Про матеріал
Тема: Значення художньої літератури для людини й людства XXI ст. Формування читача в епоху цифрових технологій. Оригінали й переклади художніх творів, їхня роль у розвитку особистості. Перекладна література як важлива складова вітчизняної культури й чинник формування української нації
Мета — формувати компетентності: предметні (усвідомлення ролі художньої літератури в розвитку суспільства й особистості; розуміння значення національних і загальнолюдських духовних цінностей, утілених у творах літератури й мистецтва; уміння аналізувати; критичне мислення; естетичний смак); ключові (математичну: уміння виокремлювати головну та другорядну інформацію; інформаційну: навички роботи із джерелами інформації; уміння презентувати власні досягнення; загальнокультурну: прагнення літературної освіченості; світогляд).
Тип уроку: урок опанування нових знань.
Обладнання:
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Добрий день, шановні учні! Мене звати Устян Чінар Меружанівна! У цьому навчальному році я буду у вас викладати зарубіжну літературу. Мені дуже кортить познайомитися з вами. Саме тому я пропоную вам пограти в наступну гру. Вам ігри подобаються?
Чудово, тоді слухайте уважно правила гри:
В мене є чарівний капелюх, з якого ви зможете витягти квиток з номером і питанням , далі на екрані буде генерація випадкових чисел. Коли побачите на екрані свій номер, можете піднятися і дати відповідь.
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Проблемне питання: У кінці уроку ми повинні дати відповідь на наступне питання: Яке значення художньої літератури для людини й людства XXI ст.
III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1.Щодень більшість людей, ледь прокинувшись, простягають руку до гаджетів, від яких їм дедалі важче відірватися на користь літературного твору. Тож, хочемо ми цього чи ні, постає закономірне запитання: • а чи залишиться в цім «шаленім світі» час на читання художньої літератури? І взагалі, чи не пірне друкована книжка в імлу забуття під навалою цифрових технологій?
Друкований текст своїм існуванням завдячує Йоганнові Гутенбергу (близько 1397-1468), знаменитому німецькому винахідникові книгодрукування. У зв'язку з дуже обмеженою кількістю збережених документальних джерел, що стосуються Гутенберга, немає можливості відновити його повну біографію. У роки його життя, як правило, лише відомі політичні постаті й діячі церкви мали честь на внесення до будь-яких джерел біографії. Відкриття друкарства вплинуло не лише на розвиток літератури та культури всього світу, а й на перебіг світової історії.
Проте нині функції паперових носіїв інформації щодалі частіше перебирають на себе цифрові технології: електронні книжки, планшети, смартфони, та найперше — Інтернет. Тому й постало запитання: чи в XXI ст. Інтернет не переможе Гутенберга? І запитання про те, чи виживуть друкована книжка й художня література, без жодних перебільшень, є гідним Шекспірового «То beот not to be» («Бути чи не бути»).
Тож спробуємо на нього відповісти... Нині проводяться психологічні дослідження, щоб з’ясувати, чи здатна цифрова книжка повною мірою замінити книжку традиційну, паперову. Виявилося, що паперову й цифрову версії того самого літературного твору, хоч як це дивно, читач сприймає зовсім по-різному.
Здавалося б, яка різниця, у якому форматі читати «Одіссею», якщо це та сама «Одіссея»? Але виявилося, що відмінність є, і навіть принципова: паперова версія твору сприймається і впливає на інші ділянки головного мозку читача, ніж електронна.
Те саме притаманне письму: якщо пишемо, скажімо, власноруч (а не набираємо текст на клавіатурі комп’ютера чи гаджета), то працюють зовсім інші психофізіологічні механізми: від пальців рук до пам’яті.
Тож наразі невідомо, як заміна паперової інформації на цифрову позначиться в майбутньому на менталітеті й інтелекті людства.
2. Літературний твір – нехай висічений на єгипетських пірамідах або надряпаний на глиняних дощечках, написаний на пергаменті або на папері, навіть скопійований на флешку або переданий через Viber – в усіх випадках буде тим самим літературним твором, невирішеним залишається головне питання: *а що ж чекає літературу та літературну освіту в «оцифрованому» XXI ст.? *чи потрібна художня література в сучасному світі взагалі? А може, читання книжок – це така собі інтелектуальна розвага вузького кола шанувальників літератури та фахівців-філологів, а широкому загалові до нього вже байдуже?..
