Презентація ""Плауни та хвощі" 6 клас

Сформувати знання про особливості будови та життєдіяльності плауноподібних та хвощеподібних, визначити риси пристосованості до умов життя, ознайомити з різноманітністю плавуноподібних та хвощеподібних.

Спорофіт - …. У зелених мохів тіло почленоване на…… Гаметофіт - ….. У життєвому циклі мохів переважає…… Вегетативне тіло мохів представлено …… Вегетативне тіло мохів має розміри…..

Загальна характеристика відділу Плауноподібні. Це типові листостеблові рослини, які мають корінь. Листки дуже дрібні, щільно розміщені на стеблі спірально. Сучасні плауноподібні налічують близько 1200 видів. Зростають на вологих місцях переважно в теплих регіонах планети. Найбільшого розвитку вони досягли в кам’яновугільному періоді палеозойської ери. Тоді це були гігантські дерева. Сучасні ж плауноподібні — переважно трав’янисті, з прямостоячим або лежачим стеблом.

Вегетативне тіло плауноподібних – спорофіт. Спори утворюються на особливих листках — споролистках. Такі листки можуть міститися на стеблі впереміж зі звичайними листками або бути зібраними на верхівках стебел у стробіл — видозмінений вкорочений пагін. Утворюються стробіли в плауноподібних, хвощеподібних та голонасінних. В стробілах споролистки мають інші форму і забарвлення. Загальний вигляд плауна булавовидного 1 – колосок, 2 – пагін, 3 - ризоїди

У хвойних або мішаних світлих лісах поширений вічнозелений плаун булавовидний. Його гнучке стебло стелиться по землі, а бічні гілки піднімаються вертикально. У стеблах плаунів немає твірної тканини, тому вони не потовщуються. Різноманітні плауноподібні: 1 - селагінела; 2 - баранець; 3- плаун річний

Плаун булавоподібний (Lycopodium clavatum); Багаторічна трав'яниста рослина, вічнозелена, спорова, з повзучими, 1—3 метри завдовжки стеблами, які тягнуться вгору. Щоб досягти такої довжини стебла, потрібно 20—30 років. Листки сидять на стеблі та його гілках густо; вони лінійно-ланцетні, загнуті вгору, загострені в довгий білий волосок. Спорангії розміщені на споролистках, які відрізняються за формою від стеблових листків.

Стебла зібрані на верхівці в колосковидні стробіли у кількості 2 (5). З них наприкінці липня — в серпні висипається ніжний жовтий, жирний, оксамитистий порошок — спори. Цей порошок не змочується водою. Поширений в сухих хвойних і мішаних лісах, іноді серед моху, чагарників (є багато відмін п'ядича) — в Карпатах, на Поліссі, в північній частині Лісостепу (на південь від Харкова, Полтави, Києва, по річках доходить до Степу).

Плаун баранець (Huperzia selago) Це вічнозелена багаторічна спорова рослина. Стебла її висхідні, 5-25 см заввишки, вилчасті, густо вкриті лінійно-ланцетними листочками. Органи розмноження — спорангії, розташовані у пазухах листочків посередині чи вгорі стебла. Спороношення у липні. Рослина рідкісна і підлягає охороні. Занесена до Червоної книги України.

Плаун колючий (Lycopodium annotinum) Багаторічна вічнозелена трав'я­ниста рослина родини плаунових. Стебло повзуче, розгалужене, ци­ліндричне, з угору стоячими вилчасторозгалуженими гілочка­ми, вкритими лінійно-ланцетними дрібнопилчастими горизонтально або назад відігнутими колючо-за­гостреними листками, розміще­ними п'ятьма поздовжніми ряда­ми.

Молоді, спрямовані вгору, гілочки закінчуються одиничними стробілами (спороносними колос­ками), що сидять безпосередньо на гілочках, без ніжок. Стробіли циліндричні, з тісно сидячими яйцевидними зубчастими короткозагостреними, по краю плів­частими листками, у пазухах яких містяться нирковидні торбочкиспорангії, наповнені спорами. Спороносить у серпні — вересні. Плаун альпійський (Diphasiastrum alpinum); Багаторічна вічнозелена трав'я­ниста рослина родини плаунових. Стебло повзуче, 20—60 см завдов­жки, з прямостоячими сірозеленими багаторазово розгалуже­ними, зібраними у пучки гілоч­ками заввишки 4—11 см. Листки стебла і гілок, що несуть стро­біли (спороносні колоски), роз­міщені спірально.

