Презентація. Початок національного відродження наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст.

Початок національного відродження наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст.

Польський напрямок. Об'єднував польських патріотів, що боролися за відновлення Речі ПосполитоїРосійський напрямок. Ототожнювався з представниками російського дворянства, які домагалися лібералізації імперських порядків. Український напрямок. Об'єднував прихильників боротьби за права українського народу, за звільнення від імперського панування

Характер політики російського царизму щодо України. У політико-правовій сфері: скасування Магдебурзького права у містах; скасування судочинства за нормами Литовських статутів; поширення на територію України дії Зводу законів Російської імперії. В адміністративній сфері: поширення на територію України загальноімперського устрою – губернської системи та генерал-губернаторств; утримання на території Наддніпрянщини 100-тис. армії; створення військових поселень. В економічній сфері: проведення політики спрямованої на першочергове задоволення потреб імперського центру (Наддніпрянщина забезпечувала 26% загальноімперських доходів, але половина із них витрачалася на потреби інших частин Російської імперії. У соціальній сфері: безправне становище кріпосних селян; перетворення козаків у державних селян (втрата ними привілейованого статусу). У національно-культурній сфері: здійснення політики насильницької русифікації в інтересах створення єдиного “великоруського” народу Російської імперії; нав'язування ідеологічних стереотипів в контексті теорії “офіційної народності”: православ'я, самодержавство, народність – визнання існування єдиного російського народу, відданого православ'я і самодержавству

Соціальні виступи українського селянства в першій половині ХІХ ст. Причини Посилення кріпосницького гніту; Жорстокість володарів маєтків та орендарів; Безправне становище селян-кріпаків; Численні зловживання імперських чиновників. Мета Звільнитися від кріпосницької залежності; Отримати землю і стати вільними виробниками. Основні форми Псування знарядь праці; Відмова виконувати панщину та інші повинності; Підпалювання поміщицьких маєтків; Убивство поміщиків та інших управителів; Поодинокі та масові втечі з маєтків; Збройний опір поміщикам, урядовцям і військовим командам; Партизанські напади на поміщицькі маєтки; Відкриті масові повстання. Значення виступів Стали свідченням того, що український народ зберігав свою волелюбність і не бажав миритися з існуючим станом речей; Селянські виступи були чинником, що спричиняв повне послаблення визиску українського населення та обмежував пожадливість дворян – володарів маєтків; Безправне становище народу спонукало деяких представників українського дворянства шукати способи змінити умови життя.

Виступи військових поселенців. У 1816 р. за ініціативою наближеного до царя графа О. Аракчеєва в Україні розпочалося створення військових поселень, жителі яких повинні були суміщати військову службу (муштру) з сільськогосподарською діяльністю, яка здійснювалася під наглядом офіцерів.

У військових поселенців переводили як козаків (Бузьке козацтво), так і державних селян (колишніх козаків). На нововведення вони відповідали бурхливими протестами і повстаннями: у 1817 р. повстали бузькі козаки на Херсонщині під керівництвом Ф. Барвінського; на придушення повстання було кинуто 10 тис. військо, повстання було придушено; козаків, які відмовилися стати військовими поселенцями, було заслано до Сибіру; 1817 -1818 рр. – виступи військових поселенців у селищі Базаліївка; у 1819 р. повстали бузькі козаки, яких було переселено в район Чугуєва на Харківщині; повстання придушено, 80 осіб було забито шпіцрутенами до смерті; 1829 р. – Шабелинське повстання.

Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка. В першій половині ХІХ ст. на Поділлі розгортається селянський рух під проводом У. Кармелюка. Під його керівництвом в період з 1813 по 1835 р. повстанські селянські загони здійснили більше тисячі нападів на поміщицькі маєтки, державні установи, розправилися з багатьма кривдниками народу. Усе майно і гроші повстанці роздавали селянам. У повстанському русі брало участь більше як 20 тис. осіб. Він охоплював не тільки Поділля, а й сусідні райони Волині, Київщини, Бессарабії. У. Кармелюка неодноразово заарештовували, 6 разів він тікав із в'язниці і каторги, витримав 1 тис. ударів шпіцрутенами. Після того, як У. Кармелюк у 1835 р. був вбитий, селянські виступи припинилися.