад успішного втручання держави в економіку. Результати успішних економічних реформ не можуть не вражати: ВВП в 2016 році – 1432 млрд дол. (11 місце у світі);ВВП на душу населення в 2016 році – 27,8 тис. доларів;Середній клас становить 45% від дорослого населення країни. Рівень безробіття – 3,5%;За 30 років реформ Південна Корея з аграрної країни перетворилася на індустріальну. Обсяги виробництва лише однієї компанії «Самсунг» перевищують загальні обсяги виробництва такої країни, як Швеція. Національний дохід на одну особу зі 100 доларів у 1960 р. зріс до 8,5 тис. доларів у 1994 р. У 1995 р. Південна Корея розрахувалася зі своїми боргами й сама стала кредитором. У 1990-ті рр. за виробництвом кораблів, електроніки, хімічної продукції, автомобілів Південна Корея випередила навіть Японію (японське виробництво цих товарів становить 2/3 експорту Південної Кореї).

Три причини успіху. Акцент на власні сили. Країна зробила ставку на свій єдиний ресурс – людей. Всі зусилля були кинуті на підвищення рівня освіти та професійної грамотності. Авторитарний режим і система освіти, яка була орієнтована на потреби промисловості, забезпечували постійний приплив кваліфікованої робочої сили. Країні вдалося підготувати армію висококваліфікованих інженерів і робітників, які і стали основою для економічного зростання. У громадян фактично вилучали заощадження, які спрямовували на розвиток промисловості.

Три причини успіху. Мета виправдовує засоби. Встановлення диктатурипрезидент Пак Чон Хі, прийшов до влади в результаті військового перевороту в 1961 році. Президент Пак скористався своєю владою для того, щоб змусити багатих корейців інвестувати в промисловість країни, в тому числі в суднобудівні верфі. https://www.youtube.com/watch?v=NX12 Va. Tf5o. U Керівництво Південної Кореї вміло використало націоналістичні гасла про перевагу корейської нації. Перед країною було поставлено мету: обігнати Японію.

Три причини успіху. Бізнес – справа сімейна. Економічний успіх Південної Кореї важко уявити без великих конгломератів, що отримали назву “Чеболь”. Мова йде про групу формально незалежних і самостійних фірм, які фактично перебувають у власності однієї сім’ї і під єдиним адміністративним і фінансовим контролем. Глибоко укорінений в корейському менталітеті принцип спадкової передачі влади забезпечує стабільність, яку багато хто вважає важливим фактором корейського дива. Найвідоміша південнокорейська корпорація “Самсунг” перебуває в руках однієї сім’ї Лі з самого дня заснування в 1938 році.

Головна мета реформ – економічне зростання. У Південній Кореї також є і невдалий період реформування в 1953-1961 роках. Цей період був певною мірою схожий на ситуацію в Україні: високий рівень корупції, низьке економічне зростання, високі імпортні тарифи, в країні одночасно існувало кілька валютних курсів. Виявилася невдалою політика імпортозаміщення, спроба забезпечити країну товарами за рахунок внутрішнього виробництва провалилася, але вона дала можливість нажитися наближеним до влади бізнесменам.

У цей період дуже важливою підтримкою стала американська фінансова допомога:50% бюджету Південної Кореї фінансувалося за рахунок американських кредитів, 70% оборонних витрат оплачувалися за підтримки США. За рахунок американських грошей покривалося 70% імпорту і 80% капіталовкладень у Південній Кореї.

З приходом до влади президента Пак Чон Хі в 1961 році різко змінився підхід до реформування економіки:замість політики імпортозаміщення ставка була зроблена на збільшення експорту і підпорядкування інтересів великого бізнесу державним цілям і завданням. Кардинальна відмінність корейських реформ від українських у тому, що в Україні олігархи чинять вплив на уряд, а в Південній Кореї все навпаки. Уряд надавав широку підтримку будь-якому бізнесмену, який міг забезпечити розширення міжнародних ринків збуту для продукції корейського виробництва. Виводити капітали за кордон не дозволялося, державні ресурси і приватні капітали були спрямовані на розвиток промисловості та розширення експорту. Влада активно підтримувала великий бізнес, забезпечила його пільговими кредитами, податковими послабленнями і держзамовленнями, і все заради швидкого зростання виробництва та експорту. Зміна політики економічних реформ призвела до приголомшливого результату: корейський уряд зміг «побудувати все з нічого».

Демократизація Південної КореїВ історії країни чергувалися періоди переходу від демократичного до авторитарного управління.  Перша Республіка, демократична на початку, ставала все більш автократичною аж до 1960 року. військова диктатура генерала Пак Чон Хі. Військові встановили жорсткий режим, придушуючи будь-які виступи населення. Південна Корея розвивалася під гаслом «Зростання через самопожертву». Робочий день складав 12 годин на добу за шестиденного робочого тижня. Тих, кого це не влаштовувало, звільняли, а іноді навіть заарештовували, якщо вони виявляли незгоду. Трудові конфлікти вирішувалися за допомогою армії.

Демократизація Південної КореїДруга Республіка ґрунтувалася на демократичних принципах, але була повалена менш ніж за рік військовими. Третя, Четверта та П'ята Республіки, які номінально вважалися демократичними, проте теоретично вони були продовженням військового режиму. Зі встановленням Шостої Республіки керівництво країни знову повернулося до демократичного шляху розвитку.

Демократизація Південної КореїУ другій половині 1970-х рр. у Південній Кореї розгорнувся демократичний рух, основним рушієм якого стало студентство. У 1979 р. Пака Чон Хі було вбито, і новим диктатором став Чон Ду Хван. На період його правління припала основна хвиля студентського руху. Студентство розпочало справжню війну з поліцією на вулицях столиці. У 1987 р. військові пішли на поступки. Новим правителем країни став генерал Ро Де У, який розпочав поступові демократичні реформи. У 1988 році Південна Корея успішно перейшла  від авторитарної військової держави (1948–1987) до ліберально-демократичної цивільної держави. 

Домашнє завдання Підготувати презентацію про життя Північної Кореї.