Презентація «Подолання особистісних бар’єрів учасників освітнього процесу як запорука їх психічного здоров’я»
Про матеріал
Матеріал містить детальне роз'яснення такого явища як бар'єри у спілкуванні та взаємодії серед учасників освітнього процесу. Наведено основні види та означені шляхи подолання розбіжностей між педагогами, батьками та здобувачами освіти. Окрім цього, запропоновано дослідження стилів педагогічного спілкування та поради щодо подолання психологічних бар’єрів педагогічних працівників.
Психологічні бар’єри, що виникають між педагогом та здобувачами освіти, об’єднують в чотири основні групи бар’єри, зумовлені особистісними та професійними характеристиками педагога; бар’єри, спричинені психологічними та фізичними особливостями учнів; бар’єри, детерміновані специфікою предмету взаємодії (навчального змісту); бар’єри, викликані несприятливими чинниками матеріального чи соціального середовищ, у котрих відбувається освітня взаємодія.
Бар’єри, зумовлені особистісними та професійними характеристиками педагога формально-імперативне спілкування («ти повинен», категоричність вимог і т. ін.); повчально-менторський тон; неспроможність цілеспрямовано використовувати невербальні засоби спілкування; нечіткість усвідомлення власних цілей і функцій; відсутність почуття гумору; упередженість; висміювання або приниження особистості учня та його здобутків; страх перед учнівською чи батьківською аудиторією; страх педагогічної помилки; низький рівень культури чи особистісної та соціальної компетентностей; фонетичний бар’єр (невиразність, слова-паразити та ін.) тощо.
Бар’єри, спричинені психологічними та фізичними особливостями учнів дезадаптованість; надмірний індивідуалізм чи конформізм, неспроможність працювати в команді; неадекватна (завищена чи занижена) самооцінка; ігнорування нормативних рамок креативними учнями; відсутність навичок саморегуляції й самоконтролю; низька комунікативна культура, використання жаргону, сленгу; низький інтелектуальний розвиток; нав’язлива поведінка або уникнення; негативні риси характеру (нестриманість, інтриганство, самозвеличення, брехливість, недовір’я, егоцентризм, нігілізм та ін.); інклюзивність; емоційне або фізичне виснаження.
Бар’єри, викликані несприятливими чинниками матеріального чи соціального середовищ, у котрих відбувається освітня взаємодія суперництво, змагальницьке спрямування взаємодії; остракізм як явище неприйняття чи ігнорування учня оточенням; відсутність ідентифікації з колективом; негативний мікроклімат у колективі; нав’язування ярликів; санітарно-гігієнічні умови (температурний режим, освітлення, чистота ін) тощо
Подолання психологічних бар’єрів оволодіти вербальними та невербальними засобами впливу; вивчити техніки, стратегії та правила конструктивного спілкування (говорити мовою партнера, спілкуватися з позиції «рівних», приділяти увагу зворотному зв’язку, демонструвати спільність, ідентифікувати «Я» з іншим «Я» в загальне «Ми», застосовувати правила активного слухання й професійного етикету); дотримуватися правил спонукальної інформації (своєчасність інформації, уникнення інформаційної перенасиченості тощо); застосовувати техніки вирівнювання напруги в міжособистісній взаємодії (вербалізація емоційного стану, надання партнерові можливості виговоритися, уникнення слова «ні», розпочинання будь-якої відповіді зі слів «так», підкреслення продуктивності ідеї партнера тощо); Користуватися стратегіями створення емоційної ситуації впливу (самопрезентація, комплімент, увічливе прохання тощо); оперувати маніпулятивними техніками соціального впливу (принцип послідовності та норм обов’язку, взаємного обміну, завищеного першого прохання тощо); формувати авторитетність як чинник соціального впливу.