Психологічні бар’єри, що виникають між педагогом та здобувачами освіти, об’єднують в чотири основні групи бар’єри, зумовлені особистісними та професійними характеристиками педагога; бар’єри, спричинені психологічними та фізичними особливостями учнів; бар’єри, детерміновані специфікою предмету взаємодії (навчального змісту); бар’єри, викликані несприятливими чинниками матеріального чи соціального середовищ, у котрих відбувається освітня взаємодія.
Бар’єри, зумовлені особистісними та професійними характеристиками педагога формально-імперативне спілкування («ти повинен», категоричність вимог і т. ін.); повчально-менторський тон; неспроможність цілеспрямовано використовувати невербальні засоби спілкування; нечіткість усвідомлення власних цілей і функцій; відсутність почуття гумору; упередженість; висміювання або приниження особистості учня та його здобутків; страх перед учнівською чи батьківською аудиторією; страх педагогічної помилки; низький рівень культури чи особистісної та соціальної компетентностей; фонетичний бар’єр (невиразність, слова-паразити та ін.) тощо.
Бар’єри, спричинені психологічними та фізичними особливостями учнів дезадаптованість; надмірний індивідуалізм чи конформізм, неспроможність працювати в команді; неадекватна (завищена чи занижена) самооцінка; ігнорування нормативних рамок креативними учнями; відсутність навичок саморегуляції й самоконтролю; низька комунікативна культура, використання жаргону, сленгу; низький інтелектуальний розвиток; нав’язлива поведінка або уникнення; негативні риси характеру (нестриманість, інтриганство, самозвеличення, брехливість, недовір’я, егоцентризм, нігілізм та ін.); інклюзивність; емоційне або фізичне виснаження.
Бар’єри, викликані несприятливими чинниками матеріального чи соціального середовищ, у котрих відбувається освітня взаємодія суперництво, змагальницьке спрямування взаємодії; остракізм як явище неприйняття чи ігнорування учня оточенням; відсутність ідентифікації з колективом; негативний мікроклімат у колективі; нав’язування ярликів; санітарно-гігієнічні умови (температурний режим, освітлення, чистота ін) тощо
Подолання психологічних бар’єрів оволодіти вербальними та невербальними засобами впливу; вивчити техніки, стратегії та правила конструктивного спілкування (говорити мовою партнера, спілкуватися з позиції «рівних», приділяти увагу зворотному зв’язку, демонструвати спільність, ідентифікувати «Я» з іншим «Я» в загальне «Ми», застосовувати правила активного слухання й професійного етикету); дотримуватися правил спонукальної інформації (своєчасність інформації, уникнення інформаційної перенасиченості тощо); застосовувати техніки вирівнювання напруги в міжособистісній взаємодії (вербалізація емоційного стану, надання партнерові можливості виговоритися, уникнення слова «ні», розпочинання будь-якої відповіді зі слів «так», підкреслення продуктивності ідеї партнера тощо); Користуватися стратегіями створення емоційної ситуації впливу (самопрезентація, комплімент, увічливе прохання тощо); оперувати маніпулятивними техніками соціального впливу (принцип послідовності та норм обов’язку, взаємного обміну, завищеного першого прохання тощо); формувати авторитетність як чинник соціального впливу.