Ніл Ґейман, відомий англійський письменник-фантаст, автор численних романів, кіносценаріїв, коміксів і графічних новел стверджує: «читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини».
Проте отримання інтелектуальної насолоди та естетичного задоволення — це не єдина мета читання художніх творів. Наприклад, нині усе частіше мова йде про необхідність формування не лише звичного вже IQ (коефіцієнта інтелекту, що визначає рівень розумових здібностей людини), а й EQ — «емоційного інтелекту», тобто здатності людини усвідомлювати емоції, контролювати їх, використовувати для ефективної взаємодії, успішного досягнення цілей та самореалізації. Дейла Карнегі, американський психолог й педагог, стверджує: «людина, яка спроможна поглянути на ситуацію очима співрозмовника, зрозуміти іншу людину, зрештою отримує підтримку всього світу. Натомість той, хто не може цього робити, вимушений долати свій життєвий шлях самотою». «Розпізнавати свої та чужі емоції, керувати ними — ось основа життєвого успіху», — переконані прихильники теорії емоційного інтелекту. Встановлено, що близько 80 % успіху в соціальній та особистій сферах життя визначає саме рівень розвитку емоційного інтелекту, і лише 20 % — IQ. І хоча одне не заважає іншому, тобто гармонійно розвинена особистість повинна мати як прагматичний розум, так і емоційну чутливість, за найновішими дослідженнями, життєвого успіху досягають насамперед люди з розвиненим EQ, які зазвичай стають керівниками людей із вищим IQ. Недаремно ж нині на Заході актуальною є така приказка: «IQ дає людині роботу, a EQ – кар’єру». А найкраще розвиває та відточує EQ читання й аналіз літературних творів. Чому? Читаючи й аналізуючи твір (передовсім — високохудожній, канонічний), сучасний читач просто змушений ставати на позицію персонажів, сприймати світ їхніми очима, немов «влізати в шкуру» людини будь-якої епохи чи країни, тим самим наче «запозичувати» або й «проживати» (нехай і віртуально) її життєвий досвід. А потім у своєму реальному житті він зможе використати цей «віртуальний» досвід у процесі спілкування з реальними людьми. Уже згаданий Ніл Ґейман пише, що в 2007 р. його вперше запросили до Китаю на конференцію з наукової фантастики й фентезі. Він дуже здивувався, оскільки добре знав, що китайський уряд фантастичної літератури не схвалював. То що ж змінилося? Тоді офіційний представник Китаю пояснив йому, що китайці збагнули важливу стратегічну річ: раніше вони непогано заробляли на масовому промисловому відтворенні чужих винаходів (позначку «Made in Сhіnа» можна побачити на безлічі товарів у супермаркетах усього світу). Але водночас самі китайці нічого не вигадували, ніби плентаючись у хвості креативних націй. Тож вони й задумалися: а чому це так? І направили делегацію до США, до провідних світових компаній, де розпитали людей, які «придумували майбутнє», про них самих. І що ж вони почули? Виявилося, що фахівці Apple, Microsoft, Google та інших відомих корпорацій, ще коли були хлопчиками й дівчатками, читали наукову фантастику! Ось після цього в Китаї і провели першу конференцію, присвячену «science fiction & fantasy» (англ. «наукова фантастика й фентезі»). Роль художньої літератури та культури в розвитку високих технологій чудово усвідомлював Стів Джобс, один із найуспішніших бізнесменів сучасності, керівник Apple.
3.У процесі входження України до цивілізованого світу вивчення художньої літератури відіграє дуже важливу роль, адже, читаючи твори зарубіжних авторів, ми інтегруємо світовий духовний досвід у свій український простір, учимося поважати людей іншого кольору шкіри, мови, віросповідання, тож вивчення зарубіжної літератури є своєрідною підготовкою до життя в сучасному світі, шляхом до культурної взаємодії й порозуміння з іншими народами. Що ж таке читання художньої літератури? На це просте, на перший погляд, запитання кожен дасть відповідь. Одні скажуть, що це засвоєння нової інформації, другі – що це задоволення, якщо книжка цікава, треті – що це процес мислення...