У безплідних сплющених гілок листки товсту­ваті й гострі, парносупротивні, притиснуті, розміщені в 4 ря­ди: крайові — яйцевидно-ланцет­ні, до середини зрослі між собою і з гілкою, а ті, що містяться на плоскому боці гілок,— довгасті.

Стробіли 10—16 мм завдовжки, одиничні сидячі, з широкояйцевидними, загостреними, по краю вирізаними споролистками. Спо­роносить у серпні — вересні.

Плавун річковий

Плаун заплавний

ПЛАУНОК ПЛАУНОВИДНИЙ (Селагінела) Молодильник озерний Реліктовий (плейстоценовий) з диз`юнктивним ареалом вид. Охороняється у Кедринському заказнику загальнодержавного значення

Відділ Хвощеподібні Сучасні хвощеподібні, як і плауноподібні, - це виключно багаторічні трав'янисті рослини Ця група рослин нечисленна - відомо усього 30 видів, що належать до єдиного роду - Хвощ. Характерна риса хвощів - почленованість їхніх пагонів.

Хвощ польовий Ця рослина відома як бур'ян і може зростати на городах і полях. Оселяється він на кислих ґрунтах зі зниженою родючістю. Тож хвощ польовий є біоіндикатором кислих ґрунтів, адже там, де він росте, ґрунт має підвищену кислотність.

У ґрунті міститься багаторічне кореневище завдовжки 2 м, від якого відходять додаткові корені. На кореневищі утворюються маленькі бульбочки, в яких запасається крохмаль Щорічно хвощ утворює два види вертикальних пагонів, які відходять від кореневища. Заввишки вони можуть сягати до 50 см.

Навесні з'являються нерозгалужені пагони бурого кольору, які несуть розетки дрібних листків. І пагони, і листки позбавлені хлорофілу.

І пагони, і листки позбавлені хлорофілу. На верхівках цих пагонів утворюються спороносні колоски. Після розсівання спор весняні пагони відмирають, а їм на зміну розвиваються зелені - літні.

Ці пагони кільчасто галузяться, на бічних гілках розташовані маленькі клиноподібні листки, позбавлені хлорофілу. Тому фотосинтез відбувається у зелених стеблах. Із спор розвиваються особини статевого покоління - заростки.

Вони мають вигляд дрібних пластинок, які ростуть на поверхні добре зволожених ґрунтів. Одні з цих заростків утворюють сперматозоїди, інші - яйцеклітини. Як і в інших спорових рослин, із зиготи розвиваються особини нестатевого покоління.

Різноманітність хвощеподібних Хвощі поширені у різних кліматичних зонах, переважно у вологих лісах, на болотах та луках. Деякі види хвощів, наприклад хвощ польовий, застосовують у медицині як сечогінний та кровоспинний засіб. У тканинах хвощів великий вміст сполук Силіцію, тому вони дуже жорсткі та неїстівні для більшості тварин. Хвощ польовий (весняний та літній пагони)

Хвощ зимовий

Хвощ великий

Хвощ лісовий

Хвощ водяний

Значення у природі та житті людини Практичне значення хвощів незначне. Хвощ польовий — один із злісних бур’янів, покажчик кислих ґрунтів. Оскільки під час оранки його потужне підземне кореневище подрібнюється, і з кожного шматочка може розвинутися нова рослина, позбавитися хвоща польового дуже важко. Водночас ця рослина є лікарською і широко застосовується в медицині. Раніше з хвощів добували фарби. Викопні рештки давніх хвощеподібних знаходять разом з плауноподібними в покладах кам’яного вугілля. Сучасні хвощі відомі з крейдяного періоду мезозойської ери. Людина використовує дозрілі сухі спори плаунів — лікоподій. Його застосовують у медицині як присипку, а також у ливарному виробництві для пересипання форм під заливку розплавленого металу.

Плауноподібні та хвощеподібні - два відділи вищих спорових рослин, які в наш час представлені багаторічними трав'янистими рослинами. Спори у них розвиваються у спороносних колосках.