4.Відомий психолог Л. Виготський уважав, що читання – це не просто передання певних знань і фактів, а ще й особлива розмова автора та читача, іншими словами – діалог через відстані й часи. Автор художнього твору є носієм культури свого часу, представником свого покоління та цінностей доби. Тому «спілкування» (завдяки читанню) з авторами зарубіжних творів збагачує нас досвідом різних країн, народів і часів. У процесі цього діалогу читач не повинен бути пасивним. Він має думати, осмислювати, робити висновки й навіть сперечатися, не погоджуватися з автором.
5. Оригінали й переклади художніх творів, їхня роль у розвитку особистості.
Твори музичного мистецтва, живопису, скульптури, архітектури зрозумілі всім людям, твори ж літератури потребують перекладу. Жодна людина не може знати всі мови світу. Тому для того, щоб ми могли ознайомитися з надбаннями інших країн і народів, є люди, які досконало володіють іноземними мовами й професійно роблять дуже важливу справу – перекладають тексти з однієї мови іншою. Таких людей називають перекладачами. Оригінал (від латин. первісний, природний): 1) художній твір, з якого здійснюється переклад; 2) текст, створений мовою, якою володіє і яку обрав автор.
Переклад 1) передавання змісту усного висловлювання чи письмового тексту засобами іншої мови; 2) текст, відтворений засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту і форми.
Художній переклад – це відтворення засобами рідної мови особливостей чужоземного літературного тексту в нерозривній діалектичній єдності його змісту і форми
Переклади бувають різними. їх виокремлюють залежно від того, наскільки близько до оригіналу перекладач відтворив текст іншою мовою. Переклад, здійснений з оригінального першотвору, називають прямим. Він може бути буквальним (або дослівним), коли зберігаються чужомовні конструкції.
Утім, дуже часто мови різних народів відрізняються своїми лексичними, граматичними чи синтаксичними особливостями. Відмінне культурне тло зумовлює пошук аналогів там, де неможливо абсолютно зберегти чужомовні структури. Тому, щоб відтворити певні слова чи вирази іншою мовою, перекладач шукає подібні (близькі за змістом і формою) відповідники (еквіваленти) в іншій мові. Переклад, створений на основі допоміжних текстів (а не першоджерела), називають непрямим.
7. Перекладна україномовна література
І насамкінець про роль і функції україномовного перекладу та перекладної літератури. Якісний художній переклад – це прямий місток до інтелектуальних і духовних скарбів інших часів і народів. Саме завдяки перекладу ми знаємо зміст Біблії, перші оригінальні тексти якої створені нині мертвою арамейською мовою, або Вергілієвої «Енеїди», написаної латиною. До того ж перекладний україномовний літературний твір можна вважати надбанням української культури, так само як його оригінал є надбанням культури країни, де його написано. Наприклад, трагедія Гете «Фауст» є предметом гордості німецької літератури та культури, а її переклад українською Миколи Лукаша (визнаний найкращим перекладом у світі!) є предметом гордості української літератури. І саме такий діалог культур завжди був і є важливим чинником формування української нації.
ІV. РОБОТА НА УРОЦІ: (див у слад)
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
1. Евристична бесіда
· Чому художній твір є носієм загальнолюдських цінностей?
· Що таке оригінал, переклад, художній переклад?
· Чим різняться оригінал та переклад?
· Поміркуйте: чи залишається незмінним зміст творів, перекладених з інших мов?
· Назвіть українських майстрів художнього перекладу.
VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»: Як ви розумієте вислів Ф . Жанліса «Люди, які читають книги, завжди керуватимуть тими, хто дивиться телевізор»? Відповідь аргументуйте.
2. Інтерактивний прийом «Незавершене речення»
• «Мені вже було відомо...»;
• «Проте я навіть не здогадувався (не здогадувалася), що...»;
• «Відтепер я знатиму про...».
VІІ. Домашнє завдання. Вивчити що таке Ідіостиль (індивідуальний стиль), прочитати поему Гомера «Одіссея».
